«Гартувати тіло і вірити в себе»

У Рівному дітей із вадами здоров’я лікуватимуть бойовим гопаком. Їх навчатимуть гартувати тіло, як це робили козаки, і вірити у себе. Вони займатимуться у групах зі здоровими однолітками. Із дітьми за унікальною методикою займатиметься майстер бойового гопака Петро Велінець. Чоловік випробував її на собі.

У дитинстві Петро Велінець потрапив у аварію. Як наслідок — відкрита черепно-мозкова травма, безліч переломів, перебування у комі, клінічна смерть. Лікарі врятували йому життя, та декілька років хлопець жив, наче між двох світів. На допомогу прийшов брат. Він змусив Петра займатися фізичними вправами. Зрештою, у 15 років він поставив рекорд школи — віджався від підлоги сто разів. Уже пізніше почав майструвати спортивні знаряддя і продовжив тренування. А потім займався бодібілдингом, йогою, згодом і бойовим гопаком. Коли відчув, що повернувся до повноцінного життя, вирішив допомагати іншим. Навчати дітей бойовому гопаку Петро Велінець розпочав у Дубровиці, звідки родом, 2005 року.

Тепер у Рівному він відкрив школу бойового гопака з напрямом реабілітації. Тут займатимуться діти з шести років. Прийматимуть і тих, хто має обмежені фізичні можливості, і цілком здорових. Причому тренуватимуться вони разом. Це обов’язково, переконує Петро Велінець. Такі діти не повинні жаліти себе, їм треба повірити у власні сили. І тоді буде результат.

Так, один із його перших вихованців був хворий на ДЦП. А вже за півроку він поїхав на змагання з рукопашного бою і став переможцем. Супротивниками хлопця були здорові однолітки.

«Добре пам’ятаю ще один яскравий приклад реабілітації. Я займався з хлопчиком, що мав захворювання опорно-рухового апарату. А через півроку тренувань лікарі зняли цей діагноз, — розповідає Петро Велінець. — Зазвичай, батьки таких дітей розповідають їм, що вони не такі, як усі. З’являється жалість. А цього робити не варто. Вони навпаки мають відчути, що можуть бути на рівні з однолітками. У групах, де тренуються діти з особливими потребами і їхні здорові однолітки, поблажок не має ніхто. Якщо потрібно віджиматися, то це роблять усі». Займаючись бойовим гопаком, діти вивчатимуть давні практики козаків-характерників, зокрема, дізнаються, що таке «металева сорочка» (так називають вміння лягати на цвяхи), «скляна сорочка» — це ходіння по розбитому склу босоніж. Це загартовує і тіло, і дух, адже розвиває віру в себе та впевненість. До того ж бойовий гопак — це національна традиція і своя філософія.

«У нас займатимуться і хлопчики, і дівчатка, а ще їхні батьки. Охочі вже є», — пояснює Петро Велінець. Уже невдовзі вихованці школи бойового гопака візьмуть участь у таборуванні. Натомість Петро Велінець наступного місяця поїде у Торонто. Популяризуватиме це давнє козацьке мистецтво бою за океаном.