Капітани індустрії — «за»!
Автора цього матеріалу Євгена Уткіна не треба представляти тим, хто хоча б трохи знайомий з комп'ютерною індустрією України. Президент і голова правління найбільшої комп'ютерної компанії країни «Квазар-Мікро», голова правління Української асоціації виробників програмного забезпечення і голова Ради підприємців при Кабміні є тим, кого в світі прийнято називати «капітанами індустрії». Тим часом починав Євген Володимирович електрослюсарем на шахті «Західна» в Донбасі. Потім навчання в МІЕТ, робота в Зеленограді, радянській «Силіконовій долині». З 1982 року — праця в НДІ «Мікроприлад» київського ВО «Кристал» спочатку керівником лабораторії, потім головним конструктором мікропроцесорної техніки. З 1990 року — президент компанії «Квазар-Мікро».
На порозі нового тисячоліття і до нас разом з новими технологіями приходить розуміння, що ми — на порозі нового світу: світу електронного (Інтернет) бізнесу; електронного (Інтернет) суспільства; світу, де на перший план вийде Інтелект!
У своїх міркуваннях я використовуватиму термін «інтелектуальний капітал», який я вперше зустрів у статті Євгена Марчука «Стратегічна орієнтація суспільства — рух на випередження». Термін не просто вдалий, а такий, що визначає розуміння розвитку нашого суспільства в новому тисячолітті.
Нарешті тема, що є найбільш гарячою останнім часом на ринках світового капіталу, стала обговорюватися вищим керівництвом країни. І не тільки обговорюватися. Протягом останніх декілька тижнів здійснено низку конкретних дій: указом Президента створено міжвідомчу комісію із захисту прав інтелектуальної власності, і цьому питанню приділено особливу увагу в посланні Президента парламенту. У програмі дій, запропонованій урядом на наступні 5 років, пріоритетне значення відведено розвиткові інформаційних технологій і, передусім, Інтернету.
Трохи про цифри, «позамежну економіку», інформаційні технології
Сьогодні нікого не треба переконувати, що об'єктивна і своєчасно подана інформація — це не тільки інструмент для прийняття рішень, але й засіб для виживання й конкурентоспроможності.
Працюючи 10 років у комп'ютерному бізнесі, де є найрозвинутіші ринкові механізми на всьому пострадянському просторі, ми інвестували в себе величезні ресурси для того, щоб мати інформацію про ринок, про продукцію, про всі процеси, що йдуть в компанії, причому в он-лайновому режимі (режимі реального часу). Помилка в прогнозах може коштувати життя для сучасної компанії. А для держави?..
Сподіваюся, що для прийняття стратегічних рішень користуються іншими цифрами, а я для свого прикладу скористаюся офіційними.
* Обсяг ВНП за минулий рік в Україні становив близько 130 млрд. гривень, що становить менше за $600 на душу населення.
* Середньорічна зарплата — $480.
* «Живими грошима» (термін з місць не дуже віддалених) до центрального бюджету «мобілізували» 14,5 млрд. гривень.
* Обсяг проданих комп'ютерів (90% яких купують для вирішення ділових завдань) в Україні виріс із 200 тисяч штук 1998 року до 250 тисяч минулого. Разом з тим «середньодушові витрати» на інформаційні технології в Україні становлять менше за $8 (остання інформація — експертна оцінка).
Для порівняння, у Великій Британії, яка посідає 4-те місце в світі (після США, Японії та Німеччини) за потужністю своєї економіки 1999 року ВНП становив 1,348 млн. євро, в Росії ВНП на душу населення становив $1500. «Середньодушові витрати» на інформаційні технології в Росії більші, ніж у нас, у чотири рази. А в США — майже на 3 порядки.
Смію стверджувати, що рівень розвитку інформаційних технологій є не тільки індикатором розвитку економіки, а й показником об'єктивності інформації про всі процеси, що відбуваються в державі. Комп'ютер пам'ятає все!
Висновки:
* Не все так погано, як говорить нам Міністерство статистики.
* Частка економіки, що перебуває за межами офіційної статистики («позамежної економіки»), значно більша за реальну (не може ж більша частина ВНП йти на зарплату).
* Для прийняття правильних рішень треба враховувати обидва боки життя, обидва боки економіки.
* Розвиток інформаційних технологій і телекомунікацій — пріоритет №1 для сучасної держави — України.
Ера «електронного світу»
Сьогодні тільки лінивий не говорить про інформаційні технології (ІТ) та Інтернет. В Інтернеті незабаром буде інвестиційних грошей більше, ніж фахівців, які здатні їх освоїти. Зі 100 компаній, що виходять на Nasdaq, 99 працюють у сфері Інтернет і фармакології. З 25 найбільших за вартістю акціонерного капіталу компаній США 18 працюють у сфері ІТ (таблиця 1). Очолює список Microsoft з капіталом понад $600 мільярдів. Вартість матеріальних активів — споруд, обладнання й усього того, що можна помацати руками, складає одиниці відсотків від загальної вартості компанії.
