Iз прикордонників – у фермери

Тепер кожен його день — робочий. Розпочинається він о п’ятій ранку і триває до самого вечора. Худобу треба нагодувати, дати пити, подоїти, молоко свіжим здати на завод і привести у порядок обладнання. Робота фермера нелегка, розповідає Володимир Кагляк, але він не жалкує, що свого часу проміняв військову форму на робу, бо тепер сам собі господар. Піклується про батьків, разом з дружиною виховують дворічного сина Артема, котрий на фермерському господарстві батька справжня VIP-персона.

«Заради сина та родини я вирішив не продовжувати контракт і залишив службу у прикордонниках, попри те, що це моя фахова освіта, — каже Володимир. — Після школи я поступив і успішно закінчив Національну академію Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. Служив у Закарпатському окрузі. Коли почалася війна, ввійшов до мотоманевреної групи, яка патрулювала кордон між Харківською та Луганською областями. Часто доводилося виконувати завдання і на окупованій території, і в так званій сірій зоні. Наприкінці 2017 року у мене закінчився контракт з Державною прикордонною службою України. Порадившись з рідними, вирішив його не продовжувати. На той час дружина народила мені сина, і він став сенсом мого життя».

Повернувшись у рідний Вищеольчедаїв (Мурованокуриловецького району), чоловік знав, що роботи в селі йому не знайти. Тому вирішив започаткувати власний бізнес із розведення великої рогатої худоби молочних порід. За спеціальною програмою центру зайнятості отримав 50 тисяч гривень, купив чотири корови, обладнання, відремонтував стару ферму. Зараз у його стаді вже 57 тварин, і він планує ще розширюватися господарство.

«Попри весь негатив, війна загартовує характер чоловіка і посилює бажання бути незалежним. Так сталося й зі мною. Після повернення додому з’явилися думки зайнятися бізнесом і працювати на себе. Але на заваді стало одвічне питання — де взяти гроші? Випадково дізнався про те, що власну справу можна реалізувати за підтримки держави. Звернувшись до служби зайнятості, отримав стартовий капітал, — розповідає фермер. — Багато в чому допоміг батько, він у мене все життя працює на землі, знає що й до чого у догляді за тваринами. Ми викупили стару ферму, яка була в аварійному стані, відремонтували її, потім офіційно оформили всі документи для відкриття фермерського господарства. Придбали корів та устаткування для запуску роботи. Зараз тримаємо 57 голів худоби, дійних — 37 корів, решта — молоді телиці та бики. Батько, брат допомагають, але удвох-утрьох ми вже не справляємося, тому потрібно наймати людей».

Охочих працювати на фермерському господарстві «Кагляк» у селі вистачає, адже ферма обладнана сучасним обладнанням, встановленні доїльні апарати, є холодильне устаткування. Молоко заготовляють для молокопереробного заводу в Могилеві-Подільському. Але здавати молоко як сировину колишній військовослужбовець довго не збирається, уже зараз він прораховує можливість виробництва молока першого сорту або ж виготовлення власних молочних продуктів — для себе і для людей.

«Найважче «возитися з паперами, — розповідає Володимир. — Я звик до служби та виконання чітко поставлених завдань, а тепер доводиться вчитися вести бізнес, бухгалтерію, звітність. Усе зароблене вкладаю у розвиток підприємства. Зараз планую придбати нові породи молочних корів, докупити обладнання новішого типу. Розширення виробництва надасть можливість створити нові робочі місця для односельчан. Мрію створити сучасне фермерське господарство, щоб звідусіль до мене приїздили переймати досвід (усміхається. — Авт.). Війна навчила мене спішити жити. Треба робити щось корисне для своїх дітей і країни».

Як писав «День» (№1 ц. р. https://day.kyiv.ua/uk/article/den-ukrayiny/pracevlashtuvannya-yak-reabilitaciya), упродовж минулого року на Вінниччині 30 демобілізованих військовослужбовців отримали допомогу для відкриття власної справи від служби зайнятості. 1717 учасників бойових дій скористалися послугами служби, а 463 осіб були працевлаштовані. Більшість із них знайшли роботу в сільському господарстві та переробній промисловості.