Голодувала за… сквер

У неділю Надія Паливода повідомила, що починає виходити із семиденного голодування, оскільки певних результатів таки досягнуто, а організм уже виснажений, самопочуття — не дуже добре. Минулого понеділка жінка вийшла на голодний протест біля Центрального скверу Кропивницького, щоби вберегти його від вирубки. Це єдина зелена зона в центрі міста, та ще й за метрів 10 від міської ради. І саме тут планується будівництво першого у Кропивницькому МакДональдза. Були очікування, що на цей протест швидко відреагують місцеві чиновники. Утім, на розмову з Надією вони прийшли аж на п’ятий день голодування. Фактично тоді, коли на підтримку жінки оголосили флешмоб небайдужі екоактивісти із інших міст України.

«День» розмовляв з Надією Паливодою якраз після завершення спілкування з представниками міської влади.

«МЕШКАНЦЯМ ПОКАЗАЛИ КРАСИВІ КАРТИНКИ, АЛЕ ПОЛОВИНУ СКВЕРУ ПРОСТО ЗНИЩАТЬ»

— Усі ці дні до мене ніхто не підходив із міської ради. Навіть відводили погляди, коли проходили повз.

— Тобто робили вигляд, що вас там із плакатами про голодування немає?

— Так, хоча уже через кілька хвилин, як я там з’явилась, я написала про це у Фейсбуку. Приїхали наші місцеві журналісти, тобто все місто про це дізналося. Багато людей підтримало, особливо старше покоління, яке виросло разом зі сквером. Вони не уявляють, як це місто буде без цього скверу. Він там був споконвіку. Цікаво, що і підлітки приходили й навіть стояли біля мене. Є, звісно, ті, хто за МакДональдз, але запитують, чому ми не хочемо реконструкцію. Коли починаємо пояснювати, що половину скверу знищать, а нові дерева навряд чи будуть садити, то починають задумуватися і розуміти ситуацію.

Усі, хто мене підгримував, вирішили зібратися ще раз усі гуртом у п’ятницю. На акцію прийшло осіб 30 40. Прийшли знову журналісти. І навіть до нас вийшов один із заступників мера та кілька депутатів. Але знову розповідали все те саме, що інвестор вкладає кошти, що буде все гарно. Говорили про все, тільки не про те, скільки дерев зрубають, а скільки натомість посадять. На ці запитання починали ухилятися від відповідей.

На моє запитання, скільки площі займе МакДональдз із Макдрайвом, запитували, а яка у вас вища освіта. Та моя освіта дає мені можливість читати документи і бачити, що там написано про площу майже дві тисячі квадратних метрів, а це третя частина скверу (його площа - 6300 кв.м.). Це заборонено законодавством, а пояснити це ніяк не можуть.

— Реакція на ваш протест була, але результату немає, бо, вочевидь, міськрада стоїть на своєму, на ідеї з реконструкцією та інвестиціями?

— Я чесно скажу, що не очікувала, що щось зміниться, щойно я вийду з плакатом про голодування, і це призведе до того, що місто відмовиться будувати МакДональдз. Бо кошти вже вкладені, і, мабуть, у чиїсь кишені. Але на цьому етапі можемо створити розголос, показати, що відбувається.

Сквер перебуває в оренді з 2006 року. Орендар його занедбав, а це центр міста, біля міської ради. І ось знаходять прекрасного інвестора, який забудує половину скверу, а в іншій частині зробить реконструкцію. Мешканцям показали красиві картинки, але ж правда в тому, що половину скверу просто знищать, закатають в асфальт, бо будівля планується на 220 посадочних місць. Я взагалі не знаю, як вони збираються там все помістити. Це остання зелена зона в центрі, там такий рух машин, постійно смердить від автівок, і це єдине місце, де можна сховатися влітку в затінку.

Ще з весни ми зверталися до мера та його заступників, у профільні управління, депутатські комісії, проводили різні публічні акції. Навіть малювали фарбою очі на деревах… І навіть писали листа на керівництво МакДональдза. Українське — само по собі, а також і в американський офіс. Відправляли чотири листи авіапоштою. І на жоден не дали навіть відписки. А ці листи просто переслали на українські філіали. Також нам обіцяли, що будуть співпрацювати з громадою, що будуть з нами консультуватися, що саме висаджуватимуть. А тепер сквер обнесли парканом, і про ніяку співпрацю не йдеться. Проєкту цих робіт будівельних немає, невідомо, що там будуть робити. І я вийшла вже з таким радикальним рішенням.

