Гарний шкільний підручник є національним багатством

Свого часу, «навчаючись» за загальносоюзними шкільними книгами, Україна своїх підручників, окрім української мови та літератури, історії та географії України та російської мови для українських шкіл практично не мала. Нині загальноосвітня школа забезпечена вітчизняною навчальною літературою. Близько 80% її створено авторськими колективами Академії педагогічних наук України. Лише оригінальних шкільних книжок видано понад п'ятдесят. Про започаткування «золотого фонду» підручників та актуальні труднощі створення українських підручників — в інтерв'ю з вченим секретарем відділення дидактики, член- кореспондентом АПН України Юрієм МАЛЬОВАНИМ .

— Гостра потреба у вітчизняних посібниках для загальноосвітньої школи виникла одразу після «параду суверенітетів». Необхідно було внести суттєві зміни у зміст освіти та його дидактичне забезпечення. До того ж Росія пред'явила свої права на всі підручники, що використовувалися в межах Союзу. Парадокс, але, наприклад, навіть за видання книжки з геометрії відомого харківського академіка Анатолія Погорєлова росіяни зажадали оплати. Довелось йти на маленькі хитрощі й раніше єдиний підручник для 7—11 класів видавати як два: для 7—9 та 10—11 класів.

Гарна навчальна книжка створюється роками. Спочатку видається експериментальним тисячним накладом. Після «обкатки» в школах із поправками та доповненнями — пробним приблизно 10-тисячним накладом і вже після цього — масовим. Така жорстка технологія, як правило, не витримується й складається враження, ніби деякі підручники пишуть люди, які тільки-но навчились писати. І хоча всі рукописи мають «просіятись» через «сито» науково-методичних комісій Міносвіти, цю процедуру окремим авторам та видавництвам якимось чином вдається обійти. Скажімо, багато претензій було до підручника з біології для 6-го класу.

— Видання книжок для школи вважається справою прибутковою, адже пристойний наклад та збут гарантовано?

— Видавництва і торгівля, можливо, у виграші, хоч і вони скаржаться на заборгованість за держзамовленням та високі податки. Але автори в цій ситуації найбільш обділені. Два роки тому в моєму співавторстві вийшов підручник із математики для старшокласників. Сплативши 20-вiдсотковий податок з гонорару, ми оплатили послуги друкарки та вартість паперу, після чого залишилися копійки.

— Ринок підручників нині досить різноманітний, однак книжки — нерівноцінні. Чи не криється в цьому небезпека для школи?

— Ольга Сухомлинська, академік-секретар АПН, якось сказала, що її батько Василь Олександрович дуже обережно ставився до підручника, як до єдиного джерела, що регламентує навчальну діяльність учнів. У нього більше лежала душа до широкого спектра допоміжної навчальної літератури, що розсуває обрії пізнання. В Україні відтепер лише різних букварів близько двадцяти та з десяток читанок. Тобто ринок підручників дає можливість вибору. Проте вчитель вимушений керуватися методом проб та помилок. Але ж експериментувати на учнях не можна. Тому потрібен відбір найдосконаліших та апробованих часом книжок. Від першого покоління національних підручників ми маємо йти до створення «золотого фонду» навчальної літератури.

— А які ідеї закладаються в таку літературу?

— Актуальною є деідеологізація навчального змісту, адже на хвилі національного піднесення траплялася підміна однієї ідеології іншою. Йдеться про те, що книжка не повинна нічого нав'язувати, оскільки переконання молодої людини — продукт глибоких самостійних роздумів і народжується в процесі аналізу різних точок зору. Лише тоді вони не зміняться за одну ніч на протилежні, як це було в нашій історії. Звідси починається й справжній патріотизм, про який, здається, Толстой сказав, що це не те почуття, про яке треба кричати.

— Науковцями АПН створено першу в історії української школи циганську абетку та буквар. Чи в нас з'являться циганські школи?

— Таких шкіл ще немає, проте автор І.Мазоре написав оригінальні книжки з перспективою на майбутнє. АПН прагне забезпечити конституційне право кожного громадянина навчатись рідною мовою. Скажімо, сьогодні в Україні нараховується 120 шкіл, навчання в яких ведеться угорською мовою. Створено також підручники для шкіл з молдавською, російською, румунською, польською мовами навчання, посібники для збагачення лексичного запасу школярів із циганської, новогрецької та мови ідиш.

— Батьки учнів іноді скаржаться на високий рівень складності шкільних книжок, мовляв, у наш час вони були «доступніші»...

— Проблема в іншому. Діти не хочуть вчитися. Чому? Тому що не вміють. Завдання не в спрощенні підручника (до речі, вони адаптуються до різних інтересів учнів — є матеріали обов'язкові й для тих, хто хоче знати більше), а в тому, щоб навчити учнів... вчитися. З цією метою, зокрема, академік АПН України Олександра Савченко створила серію посібників «Барвистий клубок», «Розвивай свої здібності», «Умій учитися» для початкових класів, що виробляють уміння аналізувати, порівнювати, узагальнювати, словом, думати. Цьому сприяють також навчально-методичні комплекти, що доповнюють підручник: книжка для читання, хрестоматія, робочий зошит, збірник задач і вправ.

Ідеальний посібник — книжка, написана для конкретного учня. Звичайно, це надзавдання, проте такої планки потрібно прагнути, адже гарний підручник — національне багатство.

ДО РЕЧІ

Проблемі забезпечення навчальних закладів України підручниками, навчально-наочними посібниками було присвячено недавню нараду в Кабінеті Міністрів, яку провів віце-прем'єр-міністр Валерій Смолій. В належному порядку розробляється щоденний графік спрямування коштів, передбачених держбюджетом (34 млн. грн., хоча необхідно щороку 150 млн. грн.) на випуск навчальної літератури та погашення боргів, перед видавництвами і поліграфічними підприємствами. За повідомленням УНІАН, уряд планує розглянути програму невідкладних заходів щодо забезпечення школи усім необхідним на період до 2000—2005 років. Але поки що це дуже нагадує славнозвісні п'ятирічки.