Iспанські гранди на фієсті в Києві
Найважчу проблему тепер доведеться вирішувати королю Іспанії Хуану Карлосу I. В лютому минулого року він надав головному тренерові збірної Іспанії з футболу Вісенте Дель Боске титул маркіза, який переходитиме у спадок його нащадкам. Такою була королівська нагорода за здобуття іспанцями Кубка світу 2010 року. Дворянський титул маркіза за ієрархією перебуває в Європі між титулами герцога і графа. Після перемоги іспанців на Євро-2012 для найбільшого футбольного стратега цієї відзнаки буде вже замало. 1 липня 2012 року маркіз Дель Боске для всіх уболівальників «червоної фурії», як називають іспанську збірну, став справжнім грандом.
Його королівська команда встановила відразу кілька рекордів, які важко буде повторити: вперше з-поміж усіх національних збірних світу Іспанія перемогла у трьох фіналах поспіль (ЧЄ-2008, ЧС-2010, ЧЄ-2012), а востаннє, в Києві, ще й із найбільшою перевагою над суперником — 4:0. Сам Дель Боске став єдиним тренером у світі, який до двох своїх кубкових перемог із мадридським «Реалом» у Лізі чемпіонів UEFA додав два комплекти золотих медалей на чемпіонатах світу та Європи. Такого успіху ніхто з тренерів іще не досягав. Навіть уславлені клубними здобутками Гвардіола та Моурінью можуть про це поки що тільки мріяти.
Цікаво, чи королеві Хуану Карлосу I, який попереднього разу міркував над нагородженням Дель Боске аж півроку, вистачить такого тривалого терпцю й тепер. У грудні наставнику футбольних рекордсменів виповниться 62, але вся Іспанія, мабуть, прагне віддати шану талантові Дель Боске ще до осіннього початку кваліфікаційного турніру до чемпіонату світу, який 2014 року відбудеться у Бразилії. Тому що дель Боске знову замахнувся на новий рекорд. На післяматчевій прес-конференції він сказав, що виграти три титули поспіль практично неможливо. Багатозначність цієї фрази в тому, що в такий спосіб тренер і похвалив своїх підопічних, які зробили досі неможливе, вигравши три титули, і натякнув також на своє бажання здобути третій титул із командою через два роки.
Найбільше відома мудрість Дель Боске допомогла іспанцям у півфінальному матчі проти португальців. Коли за рахунку 0:0 після максимальних 120 хвилин гри справа дійшла до післяматчевих одинадцятиметрових ударів, тренер запропонував гравцям самим зголоситися для пробиття пенальті — від першого до п’ятого. Пішли бити ті, хто був на ту хвилину найбільше впевнений у собі. А наставник португальців особисто визначив таку черговість, призначивши лідера команди Кріштіану Роналду виконувати удар останнім. Так і залишився нині другий за майстерністю гравець світу безпорадно стояти у центральному колі, здіймаючи голову до неба у футбольній молитві, бо його удар із одинадцятиметрової позначки за правилами вже нічого не вирішував і став нікому не потрібен. Так іспанці перемогли у півфінальній футбольній лотереї — 4:2.
