Хор янгольських голосів
Спершу, використовуючи переваги солідної посади, Володимир Іванович спробував підшукати для колективу хормейстера. Й лише коли це не вдалося, змушений був справді «власноруч» виправляти становище. Ось тоді серед усіх щоденних справ і турбот й почало нестримно пробиватися, ніби весняний паросток, його справжнє творче покликання, найголовніше мистецьке уподобання. Бо без них хіба можна знайти в собі сили й енергію на нескінченну складну працю з кількома десятками, хай і талановитих, але пустотливих хлопчаків, яким дошкуляють то дитячі хвороби, то мутації, а часом — й відсутність самодисципліни та відповідальності.
А результат цієї праці завжди можна... почути. Захоплювались хором в Іспанії, Франції, Швейцарії. Коли в 1998 році колектив не мав коштів на поїздку до Іспанії, там знайшлися захоплені мистецтвом юних киян добродії, які оплатили й дорогу, й перебування гостей в їхній країні та ще їздили машинами за ними від міста до міста, щоб ще і ще послухати чарівний, «неземний» спів. Виступав хор у величезних старовинних соборах. Звучали там не тільки твори духовної музики західноєвропейських композиторів-класиків, але й «Молитва за Україну» М. Лисенка, твори М. Колесси, С. Людкевича, М. Леонтовича, К. Стеценка, О. Кошиця, українські народні пісні, й ці нові мелодії та ритми викликали справжній захват іспанців. Тож не дивно, що й початок тисячоліття хор теж зустрічав разом із привітними мешканцями Піренейського півострова, де знову дав ряд концертів.
Сьогодні в репертуарі колективу — 85 творів різних жанрів: від народних пісень до реквіємів та оперних хорів, які завжди виконуються мовами оригіналу (майже десятьма!). Звичайно, одній людині було б не під силу підготувати й зберігати такий значний репертуар. Тож поруч із Володимиром Івановичем працюють лауреат конкурсу хорових диригентів Ігор Тутченко, випускники школи, а нині аспіранти Музичної академії Павло Струць та Олег Рожок, досвідчений концертмейстер Олена Шерстюк.
Досягнення хору не лишилися непомітними. Два твори присвятив йому Володимир Губаренко, раді співпрацювати з ними й інші сучасні українські композитори: Жанна Колодуб, Леся Дичко, Ганна Гаврилець, Віталій Кирейко, Тарас Кравцов. Обіцяв написати новий твір для хору Євген Станкович. Співав хор і в супроводі оркестру «Віртуози Москви». А в останньому концерті в Національній філармонії України був гідним партнером ансамблю «Київські солісти», за пюпітром якого стояв народний артист України Богодар Которович. Що ж до солістів-вокалістів, то найбільше захопив публіку чистий, справді «янгольський» голос Олексія Пальчикова. Хоча він готується стати трубачем, як його батько і старший брат, але в хорі виступає з великим задоволенням. До речі, Володимир Іванович розповідав, що коли в іспанських соборах він піднімав руки, щоб дати знак вступати Олексію, в нього самого мороз проходив по шкірі від очікування цього джерельного, підсиленого чудовою природною акустикою співу.
Оцінили слухачі й красивий тенор соліста Державного музичного театру для дітей та юнацтва Василя Грохольського. На закінчення концерту він виконав «Застільну» з опери «Травіата». А оскільки цього вечора співали на сцені тільки представники сильної статі, «озвучував» Віолетту... Олексій Пальчиков. То був справжній сюрприз для публіки.
Коли відгриміли останні оплески і Володимир Іванович ще приймав вітання колег, його вихованці почали жваво обговорювати рахунок футбольного матчу. І подумалося тоді: а чому б не об’єднати земні пристрасті й високе мистецтво? Хай би після закінчення матчу залунала підсилена гучномовцями прекрасна музика у виконанні юних хористів. З упевненістю можна сказати, що різних інцидентів різко поменшало б.
