ГРАФОМАНИЯ

Без передмови можна б і обійтися, проте іноді не треба, особливо вперше. Це як займатися сексом, навіть не привітавшись. Я сиджу в редакції поруч із Рильовим. Пише він добре, однак лінивий. Цим він наштовхнув мене на думку, що треба писати коротенькі оповіданнячка. Довгі уже майже ніхто не читає. Втомлюєшся, та й ніколи. Писати теж нудно. А маленькі, як насіння, лускаєш без утоми, тільки б вчасно зупинитися. Маленькі оповіданнячка, як наркотик. Від них стаєш графоманом. А це вже хвороба. Правда, не така шкідлива для організму як наркоманія, зате невиліковна. Якщо деяких наркоманів вдалося врятувати, то у графомана може вирвати ручку з рук лише смерть. Та й народові графоманія незрозуміла, через що — роздратовує. Наркомана та алкоголіка кожен розуміє, тому що сам може спробувати. Графоманом треба народитися. І горе його родичам і близьким. Замість того, щоб піти на природу, в гастроном, подивитися кіно, сидить він і витрачає папір. Однак найстрашніше починається потім, коли він намагається всім читати це. Лізе до рідних, редакторів журналів, на телебачення. Жах! Та я не боюся стати графоманом. Позаяк зайнятий іншими справами і «йду в запій» пару разів нарік. А коли несе — не важливо, про що писати. Що не візьмеш, усе оживає. Ось, наприклад, візьмемо ну хоча б гудзик. Раз — і готова розповідь.

ГУДЗИК

Гудзик, він як кішка. Кішка звикає до будинку, гудзик — до своєї петельки. Однак, з іншого боку, петелька — як собака. Вона віддана тільки своїй сорочці.

Або, наприклад, ну крайню нісенітницю взяти — торішній сніг. Ну зовсім вже безперспективна тема. Але відкриваємо кран — і потекло.

ТОРІШНІЙ СНІГ

Вона холодна, як торішній сніг. Уже рік, як пішов від неї, та все ще так само відчуваю її холод.

Погано, що ви не можете підкинути мені слово або тему. Доводиться для прикладу вигадувати самому щось, аби ви повірили, що це абсолютно «зі стелі». Ну, наприклад, порожнеча.

ПОРОЖНЕЧА

Природа, як відомо, не терпить порожнечі.

Тому, коли в голові у людини порожньо, вона заповнює собі живіт.

Закінчуючи передмову, відповім вам на ваше запитання. Звідки цей зуд — писати? Це, певно, від вікового бажання поділитися з іншими хоч чимось, що в тебе є. А коли дійсно є думка, то з тими, хто теж любить думати, відразу виходить контакт. Хоч думка й не така помітна, як, наприклад, ковбаса, та іноді нею корисно обмінятися. Коли музикант і художник слухають вірші, у цей час проростає ще один пагін вітчизняної та всесвітньої культури.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

«Я їду на презентацію. Буду опівночі. Цілую, кохана». Заправив диктофон, поправив краватку й увійшов до офісу. Акредитація, прес-реліз. Зал укритий килимом. На столиках могутній фуршет. «Лаковані» лакеї: «Пригощайтеся!». Віскі з содовою, ікра й усяке таке. Не поспішаючи. Все не зжерти. Заморив... Потанцював. Додав. Поговорив, додав, закусив. «А спробуйте консоме з солов’їними спинками». «Непогано!». Сигара під пальмою, коктейль... Боже, а ексклюзив!!! «Скажіть, яке значення має сьогоднішня презентація в житті нашого суспільства? Що відзначаємо?». «Заспокойся, старий. Відзначаємо. Наш шеф подарував своїй коханці — прес-секретареві Фонду держмайна — нові шпильки від Камарільо. Головне, що їх освятив Папа римський...»

БОРОТЬБА

Накрив стіл. Красиво все розставив. Серветки, квіти у вазочці. Освітлення інтимне. Повільно дістаю пляшку з холодильника. Відкриваю й різко виливаю в раковину. Сідаю за стіл і починаю боротися з алкоголізмом, ковтаючи смачну їжу та сльози. І так уже третій день. Дорого, однак інакше не подужати.

КОХАНІЙ

Грейпфрут
Гіркувата солодкість. Люблю цей фрукт. Він хоч і круглий, проте такий великий і по-людському пружний.
***
Твоя рука, як капкан. Ніколи не знаєш, коли в нього потрапиш.
***
Твої губи, як ворота. До якогось іншого світу. І цей світ — ти!
***
Я цілую кінчики твоїх пальців, твоїх вух, твого волосся і твоїх помислів.

ПОЛІТИЧНЕ 1

Ну так склалося, що набухався, як свиня. Антону дав у вухо. Глібу порвав сорочку, а Ніну... Відтягли. Однак розбив скло й обірвав шнури. Це погано, бридко, але якось можна пояснити. Наприклад, перекошеним життям, невдачею, безпорадністю. Та як пояснити уряд, який ніби не п’яний, але все крушить і ламає. Я розбив вазочку. «Вибачте!». А він розбив усю надію народу — й навіть не виправдовується. А все говорить про вихід із кризи. Що це ще за криза? Це як запій, чи що? Так чому одні п’ють, а інші повинні виходити?

НАРОДНЕ ПЕЧИВО

Ми так печемося про народ, що нас час вийняти і з’їсти.

МЕХАНІЗМ

(Оголошення)
Загублено механізм виходу з кризи. Того, хто знайшов, чекає нагорода. Десять років без права листування.