Хотілося б у майбутнє, але «ріжки з повидлом» не пускають

Нас, споживачів, більшість — усі 50 мільйонів, — заявляли з трибуни першого всеукраїнського з'їзду якості відповідальні за захист його прав оратори. І, цитуючи Миколу Реріха, який назвав доброякісність воротами в майбутнє, наводили приклади. Так, за словами президента Української асоціації споживачів Олега Самчишина, два роки тому вийшла постанова, що зобов'язує мешканців оплачувати тепло в будинку, якщо температура в ньому не нижче, ніж у холодильнику. Схожа ситуація з оплатою телефонних переговорів — 10— 15 секунд розмови прирівнюються до хвилини. Схоже, битися з корпоративними інтересами — що з вітряками: в ході перевірки формування тарифів на житлово-комунальні послуги порушення виявлені в 76 випадках із 100. Невирішуваною виявилася проблема ідентифікації й маркировки генетично модифікованих і опромінених продуктів, із якою асоціація від імені 50-мільйонної армії споживачів зверталася до ВР, Кабміну та Президента. Яку їжу ми купуємо — одному Богу відомо.

Проте, дещо про це розповіла заступник начальника відділу з контролю за якістю й безпекою товарів Держспоживзахисту України Ганна Клименко. Перерахувавши основні продукти споживання на душу населення в грамах, вона констатувала, що денна норма дорослого українця наблизилася до дитсадківського пайка для трирічної дитини. Навіть основний продукт — хліб — стали купувати менше (з 141 кг на рік на особу в 1990 р. ми скоротили споживання до 126,5 кг — у 1998 р.), а випікати — гірше.

Приміром, у першому кварталі нинішнього року з 58 тонн перевірених хлібобулочних виробів, четверту їх частину забраковано в зв'язку з підвищеною вологістю, недостатньою вагою, простроченою датою продажу. «Відзначилися», зокрема, київські хлібозаводи № 1, 2, 4, 11, Яготинський хлібокомбінат, а кременчуцькі пекарі піднесли городянам сюрприз — «ріжки з повидлом», присмачені замість цукрової пудри содою кальцинованою.

Мистецтвом фальсифікації масла селянського контролерів здивувати важко, але навіть вони сторопіли, виявивши в продажу масло бутербродне монолітом по 10 кілограмів, що в ніякі стандарти не вписується. На додачу воно виявилося маргарином, що одеський «Універсамторг» трохи не відправив до дитячого оздоровчого табору.

«Навіть під час війни за картками такого не пропонували, — написала гнівний лист до Держспоживзахисту одна з ветеранів Великої Вітчизняної. — Купила кільку в томатному соусі, а в банці — гидота якась, одні головки й хвостики впереміш». Закони, покликані захистити споживача від свавілля виробників, існують і відповідальність передбачена, але кожного за руку в хаосі нинішнього ринку- базару не піймаєш.

Фахівці пропонують налагодити діалог між виробниками й покупцями, технічні умови виготовлення товарів погоджувати з асоціаціями споживачів, боротися з неякісною продукцією, створюючи нові програми. Однак чи вирішить це проблему захисту людини й навколишнього середовища від небезпечних виробів?

Адже питання ще й у тому, як зазначив один із тих, хто виступали на з'їзді, чи готове наше зубожіле населення купувати якісні, а отже недешеві товари. Масового споживача з тугим гаманцем, який сам відвернувся б від сурогату, нинішнім «слугам народу» створити не вдалося. Ось чому якість, як сказав голова Держспоживзахисту України Станіслав Сивоконь, — чинник не лише економічний, а й політичний.