Що це? Фінансові спекуляції? Піраміди? Інвестиційний ажіотаж, після якого станеться крах ринку, як це було в 30-ті роки з автомобільними компаніями? Чи прийшла нова ера — ера електронного світу, ера Інтелекту?! А вартість ІТ-компаній — це ринкова оцінка інтелектуального капіталу? І для того щоб на вкладений долар отримати 100, треба з інтелектуального потенціалу створити інтелектуальний капітал?
Тоді для оцінювання потужності економіки держави треба враховувати не тільки обсяг ВНП, а й кількість наукових публікацій, наприклад. У нас вона знизилася протягом останніх 10 років на 2 порядки.
Цікаво, скільки «коштує» країна, в якій проживає 90% лауреатів Нобелівської премії, де тільки в одному місті Редмонді, столиці імперії Microsoft, працюють тисячі «радянських» програмістів?
Від чого ми зазнали великих втрат — від кількості «приватизованих» природних ресурсів, держвласності або від невикористання того інтелектуального потенціалу, який виїхав, або стоїть на ринках, або працює в «позамежній економіці» над схемами безпеки ведіння бізнесу в ній?
Україна за радянських часів володіла 40% союзного потенціалу в галузі кібернетики, і моє покоління 35—45-річних ще пам'ятає, що таке наукова праця й високотехнологічне виробництво. Скільки коштує інтелектуальний потенціал — такий, як наша Пам'ять — Пам'ять, помножена на залишки ентузіазму й любові до Батьківщини? До цього почуття ми були привчені з дитинства. Зроблене це було, як тепер виявляється, не так, як потрібно. І сьогодні його залишки так старанно, планомірно й несвідомо придушуються самодостатнім і таким, що саморозвивається, сучасним національним продуктом від Кафки.
Скільки коштує цей інтелектуальний потенціал мого покоління, активного життя якому залишилося років 5, якщо нічого не буде зроблено для його порятунку?!
Отже, у нас інтелектуальний потенціал є інтелектуальним капіталом, котрий не реалізувався. Мабуть, ми потенційно багаті люди.
Я недостатньо обізнаний, щоб робити оцінки обсягу інтелектуального потенціалу в країні. Але наведу оцінку Інтелектуального продукту, який може стати стратегічно важливим для країни. Продукт цей називається — програмне забезпечення (ПЗ) і системні рішення.
Спочатку — про справи в тих країнах, де розуміють стратегічну важливість такого.
У США обсяг експорту високотехнологічних продуктів минулого року досяг $181 млрд. Цей сектор економіки в США став найбільшим у країні. У відсотковому відношенні за період з 1993 по 1999 роки високотехнологічний експорт збільшився на 85%. США зараз є світовим лідером у використанні високих технологій (таблиця 2). У цій країні зараз працюють 159 млн. комп'ютерів, у країнах Європейського Союзу — 135 млн., в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні — 116 млн., у Росії близько 9 млн., в Україні — 900 тисяч, у Польщі — стільки ж, скільки в Росії.
Але, мабуть, кращим прикладом для індустрії інтелектуальної продукції нашої країни може служити Індія.
1990 року міністерство інформаційних технологій уряду Індії сформулювало програму «Технологічні парки програмного забезпечення (ПЗ)» з метою розвитку експорту. Пропонуючи нові фінансові стимули, сучасний рівень інфраструктури і сприятливий інвестиційний клімат, програма призвела до різкого збільшення рівня експорту ПЗ, стрімкого зростання ПЗ-індустрії та розвитку інформаційних технологій загалом:
* Індійська індустрія ПЗ виросла за декілька років з $150 млн. до $3,9 млрд. 1999 року.
* У 2001-2002 рр. очікується, що індустрія ПЗ збільшиться до $13 млрд.
* Середньорічний рівень приросту протягом останніх 5 років становив 56,3%.
* За даними на 31 березня 1999 року, в ПЗ-індустрії працювало 250 тисяч чоловік.
* Загальний обсяг ІТ-продукції в Індії минулого року становив понад $6 млрд.
Варто пригадати, що Індіра Ганді народилася в Індії, а академік Глушков — в Україні.
Наважуюся стверджувати, що після першого року відродження ПЗ-індустрії в нашій країні обсяг виробленого ПЗ в країні буде на рівні $100 млн. з подальшим зростанням за експонентою протягом подальших 10 років. Україна може стати, нарівні з Індією, Пакистаном, Ірландією та Ізраїлем, світовим центром виробництва ПЗ.
