Iдеали таки по трібні!
Висловлене ними — справді цікаве як пояснення, що таке «громадянське суспільство» і взаємодія з владою, як це поняття прийшло до нас і наскільки воно нам «загрожує». Поки що ніяк, бо його формування лише в зародковій стадії. А влада вже нервує?..
Власне, ситуація в Україні з його формування, розвитком демократії у статті за підписом пана В. Литвина не аналізується, у відгуках на неї — переважно теж. Отож, до сказаного шановними експертами в газеті «День» додам дещо, на мій погляд, не зайве як доповнення.
Для формування громадянського суспільства потрібні дві початкові складові: щоби були ГРОМАДЯНИ, не кріпаки, а люди вільні й відповідальні, що усвідомлюють свої інтереси; і СУСПІЛЬСТВО, а не згромадження осіб зі своїм «его», обмеженим інстинктивними умовними рефлексами. Потрібний також середній клас — найбільш зацікавлений у демократичному ладі і правовій державі. Це — інтелектуальна верства громадянського суспільства, здатна гасити прояви анархізму, «лібералізму без берегів», піддавати аналізу й критичному обговоренню різні ініціативи та публічні акції. І потрібний такий атрибут демократії, як вільна преса, — вільна від «замовлень» влади та олігархічних кланів і монополій, які слід контролювати, аби вели себе чесно й відкрито, не на шкоду суспільству й демократії.
Є також проблема так званого «третього сектора» як системи громадських організацій та їхніх «штабів» — проблема інституціональна: вони не повинні відриватися від «низів», від тих, чиї інтереси хотіли репрезентувати; не розглядати свою присутність у «третьому секторі» лише як трамплін до «великої» політики чи можливість користуватися особисто з фондів сприяння, спонсорської допомоги і т.п. А з цим, на жаль, доволі часто стикаємося нині. Як і з тим, що влада («перший сектор») і політичні партії («другий сектор») переважно ігнорують «третячків», ігноруючи й громадську думку. (Партії, наприклад, згадують про «третій сектор», підписують iз його представниками угоди про співпрацю і підтримку, як правило, перед черговими виборами. А інститути влади не надають у розпорядження громадських організацій бодай якоїсь частини своїх фондів соціального призначення, скажімо, на підтримку культури, видавничої справи, громадського самоврядування, розвитку кооперативного руху).
А однак — цитую висловлювання експертів з газети «День»: «Острівці громадянського суспільства у нас існують, і його представники здатні на самооборону»; «будь-які спроби дискредитувати паростки громадянської свідомості і громадянської вільної асоціації у людей неминуче ведуть до торжества авторитаризму». Останнє — серйозна пересторога нашому суспільству, і вельми своєчасна з огляду на березневі вибори, до яких готуємося, декларування різними партіями і блоками своїх планів і намірів. Будьмо уважними!
Роздуми про те, чи громадянське суспільство «погане», з одночасною пропагандою необхідності зміцнювати державну владу, сприймаються як «заявка» на згортання свободи і демократії в країні чи, принаймні, на їх обмеження, як намір влади не бути підконтрольною суспільству, його громадсько-політичним інституціям. І це тривожить.
Та є ще щось, зв’язане із згаданою статтею у «Фактах», — питання морально-етичне, з назвою «плагіат». Доскіпливі експерти, у т.ч. американські, знаходять у ній великі фрагменти, текстуально тотожні з фрагментами дискусійної праці американського політолога Томаса Каротерса, без зазначення його авторства, тобто, буквально списані у нього. Аж так?
Проблема списування, або ж крадіжки інтелектуальної власності, таки варта уваги. Починаючи з навчального процесу у школах, вузах... У нас не вчать самостійно мислити, уміти самостійно висловлювати свої думки — які в кого є. Ще й жартуємо: «Не списували тільки стародавні — не мали у кого, а своє вирубували на камені чи вирізували на дошці».
Отже, йдеться також про зміну наших поганих звичок. Але чомусь уникаємо говорити про це. Такими нас не сприйме світ, не пустять у цивілізоване співтовариство.
