«Громада кінотеатр не віддасть»

Дещо зажовкла назва не заважає «Жовтню» бути одним із найпрогресивніших київських кінотеатрів, в репертуарі якого — якісне фестивальне кіно та арт-хаус. Кінотеатр має тривалу історію. Дебютний кіносеанс у цих стінах відбувся вісімдесят років тому — 29 січня 1931 року. На той час це був перший на теренах СРСР кінотеатр, зведений за спеціальним проектом. Сьогодні «Жовтень» є одним із дуже нечисленних кінотеатрів, де можна подивитися добре кіно, але одночасно, на жаль, ласим шматком для рейдерів. Кінотеатру вже вдалося відбити п’ять атак. Але не забарилася й шоста. Нещодавно Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту заявило про те, що має намір перетворити кінотеатр на Будинок молоді. Залишається тільки дивуватися, якими сучасними категоріями мислить наше «молодіжне» міністерство.

На думку директора кінотеатру «Жовтень» Людмили Горделадзе, головна проблема так і не сформованого українського гуманітарного простору полягає в тому, що досі не визначено, яке місце в державі має посідати культура — і національна, і світова.

Ми зателефонували Людмилі ГОРДЕЛАДЗЕ, аби розпитати її про ситуацію довкола кінотеатру напередодні його 80-річчя.

— Кінотеатр «Жовтень» є членом міжнародної організації «Європа-сінема». Це членство передбачає дотримання низки стандартів щодо якості кіно та кількості сеансів, яких кінотеатр, безумовно, дотримується, — розповідає «Дню» Людмила Горделадзе. — Окрім того, «Європа-сінема» щороку запрошує нас на міжнародну конференцію, що обговорює актуальні для кінопрокатників питання. Уже кілька років поспіль на таких конференціях ми обговорюємо цифровізацію, яка здатна значно здешевити та спростити шлях кіно до глядача. І от, нарешті, й ми зібралися встановити цифрову техніку в нашому кінотеатрі за власний рахунок. Але оскільки колектив кінотеатру є орендарем майнового комплексу, який належить до комунальної власності, великі та складні трансформації в кінотеатрі ми повинні узгоджувати з Головним управлінням комунальної власності міста Києва. А коли ми звернулися до управління із проханням дозволити нам встановити цифрове обладнання, отримали сумнівно аргументовану відмову. Втім, ми й надалі наполягатимемо на необхідності цифровізації.

Окрім того, відбувається вже шоста спроба захопити кінотеатр. Це справа рук кількох осіб, які діють від імені державних органів. Мені б не хотілося порушувати цю тему напередодні свята. Скажу лише, що вже зібрано понад тисячу підписів киян під зверненням до пана Попова з вимогою вплинути на ситуацію. Усі дивуються, мовляв, чому ми не заручаємося підтримкою Європи. Думаю, ми обов’язково це зробимо, і тоді розголос буде чималим.

Найголовніший здобуток нашого кінотеатру — це наша аудиторія. Справжній власник «Жовтня» — громада міста Києва. Кінотеатр — як храм — уже сформував свою аудиторію, до якої належить демократична, інтелігентна, розвинена, духовно повноцінна публіка. Тому я переконана, що громада кінотеатр не віддасть.