Дещо про національні особливості українського інтелектуального потенціалу, і чому він так не хоче капіталізуватися
Кількість українських компаній, що фокусують себе на розробці ПЗ, не перевищує 20. Обсяг продукції, що випускається, — це еквівалент декількох мільйонів гривень. Вартість інтелектуального продукту — 10 гривень за диск зі 100 мегабайтами інформації, на розробку якого витрачається декілька людино-років. Місце оцінки інтелектуального продукту — від метро наліво, 10 метрів.
Український інтелектуальний потенціал індустрії ПЗ працює в «позамежний економіці» або збільшує капітал компаній, що експортують його, зокрема й нам в обмін на не такі вже й багаті природні ресурси.
Українські 40% у радянській частині кібернетики тануть на очах. У чому ж причина? Немає державного фінансування? Але з такою дохідною частиною бюджету дай Боже розрахуватися за пенсійними боргами. Яка роль держави — підтримка створення інтелектуального продукту, який не можна помацати руками і який створюють «очкарики», а тепер усе більше з хвостиками, сережками й іншими молодіжними атрибутами? Або бажання все регулювати? Як можна займатися творчою працею, оглядаючись на постійну присутність того самого продукту Кафки за спиною?
Цікаво, як змінилася б вартість компанії Microsoft, якби Білл на перший поклик керівника податкової служби Редмонда мав бігти до нього на зустріч під загрозою втрати бізнесу; потім сидіти в очікуванні, а потім брати участь у багатогодинному обговоренні найважливішого державного питання — аналізу результатів зустрічної перевірки за контрактом з обсягом 0,0%? Як відповісти на запитання щодо законності отримання коштів від компанії, яка знаходиться на території країни, що стоїть під №1 у списку «піратських офшорних зон»? Хай живе звільнена інтелектуальна праця!
Ви ніколи не замислювалися над методами боротьби з «позамежною економікою» та їхньою ефективністю? Якщо говорити про сектори економіки, де виробляються, продаються й пересуваються товарно-матеріальні цінності, таку боротьбу зі змінним успіхом ми спостерігаємо протягом останніх декількох років, і поки що не на користь тієї економіки, з якої збираються податки.
Результат такої боротьби — найсильніший і самодостатній регуляторний механізм, що саморозвивається, з величезним інтелектуальним потенціалом, якому ніколи не стати інтелектуальним капіталом.
Результат використання таких підходів до бізнесу високих технологій — практично повне згортання його.
І ще — про батьківську турботу держави там, де добре.
У США розвиток інформаційних технологій (ІТ) — предмет уваги особисто президента, у Великій Британії — прем'єр-міністра!
Висновки:
* Новій ері — ері Інтелекту — нове ставлення держави до інтелектуального потенціалу й до індустрії високих технологій
* Пільг не треба, але й не треба регулювати; складна це справа.
* Без підтримки політичного керівництва країни й чіткого визначення пріоритету на розвиток і застосування ІТ залишимося в «індустріальному» столітті, що минає.
Перші постановочні кроки зроблено.
Ми цілком згодні зі стратегічною орієнтацією, що пропонується, — на випередження. Ми навіть вигадали слоган для своєї компанії — «Завжди на крок попереду». Тільки ставлячи Великі цілі, наша країна, наше суспільство можуть розвиватися разом зі світом, що вступив на поріг Ери Інтелекту. Ери, яка спирається на високі технології й останнє своє дітище — Інтернет!
Таблиця 1
Автора цього матеріалу Євгена Уткіна не треба представляти тим, хто хоча б трохи знайомий з комп'ютерною індустрією України. Президент і голова правління найбільшої комп'ютерної компанії країни «Квазар-Мікро», голова правління Української асоціації виробників програмного забезпечення і голова Ради підприємців при Кабміні є тим, кого в світі прийнято називати «капітанами індустрії». Тим часом починав Євген Володимирович електрослюсарем на шахті «Західна» в Донбасі. Потім навчання в МІЕТ, робота в Зеленограді, радянській «Силіконовій долині». З 1982 року — праця в НДІ «Мікроприлад» київського ВО «Кристал» спочатку керівником лабораторії, потім головним конструктором мікропроцесорної техніки. З 1990 року — президент компанії «Квазар-Мікро».
На порозі нового тисячоліття і до нас разом з новими технологіями приходить розуміння, що ми — на порозі нового світу: світу електронного (Інтернет) бізнесу; електронного (Інтернет) суспільства; світу, де на перший план вийде Інтелект!
У своїх міркуваннях я використовуватиму термін «інтелектуальний капітал», який я вперше зустрів у статті Євгена Марчука «Стратегічна орієнтація суспільства — рух на випередження». Термін не просто вдалий, а такий, що визначає розуміння розвитку нашого суспільства в новому тисячолітті.
