Хто товче воду у ступі,

Ледве дочекавшись перших весняних днів, повернулися до своїх помешкань у багатоповерхових будинках на вулиці Лермонтова станції Дунаївці на Хмельниччині шість пацієнтів лікарні. «Знайшли вихід із гострої ситуації, що склалася напередодні осінньо- зимового періоду», — радіє за них, пацієнтів, Дунаєвецький селищний голова Анатолій Кухаренко.

Відтак називає поіменно тих, для кого всі короткі дні й довгі ночі осінньо-зимового періоду минули у медичному закладі: «Найстарші за віком Севастянова Ольга Іванівна і Барилюк Євгенія Миколаївна — 1924 року народження, Михальська Олена Йосипівна — 1927 року, інвалід Сасюк Анатолій Григорович — 1952-го...».

ЩО Ж ТО СТАЛОСЯ?

«Минулої осені, коли вже вдарили перші приморозки, місцевий комбінат хлібопродуктів відмовився забезпечувати теплом будинки. Хто зміг, той встановив у своїх квартирах автономні котли опалення. А іншим — хоч пропадай?!. Тоді селищна рада вирішила госпіталізувати до лікарні тих, хто сам собі не зміг дати ради. Там літні та хворі люди і перезимували без пригод, у теплі й затишку», — пояснює селищний голова.

Мовляв, місцева влада знайшла якийсь вихід із скрутного становища.

Конфлікт у селищі начебто виник на «газовому грунті». Селищний голова говорить, що КХП планував забезпечувати населення теплом і гарячою водою за ціною на газ для промисловості. А та ціна була о тій порі вдвічі вищою, ніж для підприємств житлово-комунального господарства. «Тоді місцева влада звернулася в область. Приїхали представники, встановили, що розмежування цін на газ для промисловості і для житлово-комунального господарства можливе. Однак посадові особи КХП відмовилися це робити. Отож спільної мови так і не знайшли»,— згадує Анатолій Кухаренко.

ВУЗОЛ РОЗВ'ЯЗАЛИ «ПРОСТО»

«Підпорядкована» КХП вулиця Лермонтова залишилася без централізованого опалення і теплого водопостачання. То вже начебто немає і проблеми високих тарифів за цю комунальну послугу. Інша річ — холодне водопостачання і водовідведення. «КХП поки що продовжує надавати ці послуги населенню. Й ось, бачите, лист від людей. 68 підписів. Звернулися до селищної ради, аби якось вплинула на посадовців комбінату. Бо споживачі послуг вважають, що ці тарифи завищені у кілька разів. Виконком селищної ради поділяє таку думку трудящих», — говорить селищний голова.

З'ясувалося, що питання не у тарифах, а у встановлених нормах споживання води у селищі Дунаївці, де, крім КХП, комунальні послуги надають й інші підприємства. Виявляється, що середньостатистичний «підопічний» комбінату за добу споживає 7,6 м3 води, що на 5,8 м3 більше, ніж споживає «підопічний» місцевого плодоконсервного заводу, і на 5,3 м3 більше, ніж «підопічний» комунального підприємства селищної ради.

Ясна річ, у кожного — свої потреби і примхи. Гігієнічні, інші. Можна уявити, що пожильці квартир у будинках на вулиці Лермонтова влаштовують собі водні процедури і прання тричі на день, а на інших вулицях відмовляють собі у такому задоволенні. З історії відомо, що Клара Цеткін, жаліючи тяжку працю прачок, міняла білизну тільки раз на місяць...

У КОЖНОГО СВОЇ РОЗРАХУНКИ

Виконком селищної ради вважає, що на станції Дунаївці послідовниць полум'яної революціонерки немає. Мовляв, незалежно від того, на якій вулиці помешкання, всі акуратні, справно міняють білизну, виконують правила особистої гігієни, не п'ють більше, ніж потребує організм.

За даними КХП, річний забір води — 89254 м3, з яких спожита населенням становить 63875 м3, тобто 72%. А КХП начебто використовує решту, 28%. «Ці дані приладами обліку не підтверджено», — заявляє Анатолій Кухаренко. Він не має жодного сумніву у тому, що «хтось веде роботу із відшкодування збитків за рахунок населення».

Отак склалося у новітній історії селища, що орган місцевого самоврядування і адміністрація КХП — антагоністи. А комбінат, сказати б, є містоутворюючим у Дунаївцях.

Ні, щоб сісти за стіл переговорів і знайти компроміс.

СЕЛИЩНА РАДА ОГОЛОСИЛА ПРО СХОД

На порядку денному — питання про тарифи. «Сподівалися, що хтось з адміністрації комбінату прийде, щоб знайти спільну мову з представниками місцевої громади. Ніхто не з'явився. Тоді, висловивши все, що думають про ту адміністрацію, люди написали листа в область. Про те, що їх не влаштовують встановлені норми споживання води»,— згадує селищний голова Анатолій Кухаренко.

Відтоді у довколишніх річках багато води спливло. Може, вже порозумілися?

— До цього йдеться. Директор комбінату Ковбасюк Надія Митрофанівна погодилася на те, щоб передати інженерні споруди на баланс селищної ради, — повідомив начальник управління економіки Дунаєвецької райдержадміністрації Віктор Нижник.

Він вважає, що питання майже вичерпано. І перший заступник директора комбінату Валентин Вовнянко так само вважає:

— Вже всі квартиронаймачі встановили лічильники і розраховуються тільки за ту воду, яку споживають.

