Голівудська мрія Варвари Каринської

Життя відомої в Європі та Америці кутюр’є Варвари Каринської почалося саме в Харкові. Тут вона народилася й зробила свої перші кроки в моді. Після багатьох десятків років на її честь у рідному місті почали проводити Міжнародний фестиваль моди та театрального костюма. Тон нинішньому задавали дизайнер Єгор Зайцев, екстравагантний історик моди Олександр Васильєв та інші не менш цікаві особистості.

Історія життя Варвари Каринської (в дівоцтві Жмудської) гідна ретельного вивчення й нагадує голівудську мрію. Народилася майбутня підкорювачка Голівуда 1886 року в сім’ї купця-мильйонника — одного з ініціаторів будівництва Благовіщенського собору в самому центрі Харкова, на вулиці Пушкінській. До речі, нині в рідному будинку Варвари Каринської розмістився один з найфешенебельніших ресторанів міста — «Пушка», власники якого, купуючи абсолютно занедбаний будинок, не вивчили спеціально його історії й, відповідно, не знаючи смаків колишньої його господині, стиль інтер’єра створили в дусі середньовіччя, часів Жанни Д’Арк — улюбленої епохи Каринської. Кар’єру модельєра вона почала ще в рідному місті. За часів радянської Росії перебралася до Москви, де створила перший салон от кутюр для столичної еліти. Від репресій Каринську врятував Луначарський: вона вмовила його провести в Європі виставку радянської вишивки. Це була спроба втечі. Від жебрацтва врятували сімейні коштовності. Не розгубившись, талановита авантюристка досить швидко зробила собі ім’я, підкорила Париж, де достатньо було сказати «мадам Каринська» — й усі розуміли, про кого йдеться, а також прославилася своєю роботою із Сальвадором Далі, Матісом і Шагалом. Рятуючись від жахів Другої світової війни, Каринська перебралася до Америки й тут же зайнялася моделюванням костюмів для бродвейських постановок, російського балету в Нью-Йорку й одягом голівудських зірок — таких, як Марлен Дітріх і Інгрід Бергман. Спочатку талановита українка виготовляла костюми за ескізами художників, а потім почала вигадувати їх сама. Фундатор американського балету Джордж Баланчин міг працювати лише з нею й ні з ким іншим, вважаючи її роботи запорукою свого успіху. Моделі, створені Варварою Каринською, яку вже почали називати Барбарою, приголомшливі й сміливі для тих часів. У середині минулого століття талант Барбари Каринської був відзначений двома «Оскарами» — за костюми до голівудських фільмів «Жанна Д’Арк» і «Ганс Християн Андерсен». Це перший і поки єдиний випадок, коли корінна харків’янка завоювала два «Оскари». Цікавий момент: «Жанна Д’Арк» для Каринської, розповідають історики, стала фільмом символічним. Три роки Каринська не дожила до ста років. Усе життя вона вважала Новоорлеанську діву своїм кумиром. Голова Фонду Варвари Каринської Микола Шемет розповідає: «Вона так захопилася, що почала збирати всі малюнки із зображенням Жанни Д’Арк, поїхала до неї на батьківщину й купила там маєток. Потім до того будинку сходилися всі туристичні стежки. Це був фактично музей Орлеанської діви. Пізніше всі ці матеріали вона передала до новоорлеанського музею». Крім того, саме Каринська винайшла крой ліфа а-ля модерн — деталь, яку згодом із задоволенням використала Коко Шанель при пошитті культової «маленької чорної сукні».

До речі, якби не відомий гуру моди, ентузіаст Олександр Васильєв, який зайнявся пошуками за кордоном родичів Каринської й зібрав чимало відомостей про неї, не захопив цим заняттям харківських любителів історії моди, що організували фестиваль її імені, то ім’я знаменитої співвітчизниці так і залишилося б для нас невідомим.