Нарешті тема, що є найбільш гарячою останнім часом на ринках світового капіталу, стала обговорюватися вищим керівництвом країни. І не тільки обговорюватися. Протягом останніх декілька тижнів здійснено низку конкретних дій: указом Президента створено міжвідомчу комісію із захисту прав інтелектуальної власності, і цьому питанню приділено особливу увагу в посланні Президента парламенту. У програмі дій, запропонованій урядом на наступні 5 років, пріоритетне значення відведено розвиткові інформаційних технологій і, передусім, Інтернету.
Трохи про цифри, «позамежну економіку», інформаційні технології
Сьогодні нікого не треба переконувати, що об'єктивна і своєчасно подана інформація — це не тільки інструмент для прийняття рішень, але й засіб для виживання й конкурентоспроможності.
Працюючи 10 років у комп'ютерному бізнесі, де є найрозвинутіші ринкові механізми на всьому пострадянському просторі, ми інвестували в себе величезні ресурси для того, щоб мати інформацію про ринок, про продукцію, про всі процеси, що йдуть в компанії, причому в он-лайновому режимі (режимі реального часу). Помилка в прогнозах може коштувати життя для сучасної компанії. А для держави?..
Сподіваюся, що для прийняття стратегічних рішень користуються іншими цифрами, а я для свого прикладу скористаюся офіційними.
* Обсяг ВНП за минулий рік в Україні становив близько 130 млрд. гривень, що становить менше за $600 на душу населення.
* Середньорічна зарплата — $480.
* «Живими грошима» (термін з місць не дуже віддалених) до центрального бюджету «мобілізували» 14,5 млрд. гривень.
* Обсяг проданих комп'ютерів (90% яких купують для вирішення ділових завдань) в Україні виріс із 200 тисяч штук 1998 року до 250 тисяч минулого. Разом з тим «середньодушові витрати» на інформаційні технології в Україні становлять менше за $8 (остання інформація — експертна оцінка).
Для порівняння, у Великій Британії, яка посідає 4-те місце в світі (після США, Японії та Німеччини) за потужністю своєї економіки 1999 року ВНП становив 1,348 млн. євро, в Росії ВНП на душу населення становив $1500. «Середньодушові витрати» на інформаційні технології в Росії більші, ніж у нас, у чотири рази. А в США — майже на 3 порядки.
Смію стверджувати, що рівень розвитку інформаційних технологій є не тільки індикатором розвитку економіки, а й показником об'єктивності інформації про всі процеси, що відбуваються в державі. Комп'ютер пам'ятає все!
Висновки:
* Не все так погано, як говорить нам Міністерство статистики.
* Частка економіки, що перебуває за межами офіційної статистики («позамежної економіки»), значно більша за реальну (не може ж більша частина ВНП йти на зарплату).
* Для прийняття правильних рішень треба враховувати обидва боки життя, обидва боки економіки.
* Розвиток інформаційних технологій і телекомунікацій — пріоритет №1 для сучасної держави — України.
Ера «електронного світу»
Сьогодні тільки лінивий не говорить про інформаційні технології (ІТ) та Інтернет. В Інтернеті незабаром буде інвестиційних грошей більше, ніж фахівців, які здатні їх освоїти. Зі 100 компаній, що виходять на Nasdaq, 99 працюють у сфері Інтернет і фармакології. З 25 найбільших за вартістю акціонерного капіталу компаній США 18 працюють у сфері ІТ (таблиця 1). Очолює список Microsoft з капіталом понад $600 мільярдів. Вартість матеріальних активів — споруд, обладнання й усього того, що можна помацати руками, складає одиниці відсотків від загальної вартості компанії.
Що це? Фінансові спекуляції? Піраміди? Інвестиційний ажіотаж, після якого станеться крах ринку, як це було в 30-ті роки з автомобільними компаніями? Чи прийшла нова ера — ера електронного світу, ера Інтелекту?! А вартість ІТ-компаній — це ринкова оцінка інтелектуального капіталу? І для того щоб на вкладений долар отримати 100, треба з інтелектуального потенціалу створити інтелектуальний капітал?
Тоді для оцінювання потужності економіки держави треба враховувати не тільки обсяг ВНП, а й кількість наукових публікацій, наприклад. У нас вона знизилася протягом останніх 10 років на 2 порядки.
Цікаво, скільки «коштує» країна, в якій проживає 90% лауреатів Нобелівської премії, де тільки в одному місті Редмонді, столиці імперії Microsoft, працюють тисячі «радянських» програмістів?
Від чого ми зазнали великих втрат — від кількості «приватизованих» природних ресурсів, держвласності або від невикористання того інтелектуального потенціалу, який виїхав, або стоїть на ринках, або працює в «позамежній економіці» над схемами безпеки ведіння бізнесу в ній?
Україна за радянських часів володіла 40% союзного потенціалу в галузі кібернетики, і моє покоління 35—45-річних ще пам'ятає, що таке наукова праця й високотехнологічне виробництво. Скільки коштує інтелектуальний потенціал — такий, як наша Пам'ять — Пам'ять, помножена на залишки ентузіазму й любові до Батьківщини? До цього почуття ми були привчені з дитинства. Зроблене це було, як тепер виявляється, не так, як потрібно. І сьогодні його залишки так старанно, планомірно й несвідомо придушуються самодостатнім і таким, що саморозвивається, сучасним національним продуктом від Кафки.