І продовжив: «А ті норми споживання води, за якими раніше платили, затверджені інститутом».

— Яким саме інститутом?

— Хіба я все маю знати?! — дивується пан Вовнянко.

Виявляється, що перший заступник директора комбінату каже правду, та далеко не всю. Лукавить дещо.

ПРОБЛЕМУ «ВИРІШАТЬ» ЛІЧІЛЬНИКИ

— Це все не так, — рішуче спростовує сказане Віктором Нижником і Валентином Вовнянком селищний голова Анатолій Кухаренко. — На вулиці Лермонтова у будинку №5 маємо 60 квартир, а лічильники — у 14 квартирах, стільки ж квартир у будинку №9, де тільки 12 лічильників. У будинку №7 — 58 квартир і 11 лічильників. Питання таки було б вичерпано, якби у кожному помешканні встановили лічильники води.

— За ті гроші, які люди заробляють на комбінаті, навіть на воду не завжди вистачає. По-перше, не по кишені ці засоби обліку для людей, які перезимували у лікарні. По-друге, переважна більшість квартиронаймачів, яким поталанило вдома перезимувати, досі розраховується за встановлені автономні засоби теплозабезпечення, — поділяє турботи своїх виборців селищний голова.

ВЛАДА ХОЧЕ ЖИТИ МИРНО

Схоже на те, що районна виконавча влада, замість того, щоб вплинути на гостру ситуацію з нормами і тарифами на станції Дунаївці, не має жодного бажання, як кажуть у народі, псувати стосунки ні з керівництвом комбінату, ні із селищною радою. Її, райвлади, поважні представники щось там перевіряють, запрошують на засідання, на яке не всі з'являються, відповідають на запити і листи, одначе не покладуть край конфліктові. Одне слово, товчуть воду у ступі, сподіваючись, що масло буде. Докотилися до того, що заступник голови райдержадміністрації Олександр Заєць на сході селища не без туги згадав похмурі «совкові» часи, коли, мовляв, начальство сказало і все владнало...

Натомість на тому ж таки сході депутат Станіслав Петровський заявив: «Ми — за економічно обґрунтовані норми. У мене складається таке враження, що хтось хоче когось ошукати...».

На жаль, саме так воно і є. Хіба ж ні?

— Адміністрація комбінату вже заявила про свою готовність передати водозабезпечення будинків селищній раді, — повторює Віктор Нижник.

— Якщо адміністрація все зробить відповідно до урядової постанови, то візьмемо на свої плечі цю роботу. Поки що нічого не зроблено. Підвали будинків заливає водою та іншою рідиною, бо труби течуть, — відповідає на те селищний голова.

ТРУБИ ТЕЧУТЬ, А ВЕСНА СВОЄ БЕРЕ

Сьогодні більшість пожильців будинків на вулиці Лермонтова переймається нормами споживання води. Їм відомо, що Держінспекція з контролю за цінами у своєму акті вказала: «Відсутність приладів обліку на підйомі води не дозволяє правдиво визначити фактичні та планові обсяги на водопровідній станції, а також реальні витрати води при виробництві та транспортуванні її до споживача. Це суттєво при визначенні реальних обсягів виробництва...».

В орбіту конфлікту вже втягнулися різні інстанції. Складають акти, пишуть відповіді скаржникам, а до розв'язки, виявляється, далеко.

Селищний голова звертає увагу на той факт, що комбінат хлібопродуктів підпорядкований урядовій структурі — Держкомрезервові. «Через оцю гру з тарифами і нормами споживання адміністрація комбінату підсунула велику свиню виконавчій гілці влади. Бо дає поживу для всіляких сумнівів і припущень у головах людей»,— говорить Анатолій Кухаренко. Про це ж написала у своєму зверненні до народного депутата Олександра Буджерака мешканка однієї із квартир у будинку на вулиці Лермонтова Аделія Опсиховська: «На початку лютого на Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів приїздив голова Держкомрезерву, але не вийшов до людей, які його чекали... Перебував на території комбінату від 10 години до 15 години 30 хвилин, після того виїхав і не зупинився...». Пише, що поспілкуватися із високим начальством прагнули близько 100 осіб.

ЛІКАРНЯ ЯК СХОВАНКА ВІД ПРОБЛЕМИ

Керівництво Держкомрезерву у своїх відповідях на листи з різних втягнутих у конфлікт офіційних інстанцій пояснює, що «...основною функцією підприємства є зберігання товарно-матеріальних цінностей державного резерву». Не обминає і питання про тепло в оселях: котельня вичерпала свій ресурс. Говорить про можливість «...передачі житлового фонду у власність територіальної громади».

— Приймемо, якщо тільки передадуть так, як вимагає урядова постанова, — стоїть на своєму селищний голова Анатолій Кухаренко. Він складає сумні прогнози: «Треба готувати лікарню до госпіталізації людей похилого віку на наступний осінньо-зимовий період...».

Директор комбінату хлібопродуктів Надія Ковбасюк, листуючись з отими, до кого звертаються із скаргами пожильці будинків на вулиці Лермонтова, розповідає, як тяжко ведеться керівництву підприємства в умовах ринку, просить «... допомогти у вирішенні питання, що стосується соціальної сфери, згідно чинного законодавства України». Вона вважає, що воду каламутить селищний голова.

А хто ж, питається в задачі, товче воду у ступі?..