У фінальному матчі проти італійців за рахунку 2:0 на користь іспанців та їхньої чисельної переваги (через ушкодження Мотти, який вимушено покинув поле на 63-й хвилині, а права на заміну у збірної Італії вже не було) Дель Боске випустив на заміну гравців лондонського «Челсі» Торреса і Мату, які довели рахунок до 4:0. Торрес знову забиває за іспанців у фіналі чемпіонату Європи, як це було чотири роки тому у матчі проти німців, і після двох невдалих сезонів в англійській прем’єр-лізі повертає собі колишню впевненість, а збірній Іспанії — форварда. Євро-2012 нагороджує Торреса «золотим бутсом». Він забив три голи, так само, як Роналду (Португалія), Гомес (Німеччина), Балотеллі (Італія), Манджукіч (Хорватія), Дзагоєв (Росія), але зробив це впродовж найкоротшого свого перебування на полі — за 189 хвилин. Загалом це складає тільки трохи більше двох матчів із усіх шести, зіграних іспанцями на Євро-2012. Оцінений своїм агентом на фантастичну суму 250 мільйонів євро 21-річний італієць Маріо Балотеллі зіграв в усіх матчах, але не зміг відзначитися голом у фінальній грі проти іспанців. Він єдиний, хто після фінального свистка відмовлявся визнати поразку італійців. За нього це зробили досвідчені та мудрі — тренер Пранделлі та капітан Буффон. Голкіпер збірної Італії і туринського «Ювентуса» був об’єктивним, незважаючи на те, що в разі перемоги збірної Італії Буффон міг стати єдиним воротарем, який увесь сезон провів без жодної поразки. Доречно згадати, що Буффон публічно заперечив можливу змову іспанців і хорватів в останньому матчі групи C, за якої італійці гіпотетично могли б не вийти у чвертьфінал. Він знав, що іспанці під проводом маркіза Дель Боске залишаться аристократами футболу. Найкращим гравцем Євро-2012 фахівці визнали 28-річного іспанця Андреаса Іньєсту.
Отож доволі несподівано трапилося так, що «групою смерті» на Євро-2012 справді була група B, в якій грали Німеччина і Португалія, — «смерті у півфіналі», а група C з Іспанією та Італією стала «групою життя». Обидві команди фінальним матчем подарували уболівальникам велику надію на те, що атакуюча гра знову буде популярнішою за захисну. Так, як це було в Європі за найкращих часів «летючих голландців» та «французьких мушкетерів». Іспанці за шість матчів забили 12 м’ячів, а пропустили у свої ворота тільки один гол — у стартовому матчі з італійцями, який закінчився 10 червня внічию (1:1). Італійці могли стати головною сенсацією Євро-2012 після дуже впевненої перемоги у півфіналі над механічною у тому матчі німецькою збірною — 2:1 (двічі забивав Балотеллі), однак, вочевидь, цією комбінаційною видовищною грою лишень розбурхали чемпіонські амбіції іспанців. Саме тому Дель Боске і його команда, щоб залишатися на футбольному троні, були зобов’язані показати королівську гру. Що й зробили на радість тим, котрі відтепер з приємністю відгадуватимуть, хто ж переможе на чемпіонаті світу 2014 року: іспанці з Касільясом, бразильці з Неймаром чи аргентинці з Мессі.
Фінальна мудрість Дель Боске була також у тому, що він запросив на вирішальний матч до Києва відомих гравців основного складу іспанської збірної Пуйоля і Вілью, яких не зміг взяти на Євро-2012 через їхні травми, але вони, на переконання тренера, повинні були розділити з командою хвилювання фіналу і насолоду переможної миті. Разом із дружинами, дітьми і родичами чемпіонів, які зворушливо вітали своїх близьких на НСК «Олімпійський», ми побачили іспанський варіант футбольної фієсти. Для них завжди визначальними є загальнолюдські цінності, а не наша горезвісна приказка уболівальників: від любові до ненависті — один гол.
Мусимо вірити, що віртуальний відбиток цієї фієсти матеріалізується на головному стадіоні України і для нашої збірної вже під час відбіркового турніру до ЧС-2014. Тоді ж з’ясуємо в очних поєдинках, чия команда-організатор Євро-2012 була сильнішою: Польщі чи України.
СТАТИСТИКА
Фінал Євро-2012. Київ, НСК «Олімпійський»
Іспанія — Італія — 4:0. Голи: 1:0 — Сільва (14), 2:0 — Альба (41), 3:0 — Торрес (84), 4:0 — Мата (88). Попередження: Піке (25), Барцальї (45).
Іспанія: 1. Касільяс, 3. Піке, 6. Іньєста (13. Мата, 87), 8. Хаві, 10. Фабрегас (9. Торрес, 75), 14. Хабі Алонсо, 15. Серхіо Рамос, 16. Бускетс, 17. Арбелоа, 18. Альба, 21. Сільва (7. Педро Родрігес, 59). Головний тренер: Вісенте Дель Боске .