Скільки коштує цей інтелектуальний потенціал мого покоління, активного життя якому залишилося років 5, якщо нічого не буде зроблено для його порятунку?!
Отже, у нас інтелектуальний потенціал є інтелектуальним капіталом, котрий не реалізувався. Мабуть, ми потенційно багаті люди.
Я недостатньо обізнаний, щоб робити оцінки обсягу інтелектуального потенціалу в країні. Але наведу оцінку Інтелектуального продукту, який може стати стратегічно важливим для країни. Продукт цей називається — програмне забезпечення (ПЗ) і системні рішення.
Спочатку — про справи в тих країнах, де розуміють стратегічну важливість такого.
У США обсяг експорту високотехнологічних продуктів минулого року досяг $181 млрд. Цей сектор економіки в США став найбільшим у країні. У відсотковому відношенні за період з 1993 по 1999 роки високотехнологічний експорт збільшився на 85%. США зараз є світовим лідером у використанні високих технологій (таблиця 2). У цій країні зараз працюють 159 млн. комп'ютерів, у країнах Європейського Союзу — 135 млн., в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні — 116 млн., у Росії близько 9 млн., в Україні — 900 тисяч, у Польщі — стільки ж, скільки в Росії.
Але, мабуть, кращим прикладом для індустрії інтелектуальної продукції нашої країни може служити Індія.
1990 року міністерство інформаційних технологій уряду Індії сформулювало програму «Технологічні парки програмного забезпечення (ПЗ)» з метою розвитку експорту. Пропонуючи нові фінансові стимули, сучасний рівень інфраструктури і сприятливий інвестиційний клімат, програма призвела до різкого збільшення рівня експорту ПЗ, стрімкого зростання ПЗ-індустрії та розвитку інформаційних технологій загалом:
* Індійська індустрія ПЗ виросла за декілька років з $150 млн. до $3,9 млрд. 1999 року.
* У 2001-2002 рр. очікується, що індустрія ПЗ збільшиться до $13 млрд.
* Середньорічний рівень приросту протягом останніх 5 років становив 56,3%.
* За даними на 31 березня 1999 року, в ПЗ-індустрії працювало 250 тисяч чоловік.
* Загальний обсяг ІТ-продукції в Індії минулого року становив понад $6 млрд.
Варто пригадати, що Індіра Ганді народилася в Індії, а академік Глушков — в Україні.
Наважуюся стверджувати, що після першого року відродження ПЗ-індустрії в нашій країні обсяг виробленого ПЗ в країні буде на рівні $100 млн. з подальшим зростанням за експонентою протягом подальших 10 років. Україна може стати, нарівні з Індією, Пакистаном, Ірландією та Ізраїлем, світовим центром виробництва ПЗ.
Дещо про національні особливості українського інтелектуального потенціалу, і чому він так не хоче капіталізуватися
Кількість українських компаній, що фокусують себе на розробці ПЗ, не перевищує 20. Обсяг продукції, що випускається, — це еквівалент декількох мільйонів гривень. Вартість інтелектуального продукту — 10 гривень за диск зі 100 мегабайтами інформації, на розробку якого витрачається декілька людино-років. Місце оцінки інтелектуального продукту — від метро наліво, 10 метрів.
Український інтелектуальний потенціал індустрії ПЗ працює в «позамежний економіці» або збільшує капітал компаній, що експортують його, зокрема й нам в обмін на не такі вже й багаті природні ресурси.
Українські 40% у радянській частині кібернетики тануть на очах. У чому ж причина? Немає державного фінансування? Але з такою дохідною частиною бюджету дай Боже розрахуватися за пенсійними боргами. Яка роль держави — підтримка створення інтелектуального продукту, який не можна помацати руками і який створюють «очкарики», а тепер усе більше з хвостиками, сережками й іншими молодіжними атрибутами? Або бажання все регулювати? Як можна займатися творчою працею, оглядаючись на постійну присутність того самого продукту Кафки за спиною?
Цікаво, як змінилася б вартість компанії Microsoft, якби Білл на перший поклик керівника податкової служби Редмонда мав бігти до нього на зустріч під загрозою втрати бізнесу; потім сидіти в очікуванні, а потім брати участь у багатогодинному обговоренні найважливішого державного питання — аналізу результатів зустрічної перевірки за контрактом з обсягом 0,0%? Як відповісти на запитання щодо законності отримання коштів від компанії, яка знаходиться на території країни, що стоїть під №1 у списку «піратських офшорних зон»? Хай живе звільнена інтелектуальна праця!
