Грiм не вдарить – греблю не вiдремонтують

Не раз і не два ЗМІ Запоріжжя торкалися цієї теми, адже стан греблі Днепрогесу, що була флагманом індустріалізації Країни Рад і якій цього року виповниться 65 років, викликає серйозне занепокоєння. Під час відрядження до Запоріжжя група журналістів «Дня» відвідала Запорізький район гідротехнічних споруд, до якого входять шлюзи, що через них проходять судна. Начальник району розповів нам сумну історію чергового довгобуду.

Побудована 1933 року, гребля Запорізької ГЕС мала і трикамерний шлюз. 1993 року його закрили для реконструкції — планувалося замінити вхідні й випускні ворота — величезні металеві конструкції вагою 300 — 400 тонн. На все про все передбачалося три роки й 27 мільйонів гривень у цінах 1997 року. Вхідні ворота були демонтовані, й на цьому справа зупинилася. Відтоді ось уже 6 років натиск величезної маси води стримують шандори — тимчасові заслінки, зроблені з великих металевих труб. Шандорам стільки ж років, скільки й самій греблі — 65, вони не розраховувалися на тривале навантаження, їх відповідним чином не випробовували й не готували необхідних розрахунків. Ніхто не відповість — скільки часу вони ще зможуть витримати. У довідці, підготовленій до візиту Президента, сказано буквально таке: «Враховуючи тривалий термін дії шандорного загородження, зовсім незадовільний стан других воріт і відсутність перших, існує небезпека прориву води». Торік Кабмін задовольнив клопотання місцевої влади, прийнявши постанову про надання зі свого резервного фонду 2,5 мільйона гривень для розв'язання головної проблеми — установки вхідних воріт. 500 тисяч надійшли й були освоєні до кінця минулого року. Новий рік почався, і торішня постанова втратила силу, тепер необхідна постанова для отримання решти 2 мільйонів. Під час короткої екскурсії територією району ми дізналися й про зовсім приголомшливу обставину — споруди не мають озброєної охорони! Кілька тижнів тому одного зі сторожів хулігани побили так, що він надовго потрапив до лікарні. А якби не хулігани? У свій час КДБ відповідав за безпеку промислових об'єктів підвищеної небезпеки. Крім озброєної охорони, і не пенсіонерок із ПОХР, а військовослужбовців, спецслужби ретельно контролювали ситуацію навколо об'єктів, здійснювали перевірку підозрілих осіб.

Під час своєї робочої поїздки до Запоріжжя народний депутат України Євген Марчук так прокоментував ситуацію, котра склалася: «Я добре пам'ятаю статтю однієї журналістки в газеті «Літературна Україна» незадовго до чорнобильської катастрофи. У неї було після цього багато неприємностей, ніби вона провокувала паніку, залякувала людей. А йшлося у статті про серйозні порушення при зведенні будівельних конструкцій АЕС. На жаль, певною мірою вона мала рацію. Я дуже б хотів, щоб цей принцип — поки грім не вдарить, мужик не перехреститься, — у цьому випадку був порушений. Що таке для держави 8—10 мільйонів гривень, коли йдеться про небезпеку величезної катастрофи? Скоро до Запоріжжя прибуде Президент України, це запитання треба ставити йому, тому що Президент знає про цю проблему. Думаю, що про це повинна знати й МАГАТЕ».

Триває грандіозний експеримент — витримають тимчасові конструкції чи ні? Експеримент у тому числі й на величезному місті. На жаль, виконавча влада, що вже декілька років перебуває в режимі «ручного управління», не в змозі вирішувати навіть завдання, пов'язані із забезпеченням безпеки мільйонів людей. Політика латання дірок завела країну не в глухий кут, ні, на край прірви. Для розв'язання цієї проблеми необхідні відносно невеликі суми, набагато менші, ніж витрачені на косметичний ремонт Палацу «Україна» чи спорудження повнорозмірного макету Михайлівського собору. Чи знайдуться?