Iгри — найкращий відпочинок i адаптація

Організувати літній відпочинок для дітей — це проблема №1 для багатьох батьків. Однак удвічі складніше вирішити цю проблему, коли йдеться про дітей з особливими потребами. Влаштувати таких дітлахів до дитячого табору чи відправити до санаторію батькам вдається дуже рідко. На щастя, свої літні табори влаштовують Соціальні служби для дітей та молоді. Один iз них — «Відпочинкові літні ініціативи «Давай дружити» — вже третій рік діє за ініціативи Центру соціальних служб для сімей, дітей та молоді Дарницької районної держадміністрації.

Щодня до Дитячої поліклініки №1 Дарницького району м. Києва, де працює табір, приходить понад 20 дітлахів віком від 6 до 17 років. Серед них — діти з вадами зору, слуху, з синдромом Дауна, а кількох осіб батьки привозять на інвалідних візках. Є у таборі й цілком здорові діти, які виховуються у багатодітних або малозабезпечених родинах, тому Центр опікується й ними. Саме така інтегрована група дітей — це найкращий спосіб реабілітації та відпочинку, запевняють соціальні педагоги.

10 ХВИЛИН ЗДОРОВ’Я — ЩОДНЯ

Як і будь-де, у таборі «Давай дружити» існує свій режим дня. Починається все з ранкової зарядки, але називають її «10 хвилин здоров’я». Як переконана педагог соціального закладу «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями» та керівник проекту «Давай дружити» Любов Ващенко-Світлорусова, для будь-якого виду роботи дітей треба зацікавити, тому один з прийомів — неочікувані та оригінальні назви для таких звичних речей, як зарядка, обід чи прогулянка на природі.

Оскільки діти проводять у таборі майже увесь день — з 10 до 17 години, (відпочинок у таборі схожий на перебування у денному стаціонарі лікарень. — Авт.) педагоги намагаються наповнити його різними заходами: розвиваючі ігри для дітей з діагнозом дитячого церебрального паралічу, синдромом Дауна тощо, так звані творчі майстерні, екскурсії до кінотеатру та відеолекторії — перегляди дитячих мультфільмів і, звісно, прогулянки на повітрі.

За словами Любові Ващенко- Світлорусової, одне з завдань табору — оздоровити дітей, тому відпочинок тут чергується із лікувальними процедурами. Залежно від рекомендацій лікарів, діти ходять на масаж, лікувальну фізкультуру (ЛФК), а також приймають необхідні ліки. Однак ці процедури не викликають у них такого захоплення, як творчі заняття або перегляд улюблених мультфільмів.

— Я не люблю ходити на масаж і ЛФК, — ділиться своїми думками 8-річна Богдана. — Мені більше подобається малювати, гратися іграшками і бігати на вулиці.

Аби це довести і на додачу продемонструвати свої творчі здiбностi, Богдана показує намальовану нею казкову качечку. Дівчинка малювала її разом з іншими дітьми після гри «Гуси, гуси, га-га-га». За кілька тижнів роботи табору діти встигли створити цілу колекцію власних творiв: окрім казкових качок, кожен iз них вирізав з картону жовтогаряче сонце, намалював ряд картин на вільну тему.

Однак малювання — це робота для більш посидючих дітей, а таких у таборі «Давай дружити» небагато. Наприклад, 8-річні Сергій та Ілля (лікарі поставили їм діагноз «синдром Дауна») з нетерпінням чекають, коли після лікувальних процедур їм нарешті дозволять погратися улюбленим конструктором: з нього хлопчаки майструють усе, що завгодно, — літаки, потяги, героїв мультфільмів (зовні ці моделі нічим не відрізняються: об’ємні прямокутники, але трішки фантазії — і деталі конструктора стають тим, чим його бачуть діти).

— Розваги як один з ключових елементів відпочинкової програми не тільки допомагають пояснити дитині незрозумілі речі, а й розкрити її творчий потенціал, — розповідає Любов Ващенко-Світлорусова. — Так, за час перебування у таборі діти звикли сприймати звичайний картон та папір як матеріал для творчих фантазій. Основне наше завдання — розкрити творчі задатки дітей. Навіть звичайний похід до кінотеатру ми перетворюємо на творчу роботу: після перегляду мультфільму діти обов’язково малюють, вирізають або шиють те, що їх найбільше вразило чи запам’яталося під час кіносеансу. Цим самим ми спонукаємо їх до певної дії, а також допомагаємо адаптуватися до звичайного ритму життя — всі діти повинні знати, як поводитися в магазині, в компанії друзів, у тому ж кінотеатрі і при цьому не почуватися не такими, як усі. Аби прискорити процес адаптації, щодня соціальні педагоги проводять разом iз батьками консультаційні бесіди, аналізуючи, чого дитина навчилася за день, чого вона цікавого дізналася.