Ви ніколи не замислювалися над методами боротьби з «позамежною економікою» та їхньою ефективністю? Якщо говорити про сектори економіки, де виробляються, продаються й пересуваються товарно-матеріальні цінності, таку боротьбу зі змінним успіхом ми спостерігаємо протягом останніх декількох років, і поки що не на користь тієї економіки, з якої збираються податки.
Результат такої боротьби — найсильніший і самодостатній регуляторний механізм, що саморозвивається, з величезним інтелектуальним потенціалом, якому ніколи не стати інтелектуальним капіталом.
Результат використання таких підходів до бізнесу високих технологій — практично повне згортання його.
І ще — про батьківську турботу держави там, де добре.
У США розвиток інформаційних технологій (ІТ) — предмет уваги особисто президента, у Великій Британії — прем'єр-міністра!
Висновки:
* Новій ері — ері Інтелекту — нове ставлення держави до інтелектуального потенціалу й до індустрії високих технологій
* Пільг не треба, але й не треба регулювати; складна це справа.
* Без підтримки політичного керівництва країни й чіткого визначення пріоритету на розвиток і застосування ІТ залишимося в «індустріальному» столітті, що минає.
Перші постановочні кроки зроблено.
Ми цілком згодні зі стратегічною орієнтацією, що пропонується, — на випередження. Ми навіть вигадали слоган для своєї компанії — «Завжди на крок попереду». Тільки ставлячи Великі цілі, наша країна, наше суспільство можуть розвиватися разом зі світом, що вступив на поріг Ери Інтелекту. Ери, яка спирається на високі технології й останнє своє дітище — Інтернет!
Таблиця 1
Таблиця 2
Автора цього матеріалу Євгена Уткіна не треба представляти тим, хто хоча б трохи знайомий з комп'ютерною індустрією України. Президент і голова правління найбільшої комп'ютерної компанії країни «Квазар-Мікро», голова правління Української асоціації виробників програмного забезпечення і голова Ради підприємців при Кабміні є тим, кого в світі прийнято називати «капітанами індустрії». Тим часом починав Євген Володимирович електрослюсарем на шахті «Західна» в Донбасі. Потім навчання в МІЕТ, робота в Зеленограді, радянській «Силіконовій долині». З 1982 року — праця в НДІ «Мікроприлад» київського ВО «Кристал» спочатку керівником лабораторії, потім головним конструктором мікропроцесорної техніки. З 1990 року — президент компанії «Квазар-Мікро».
На порозі нового тисячоліття і до нас разом з новими технологіями приходить розуміння, що ми — на порозі нового світу: світу електронного (Інтернет) бізнесу; електронного (Інтернет) суспільства; світу, де на перший план вийде Інтелект!
У своїх міркуваннях я використовуватиму термін «інтелектуальний капітал», який я вперше зустрів у статті Євгена Марчука «Стратегічна орієнтація суспільства — рух на випередження». Термін не просто вдалий, а такий, що визначає розуміння розвитку нашого суспільства в новому тисячолітті.
Нарешті тема, що є найбільш гарячою останнім часом на ринках світового капіталу, стала обговорюватися вищим керівництвом країни. І не тільки обговорюватися. Протягом останніх декілька тижнів здійснено низку конкретних дій: указом Президента створено міжвідомчу комісію із захисту прав інтелектуальної власності, і цьому питанню приділено особливу увагу в посланні Президента парламенту. У програмі дій, запропонованій урядом на наступні 5 років, пріоритетне значення відведено розвиткові інформаційних технологій і, передусім, Інтернету.
Трохи про цифри, «позамежну економіку», інформаційні технології
Сьогодні нікого не треба переконувати, що об'єктивна і своєчасно подана інформація — це не тільки інструмент для прийняття рішень, але й засіб для виживання й конкурентоспроможності.
Працюючи 10 років у комп'ютерному бізнесі, де є найрозвинутіші ринкові механізми на всьому пострадянському просторі, ми інвестували в себе величезні ресурси для того, щоб мати інформацію про ринок, про продукцію, про всі процеси, що йдуть в компанії, причому в он-лайновому режимі (режимі реального часу). Помилка в прогнозах може коштувати життя для сучасної компанії. А для держави?..
Сподіваюся, що для прийняття стратегічних рішень користуються іншими цифрами, а я для свого прикладу скористаюся офіційними.
* Обсяг ВНП за минулий рік в Україні становив близько 130 млрд. гривень, що становить менше за $600 на душу населення.
* Середньорічна зарплата — $480.
* «Живими грошима» (термін з місць не дуже віддалених) до центрального бюджету «мобілізували» 14,5 млрд. гривень.
* Обсяг проданих комп'ютерів (90% яких купують для вирішення ділових завдань) в Україні виріс із 200 тисяч штук 1998 року до 250 тисяч минулого. Разом з тим «середньодушові витрати» на інформаційні технології в Україні становлять менше за $8 (остання інформація — експертна оцінка).