Це дуже важко, я не знала, як на це відреагує організм. Але завдяки цьому певний резонанс таки виник. Я вдячна тим людям, що це розповсюджують і поширюють. Бо у нас на місцевому рівні якесь тихе болото. Усі депутати мовчать, кожен має свій бізнес, і ніхто не хоче проти мера виступати. Тобто сквер знищують, усі наче проти, але що робити — ніхто не знає. Я подумала, що, можливо, вдасться привернути увагу до такої проблеми в Україні. Бо виявилося, що так само Макдональдс хоче будувати новий заклад у Маріуполі, Чорноморську, в Києві на Березняках, і скрізь у скверах. Якщо тут вирубають сквер, то підуть в інші міста, де будуть такі самі проблеми.

— А що кажуть родичі, знайомі про вашу акцію? Підтримували чи радили кидати?

— Дитина сердилася і сварилася, вважаючи, що це нічого не дасть. Родичі думали, що я їла вночі. Але я не можу казати неправду іншим людям. Містяни приносили мені чай, хвилювалися за мене, шарфики та рукавички для мене купували, я не можу брехати їм, що я голодую, а насправді буду їсти. Я думаю, що розголос якраз результатом і є.

— Чи не пробувало місто запропонувати інвестору іншу ділянку під будівництво?

— Ми про це і просимо. Ми не проти МакДональдза. Я сама люблю американську культуру. Але ж не у сквері. Найбільш образливо, що за 100 метрів від цього місця є порожня й закинута ділянка, біля якої зараз смітники. І поруч розташований РАЦС. Ця ділянка продається. Власник хоче два мільйони доларів, але ніхто не купив ще. Просили розглянути цю ділянку. Відразу за нею ще більша за площею ділянка, огороджена парканом вже років 20. Мер навіть показував цю ділянку, але представники МакДональдза сказали, що та ділянка не підходить під їхню бізнес-стратегію. Тобто цинізм з усіх сторін.

— Як вам здається, що робити далі, бо ви взяли на свої плечі цей виклик, але місто нічого поки не планує змінювати?

— Я вважаю, що результат був, що до нас хоча б вийшли із мерії. Розраховувати на те, що коли я буду далі голодувати, що будуть ще якість кроки з їхнього боку, не варто. Якби за мене хвилювалися, то давно б помітили і вийшли поспілкуватися. Очевидно, це така позиція, аби повністю ігнорувати цю ситуацію. Бо якщо відреагують, це означатиме, що такий метод працює. Якщо будуть проблеми з незаконною забудовою чи будуть у когось особисті проблеми, то значить — можна вийти під міськраду, поголодувати, і це помітять.

— Пані Надіє, я ж вірно розумію, що ГО «Озеленення Кропивницький», яку ви очолюєте, — це не ваша основна сфера роботи?

— Я працюю редактором міжнародних новин на порталі Mind.ua. Працюю в другу зміну. Тобто зранку ходила на протест, а потім на роботу. А громадська організація існує з 2016 року. Ми займаємося незаконною вирубкою дерев, їхньою обрізкою, після чого вони гинуть, стежимо за саджанцями, які садять у місті, а не поливають. І забудова цього скверу — це одна із проблем, за якою ми слідкуємо. Бо в нас так само віддані в оренду всі сквери міста. На кадастровій карті вони вже позначені синім кольором з підписами, що це землі під будівництво об’єктів торгівлі. Вони так само занедбані, у смітті, і жителі скажуть, що там таке страхіття, хай краще буде ТРЦ. Усі сквери розхапані ще з 2000-х років. І за цей час уявіть, у якому вони стані без догляду. Тому за такою схемою нас очікує те саме.

ПОЗИЦІЯ МІСЬКОЇ ВЛАДИ

Наразі Надію Паливоду запросили до роботи виконавчих комісій щодо скверу. Принаймні таку співпрацю пообіцяв заступник мера. Раніше ж нaчaльник упpaвління зeмeльних віднoсин тa oхopoни нaвкoлишньoгo пpиpoднoгo сepeдoвищa міськpaди Рoмaн Лунгoл розповідав, що в межах peкoнстpукції плaнують ліквідувати нeбeзпeчні підвaли під сквepoм. Нині на території скверу налічується 102 дерева, десятеро із яких визнано сухостійними. Ці дерева зрубають. За словами Лунгола, для будівництвa МaкДoнaльдза нeoбхіднo 600 квaдpaтних мeтpів, тepитopія сквepу стaновить 63,7 сoтoк. Іншa тepитopія зaлишиться під сквepoм, aлe він будe відpeмoнтoвaним. Інвeстop вклaде у сквep близькo семи мільйoнів гpивeнь. Міська влада запевняє, що спочатку містяни пoбaчaть peкoнстpуйoвaний сквep, a вжe пoтім peстopaн.