Хто править в УПЦ?
23 лютого предстоятель УПЦ митрополит Володимир (Сабодан) у супроводі намісника Свято-Успенської церкви Києво-Печерської лаври, архієпископа Павла, відвідав Секретаріат Президента України, де привітав Віктора Ющенка з днем народження. Зазначивши заслуги Президента перед Україною і українською церквою, митрополит Володимир вручив Президенту України орден Української православної церкви «Преподобних Антонія і Феодосія Києво-Печерських» I ступеня ( на фото ). Митрополит Володимир також передав Президенту ікону Спасителя і побажав тілесних і духовних сил у несенні його тягаря на посту голови держави (сайт УПЦ МП). Як можна здогадатися, це була протокольна і загальноприйнята в будь-якiй державі зустріч голови однієї з церков країни і голови держави, тим більше, що Президент далеко не байдужий до церковних справ і завжди готовий обговорювати нерозв'язані й болючі проблеми з високими духовними особами.
А через два дні (25 лютого) у Києві відбувся хресний хід за участі «простих віруючих і активістів українських православно- патріотичних організацій», присвячений святу Торжества православ'я. Біля пам'ятника князю Володимиру керівник справами Української православної церкви Московської патріархії архієпископ Митрофан відслужив чин Торжества православ'я (святкується з VIII століття н.е.). Вiн промовив анафему «всім ворогам Православної церкви, у тому числі й розкольникам з «Київського патріархату», уніатам і політикам, які борються з церквою і бажають відірвати її від Московського патріархату» (Інтерфакс-Релігія).
Абсолютно очевидно, що таке формулювання включає надзвичайно широкий спектр українців, яким оголосили анафему, зокрема, як це не дивно, й Президента країни, всіх наших греко-католиків, усіх членів Київського патріархату, а також, очевидно, всіх тих численних політиків, які виступають за незалежну помісну Українську церкву. Це так безглуздо і неймовірно, що неможливо навіть щодо цього серйозно полемізувати. Якесь середньовічне фанатичне, безпардонне марення.
І виникають запитання. Ось перше з них: невже Блаженніший митрополит Володимир, вручаючи Президенту України подарунок і вітаючи його з днем народження, одночасно благословив згадану «акцію» православних братств? Важко в це повірити! Або він не знав про цю «акцію»? Тоді хто ж сьогодні керує Українською православною церквою, яка входить до складу Російської православної церкви? Можливо, керують пани Кауров і Фролов — «великі» винахідники акцій і лозунгів, генеральні командуючі «армією» бідних розпропагандованих стареньких?
Друге запитання не менш очевидне: як збирається наша влада, при всій повазі до свободи віросповідання своїх громадян, захищати країну від іноземних порушників релігійного світу в Україні? Як довго будуть «крокувати» нашими містами і вісями створені сучасними російськими попами Гапонами «члени православних громадян» з портретами Миколи II і проросійськими гаслами?
Але повернемося ще раз до святкування вже згаданого Торжества православ'я. Союз православних громадян вважає невипадковим збіг у цьому році свята Торжества Православ'я з днем пам'яті святителя Олексія, митрополита Московського, «який затвердив у XIV столітті принцип збирання російських земель навколо Москви». Цим «збігом» Божий промисел начебто вказує на те, що Москва є третім Римом і головним (читай — єдиним) хранителем православ'я. Тут варто нагадати «тлумач» історії, що середньовічний Олексій був митрополитом у складі Київської церкви, а окремої Московської церкви тоді ще не існувало.
Але що для «братчиків» історія? Вони кричать, що «всі, хто пропагує відокремлення від Російської православної церкви, пропагує відокремлення від православ'я». Забуваючи (або не знаючи) про те, що в історії Руської (Російської) православної церкви «відокремлення» траплялися, та ще й не раз. Пригадаємо лишень ті, що були в залежності від Московського патріархату: Православна церква Польщі, Церква Фінляндії, значна частина Православної церкви Естонії. Не забудемо і Грузинську православну церкву, яка «самоправно» відновила свою автокефалію в 1917 році — у перші ж дні революції.
Буде і на нашій вулиці свято!