Для порівняння, у Великій Британії, яка посідає 4-те місце в світі (після США, Японії та Німеччини) за потужністю своєї економіки 1999 року ВНП становив 1,348 млн. євро, в Росії ВНП на душу населення становив $1500. «Середньодушові витрати» на інформаційні технології в Росії більші, ніж у нас, у чотири рази. А в США — майже на 3 порядки.
Смію стверджувати, що рівень розвитку інформаційних технологій є не тільки індикатором розвитку економіки, а й показником об'єктивності інформації про всі процеси, що відбуваються в державі. Комп'ютер пам'ятає все!
Висновки:
* Не все так погано, як говорить нам Міністерство статистики.
* Частка економіки, що перебуває за межами офіційної статистики («позамежної економіки»), значно більша за реальну (не може ж більша частина ВНП йти на зарплату).
* Для прийняття правильних рішень треба враховувати обидва боки життя, обидва боки економіки.
* Розвиток інформаційних технологій і телекомунікацій — пріоритет №1 для сучасної держави — України.
Ера «електронного світу»
Сьогодні тільки лінивий не говорить про інформаційні технології (ІТ) та Інтернет. В Інтернеті незабаром буде інвестиційних грошей більше, ніж фахівців, які здатні їх освоїти. Зі 100 компаній, що виходять на Nasdaq, 99 працюють у сфері Інтернет і фармакології. З 25 найбільших за вартістю акціонерного капіталу компаній США 18 працюють у сфері ІТ (таблиця 1). Очолює список Microsoft з капіталом понад $600 мільярдів. Вартість матеріальних активів — споруд, обладнання й усього того, що можна помацати руками, складає одиниці відсотків від загальної вартості компанії.
Що це? Фінансові спекуляції? Піраміди? Інвестиційний ажіотаж, після якого станеться крах ринку, як це було в 30-ті роки з автомобільними компаніями? Чи прийшла нова ера — ера електронного світу, ера Інтелекту?! А вартість ІТ-компаній — це ринкова оцінка інтелектуального капіталу? І для того щоб на вкладений долар отримати 100, треба з інтелектуального потенціалу створити інтелектуальний капітал?
Тоді для оцінювання потужності економіки держави треба враховувати не тільки обсяг ВНП, а й кількість наукових публікацій, наприклад. У нас вона знизилася протягом останніх 10 років на 2 порядки.
Цікаво, скільки «коштує» країна, в якій проживає 90% лауреатів Нобелівської премії, де тільки в одному місті Редмонді, столиці імперії Microsoft, працюють тисячі «радянських» програмістів?
Від чого ми зазнали великих втрат — від кількості «приватизованих» природних ресурсів, держвласності або від невикористання того інтелектуального потенціалу, який виїхав, або стоїть на ринках, або працює в «позамежній економіці» над схемами безпеки ведіння бізнесу в ній?
Україна за радянських часів володіла 40% союзного потенціалу в галузі кібернетики, і моє покоління 35—45-річних ще пам'ятає, що таке наукова праця й високотехнологічне виробництво. Скільки коштує інтелектуальний потенціал — такий, як наша Пам'ять — Пам'ять, помножена на залишки ентузіазму й любові до Батьківщини? До цього почуття ми були привчені з дитинства. Зроблене це було, як тепер виявляється, не так, як потрібно. І сьогодні його залишки так старанно, планомірно й несвідомо придушуються самодостатнім і таким, що саморозвивається, сучасним національним продуктом від Кафки.
Скільки коштує цей інтелектуальний потенціал мого покоління, активного життя якому залишилося років 5, якщо нічого не буде зроблено для його порятунку?!
Отже, у нас інтелектуальний потенціал є інтелектуальним капіталом, котрий не реалізувався. Мабуть, ми потенційно багаті люди.
Я недостатньо обізнаний, щоб робити оцінки обсягу інтелектуального потенціалу в країні. Але наведу оцінку Інтелектуального продукту, який може стати стратегічно важливим для країни. Продукт цей називається — програмне забезпечення (ПЗ) і системні рішення.
Спочатку — про справи в тих країнах, де розуміють стратегічну важливість такого.
У США обсяг експорту високотехнологічних продуктів минулого року досяг $181 млрд. Цей сектор економіки в США став найбільшим у країні. У відсотковому відношенні за період з 1993 по 1999 роки високотехнологічний експорт збільшився на 85%. США зараз є світовим лідером у використанні високих технологій (таблиця 2). У цій країні зараз працюють 159 млн. комп'ютерів, у країнах Європейського Союзу — 135 млн., в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні — 116 млн., у Росії близько 9 млн., в Україні — 900 тисяч, у Польщі — стільки ж, скільки в Росії.
Але, мабуть, кращим прикладом для індустрії інтелектуальної продукції нашої країни може служити Індія.
