Iнтернет як конкурент бібліотеці?
Валентина НЕСТЕРЕНКО, директор Наукової бібліотеки ім. М. Максимовича Київського національного університету ім. Т. Шевченка:
— Скаржитися нам гріх. Гроші нам виділяють регулярно — 500 тисяч гривень на рік. Позаминулого року на капітальний ремонт дали мільйон — ми змогли відремонтувати читацькі зали, змінити меблі. Бібліотеку комп’ютеризували, надали студентам безкоштовний вихід в Інтернет. Зробили електронний каталог, а нині вводимо штрих-кодування для полегшення роботи. Оскільки ми — структурний підрозділ університету, держава перераховує кошти вищому навчальному закладу, а він уже, у свою чергу, — нам. До того ж і студенти виділяють певні суми під час вступу. Якщо років шість тому спостерігався спад читацької активності, то нині навпаки — кількість відвідувачів збільшилася і зали повністю заповненi. Бібліографічні відділи — мозковий центр, де можна отримати будь-яку довідку, — буквально потопають від читацького напливу. Раніше як було: взяли підручники 1 вересня і до сесії нікого не видно. Тепер з першого дня студенти з головою поринають у навчання (у нас близько 20 тисяч читачів). І це радує. Такий підйом пов’язаний, напевно, з тим, що молодь переглянула свої погляди і розуміє, що без хорошої освіти сьогодні не обійтися. З фондами особливих проблем немає. Чого не вистачає — то це книг з математики, кібернетики, фізики. І побажання таке, щоб наші україномовні автори писали більше підручників. Особливо з природничих наук.
Ліліана БУРДАК, завідувач бібліотеки для дітей Шевченківського району ім. В. Дубініна:
— Наша бібліотека діє з 1965 року. Ми обслуговуємо дітей і підлітків до 9 класу, хоч записуємо й одинадцятикласників, і керівників дитячого читання (ми маємо й дорослі книги). Раніше здебільшого читачі вибирали літературу самостійно, з цікавості. А сьогодні більше її використовують для написання рефератів і виконання домашніх завдань. Частіше цікавляться детективами і жахами. Проблеми які? Немає грошей на те, щоб обладнати зали масового читання. Наприклад, зараз ніяк не можемо купити штори — виділили менше, ніж вони коштують у магазині. Бажано, звісно, щоб і комп’ютери були....
Незадоволені читацькі запити — для нас невелика проблема. Раз на квартал фонди поповнюють в «Укркнизі», а крім цього, наш відділ комплектування приблизно раз на місяць відбирає потрібну літературу й в інших джерелах.
Орися ЧУХРІЙ, директор бібліотеки ім. Ф.М.Достоєвського Солом’янського району:
— Основною проблемою є недостатня матеріальна база, що не дозволяє нормально функціонувати бібліотекам. Не передбачаються кошти на ремонт, на закупівлю технічних засобів, обладнання. Суттєвим негараздом є також комплектування бібліотечних фондів, яке здійснюється лише на 30%. Державою зараз фінансуються нарахування на заробітну плату, розрахунки за електроносії та передплата періодичних видань. У той же час нових надходжень літератури немає, а застаріла щорічно списується. Щоб якось покращити ситуацію, ми звертаємось до депутатів районної та міської ради. Треба зазначити, що цього року вони допомогли бібліотекам, виділивши 70 тис. гривень на придбання літератури, а також на ремонт та внутрішнє оснащення читальних залів.
Взагалі, я не думаю, що нас можна назвати нацією, що не читає. Достатньо лише поспостерігати за ажіотажем на книжковому ринку на Петрівці і за тим, скільки в нас книголюбів в метро. Що стосується нашої бібліотеки, то кількість відвідувачів та їх віковий склад свідчить про те, що українці люблять і хочуть читати. Популярністю користуються періодичні видання, оскільки мало хто зараз може собі дозволити передплатити газету чи журнал, а тим паче, декілька, як це було за радянських часів.
Юрій САЄНКО, завідувач відділу соціальних експертиз Інституту соціології НАНУ:
— Зараз змінюється характер інформаційного простору, в ньому визначаються кілька конкурентів бібліотекам. По-перше, це домашні бібліотеки, які має майже 63% українців. По-друге, це телебачення, яке відволікає не тільки від читання книжок, а і від багатьох важливих речей. І, нарешті, третім, щоправда, на сьогодні тільки потенційним конкурентом є інтернет. У США він вже встиг змінити ставлення населення до такої інформаційної бази, як бібліотека. Подібне, цілком очевидно, може статися і в Україні. Взагалі, домашнє середовище поступово «перетягує» до себе усі способи діяльності: для того, щоб працювати, абсолютно необов’язково кудись йти, дім може виконувати і роль офісу, і бібліотеки. Це є закономірним. Однак все ж таки органи культури мають прогнозувати, якою буде частка населення, що вдаватиметься до послуг бібліотечної мережі. Треба концентрувати бібліотеки у меншій кількості, говорити про іншу концепцію і форму доступу до літератури. Я твердо переконаний, що на етапі виховання інтернет чи телебачення ніколи не замінить безпосереднього читання. Праця з живим текстом має величезне значення в інтелектуальному розвитку особистості. Працюючи з книгою, людина має відчути дух історії і ауру минулого, чого комп’ютер відтворити не може.