Італія: 1. Буффон, 3. К’єлліні (6. Бальцаретті, 21), 7. Абате, 8. Маркізіо, 9. Балотеллі, 10. Кассано (11. Ді Натале, 46), 15. Барцальї, 16. Де Россі, 18. Монтоліво (5. Мотта, 57), 19. Бонуччі, 21. Пірло. Головний тренер: Чезаре Пранделлі.
БЛІЦ-ІНТЕРВ’Ю
Марк СТРЕТФОРД: «Чемпіонат змінив погляд на українців із ворожого на позитивний»
Напередодні закінчення Євро-2012 журналісти західних видань розповіли про свої враження відносно організації та проведення чемпіонату. Після прес-конференції «Світова преса про UA» в прес-штабі громадської кампанії «Євро-патруль» ми поспілкувалися з власником британського проекту Kiev4tourists Марком Стретфордом, що протягом всього Євро тісно співпрацював із британськими уболівальниками.
— Марку, що ви можете сказати про організацію піар-кампанії у європейських ЗМІ щодо рекламування України та Євро?
— За великим рахунком вона була негативною. Медіа були політизовані стосовно ситуації навколо екс-прем’єра Тимошенко, недотримання прав людини в Україні. Мало було інформації в Інтернеті, якихось картинок на телебаченні, які б повідомляли про Євро, запрошували до України. Одним словом, отримати інформацію про чемпіонат в Україні було складно.
— А якщо порівнювати з поляками?
— Польща більш знайома для нас як частина Євросоюзу. Людям туди легше подорожувати. Це ми бачимо і за результатами чемпіонату. Україна поки залишається загадкою для європейців, у тому числі й англійців.
— Із якими проблемами зіткнулися європейські вболівальники?
— Одна з них — дуже важко знайти квитки на поїзд і дістатися з одного місця в інше. Я намагався придбати квитки на швидкісний поїзд «Хюндай», але це виявилося неможливим, тому що не було жодної інформації про те, де їх придбати, скільки вони коштують — нічого. Ті організації, які казали, що зможуть дістати квитки, попередньо просили дуже багато грошей, тому що не знали точної ціни на квиток і не могли сказати розклад руху поїздів. Тому ми не відчували себе зручно і захищено.
— У деяких закордонних ЗМІ говориться про те, що Україна може змінити на краще думку про себе та виправити недоліки, які виявили під час Євро. Згодні?
— Насправді Україна справила дуже позитивне враження на людей, що не мали жодного уявлення про те, куди вони їдуть. Туристи були приємно здивовані, в першу чергу культурною стороною, а не тільки очевидними вечірками та алкоголем. Усі в захваті від Києва, Печерської лаври та взагалі краєвидів навколо українських міст. Цей чемпіонат допоміг зрозуміти дуже багато, він змінив погляд на українців із ворожого на позитивний.
— Чи зміниться ставлення офіційної Європи до України?
— Вам буде важко змінити політичний імідж України на Заході, доки Віктор Янукович при владі. Схоже, він проти західних ідеалів. Це підтверджує справа Тимошенко. Вам потрібні нові ідеали, критичний погляд для того, щоб змінюватися. Потрібно, щоб з’явився хтось зовсім новий. Ми бачили Україну з корупцією, без гарантій прав людини, проблемами з поліцією. Але правда виявилася трохи в іншому: поліція працювала добре. З приводу расизму — його зовсім трохи, але не в такій гострій формі, як нам його представляли. Вам просто потрібен час.
— Чи не здається вам, що було створено картинку успішності в окремо взятих містах України, що не висвітлює загального стану речей?
— Це досить складне запитання. Ваша країна змінюється, і це досить важкий процес, і навіть такий досвід розбудови ілюструє, що ви розумієте необхідність змін і правильний їх напрямок.