1990 року міністерство інформаційних технологій уряду Індії сформулювало програму «Технологічні парки програмного забезпечення (ПЗ)» з метою розвитку експорту. Пропонуючи нові фінансові стимули, сучасний рівень інфраструктури і сприятливий інвестиційний клімат, програма призвела до різкого збільшення рівня експорту ПЗ, стрімкого зростання ПЗ-індустрії та розвитку інформаційних технологій загалом:
* Індійська індустрія ПЗ виросла за декілька років з $150 млн. до $3,9 млрд. 1999 року.
* У 2001-2002 рр. очікується, що індустрія ПЗ збільшиться до $13 млрд.
* Середньорічний рівень приросту протягом останніх 5 років становив 56,3%.
* За даними на 31 березня 1999 року, в ПЗ-індустрії працювало 250 тисяч чоловік.
* Загальний обсяг ІТ-продукції в Індії минулого року становив понад $6 млрд.
Варто пригадати, що Індіра Ганді народилася в Індії, а академік Глушков — в Україні.
Наважуюся стверджувати, що після першого року відродження ПЗ-індустрії в нашій країні обсяг виробленого ПЗ в країні буде на рівні $100 млн. з подальшим зростанням за експонентою протягом подальших 10 років. Україна може стати, нарівні з Індією, Пакистаном, Ірландією та Ізраїлем, світовим центром виробництва ПЗ.
Дещо про національні особливості українського інтелектуального потенціалу, і чому він так не хоче капіталізуватися
Кількість українських компаній, що фокусують себе на розробці ПЗ, не перевищує 20. Обсяг продукції, що випускається, — це еквівалент декількох мільйонів гривень. Вартість інтелектуального продукту — 10 гривень за диск зі 100 мегабайтами інформації, на розробку якого витрачається декілька людино-років. Місце оцінки інтелектуального продукту — від метро наліво, 10 метрів.
Український інтелектуальний потенціал індустрії ПЗ працює в «позамежний економіці» або збільшує капітал компаній, що експортують його, зокрема й нам в обмін на не такі вже й багаті природні ресурси.
Українські 40% у радянській частині кібернетики тануть на очах. У чому ж причина? Немає державного фінансування? Але з такою дохідною частиною бюджету дай Боже розрахуватися за пенсійними боргами. Яка роль держави — підтримка створення інтелектуального продукту, який не можна помацати руками і який створюють «очкарики», а тепер усе більше з хвостиками, сережками й іншими молодіжними атрибутами? Або бажання все регулювати? Як можна займатися творчою працею, оглядаючись на постійну присутність того самого продукту Кафки за спиною?
Цікаво, як змінилася б вартість компанії Microsoft, якби Білл на перший поклик керівника податкової служби Редмонда мав бігти до нього на зустріч під загрозою втрати бізнесу; потім сидіти в очікуванні, а потім брати участь у багатогодинному обговоренні найважливішого державного питання — аналізу результатів зустрічної перевірки за контрактом з обсягом 0,0%? Як відповісти на запитання щодо законності отримання коштів від компанії, яка знаходиться на території країни, що стоїть під №1 у списку «піратських офшорних зон»? Хай живе звільнена інтелектуальна праця!
Ви ніколи не замислювалися над методами боротьби з «позамежною економікою» та їхньою ефективністю? Якщо говорити про сектори економіки, де виробляються, продаються й пересуваються товарно-матеріальні цінності, таку боротьбу зі змінним успіхом ми спостерігаємо протягом останніх декількох років, і поки що не на користь тієї економіки, з якої збираються податки.
Результат такої боротьби — найсильніший і самодостатній регуляторний механізм, що саморозвивається, з величезним інтелектуальним потенціалом, якому ніколи не стати інтелектуальним капіталом.
Результат використання таких підходів до бізнесу високих технологій — практично повне згортання його.
І ще — про батьківську турботу держави там, де добре.
У США розвиток інформаційних технологій (ІТ) — предмет уваги особисто президента, у Великій Британії — прем'єр-міністра!
Висновки:
* Новій ері — ері Інтелекту — нове ставлення держави до інтелектуального потенціалу й до індустрії високих технологій
* Пільг не треба, але й не треба регулювати; складна це справа.
* Без підтримки політичного керівництва країни й чіткого визначення пріоритету на розвиток і застосування ІТ залишимося в «індустріальному» столітті, що минає.
Перші постановочні кроки зроблено.
Ми цілком згодні зі стратегічною орієнтацією, що пропонується, — на випередження. Ми навіть вигадали слоган для своєї компанії — «Завжди на крок попереду». Тільки ставлячи Великі цілі, наша країна, наше суспільство можуть розвиватися разом зі світом, що вступив на поріг Ери Інтелекту. Ери, яка спирається на високі технології й останнє своє дітище — Інтернет!
Таблиця 1
Таблиця 2