Серед інших забав найбільше вражень залишилося після трудотерапії «Кондитерські забаганки». Як розповіла пані Ващенко-Світлорусова, діти ліпили з солоного тіста та пластиліну спочатку равіолі та вареники, а потім сонечка, жучків тощо. Саме так — через творчість — діти ще й знайомляться із зовнішнім світом.

ТАНЦІ ВЧАТЬ СПІЛКУВАТИСЯ

Аби зруйнувати у суспільстві стереотип, що люди з особливими потребами сильно вiдрiзняються вiд iнших, у таборі «Давай дружити» відпочивають як діти з фізичними вадами, так і цілком здорові. Користь від цього отримують усі: здорові діти стають чуйнішими та більш співчутливими до хворих, а ті у свою чергу звертають менше уваги на свої вади. До того ж, волонтери та батьки допомагають проводити творчі заняття, не забуваючи про те, що кожна дитина потребує індивідуального підходу: когось треба похвалити, аби він почував себе впевненішим, а когось і посварити за непослух. Так, мама 8- річного Сергійка Валентина Левченко приходить до табору щодня. І опікується не тільки своїм сином, а й іншими дітьми, адже всі вони потребують уваги та любові (до речі, як тільки хтось із дітей обнiмає пані Валентину, Сергійко ревнує й відштовхує свого суперника).

— За три роки співпраці із Центром соціальних служб для сімей, дітей та молоді Дарницької держадміністрації я жодного разу не розчарувалася. Адже бачу, що це допомогло моєму синові розвинутися і призвичаїтися до життя, — розповідає Валентина Левченко. — До п’яти років Сергійко був домашньою дитиною, а нині він не боїться гратися з дітьми, спілкуватися з ними. Спочатку мій син ходив до спеціалізованого дитячого садочка, а нещодавно йому виповнилося 8 років, і тепер основна наша проблема — знайти підходящу школу. На жаль, не всі навчальні заклади, навіть спеціалізовані, погоджуються прийняти на навчання дитину з синдромом Дауна.

Проте Валентина Левченко не опускає руки й вірить, що Сергійка таки вдасться влаштувати до школи. Упевненості їй додає те, що після перебування у таборі хлопчик, так само, як і решта дітей, пройшов етап соціалізації: став більш вихованим, трохи впевненішим у собі, а також навчився допомагати своїм друзям і поважати їх незалежно від стану здоров’я. А це неабиякий результат.

— Щоб допомогти дітям у спілкуванні, ми проводимо для них психологічні тренінги у формі танцювальних уроків, — розповіла психолог Реабілітаційного центру Світлана Озоренко. — Діти вчаться не просто танцювати, а робити це з певною метою, зокрема, знайомитися з іншими дітьми. Приміром, як можна привітатися i проявити себе у танці? Для цього треба обрати певний рух, який означатиме ім’я, показати його іншим дітям, і потім вони дружно його повторюють. Оскільки у таборі сформована інтегрована група дітей, то освоїти танцювальну терапію дітям з розумовою відсталістю вдається значно швидше — вони наслідують поведiнку своїх друзів iз більш високим інтелектом.

Незабаром «Відпочинкові літні ініціативи «Давай дружити» завершаться. На відміну від звичайних дитячих таборів, де в останні ночі перебування всі обмазують одне одного зубною пастою, обливають водою тощо, — у таборі «Давай дружити» влаштують справжній міні-випускний, а заодно відсвяткують дні народження іменинників червня. Як розповіла Любов Ващенко-Світлорусова, цього дня усіх відпочивальників поведуть до піцерії, а кожен iз дітей підготує для іменинників віршик, пісеньку чи танець. Найголовнішим подарунком для них стане виступ циркових клоунів. У середині липня усі вони зберуться дружньою родиною знову — в таборі «Зміна» в місті Бородянка, що під Києвом. Тут продовжиться оздоровча та відпочинкова терапія, а отже, діти з особливими потребами продовжать курс соціальної адаптації.