Клімат – під контроль

Ухвалення документа минулого тижня підтримало 279 народних депутатів. Ми ратифікували документ другими серед розвинених (після Норвегії) і першими серед індустріальних країн, зазначив у Facebook відомий науковець Юрій Костюченко.

Нагадаємо, мета Паризької угоди —  обмежити підвищення температури на Землі 2-ма°С і зупинити катастрофічні наслідки глобального потепління. Текст документа, що прийде на заміну Кіотському протоколу, розробили на 21-й Конференції сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, яка відбулася торік у Парижі. У квітні 2016 року представники понад 170 країн підписали цю угоду. Документ набере чинності 1 січня 2021 року після ратифікації щонайменше 55-ма державами, обсяг викидів парникових газів яких становить щонайменше 55% від загальносвітових, а до цього часу мають розробити механізми його реалізації. Поки документ ратифікували 19 країн, які контролюють 0,18% викидів, пише Юрій Костюченко.

Підтримка законопроекту про ратифікацію Паризької угоди здійняла хвилю радості серед політиків та екологів. Але тепер перед Україною відкривається величезний фронт робіт. Адже, за даними Національного екологічного центру України, для утримання потепління атмосфери в межах 2°С, нам треба до 2050 року зменшити викиди парникових газів на 80 — 95% від рівня 1990 року. «Україні треба ухвалити ряд законів, що сприятимуть енергозбереженню, енергоефективності, а отже — і подоланню кліматичної кризи», — зауважує  Інна ІНДУТНА, голова правління Української молодіжної кліматичної асоціації (УМКА).

Паризька угода не передбачає санкцій, якщо країна-підписант не досягне задекларованих цілей, котрі, до речі, всі визначатимуть для себе самі. То що стимулюватиме її дотримуватися?

ШАНС НА ПІДТРИМКУ І РОЗВИТОК

«Ратифікація Паризької угоди засвідчить, що наша держава серйозно сприймає проблеми зміни клімату і готова діяти рішуче для їх вирішення. Це сприятиме формуванню позитивного міжнародного іміджу України і дасть чіткий сигнал для співпраці міжнародним організаціям та проектам технічної допомоги», — наголосив міністр екології та природних ресурсів Остап СЕМЕРАК, коли представляв у Верховній Раді законопроект про ратифікацію Паризької угоди. За словами Остапа Семерака, Україна має значний потенціал до скорочення викидів парникових газів, що є вагомою інвестиційною складовою для країни.

«Україна ратифікувала угоду, яка вступить в силу за кілька років, але добре, що ми зробили це так рано, — переконана Ірина СТАВЧУК, експерт із питань зміни клімату Національного екологічного центру України. — Зараз Україна готує енергетичну стратегію до 2035 року, і це стане фактором, що суттєво вплине на її формування. Найкраще, щоб серед пріоритетів були енергоефективність, розвиток відновлювальної енергетики і зменшення забруднення довкілля». Активне використання відновлювальних джерел енергії може стати ще й політичним козирем для України, бо зменшить залежність від викопного та ядерного палива, імпортованого зокрема з Росії. 

Дотримання задекларованих у Паризькій угоді цілей — у наших інтересах. «Угода дійсно не передбачає санкцій. Власне, якщо країна не хоче чогось робити, навіть наявність санкцій не змусить її передумати. Наприклад, Канада просто вийшла з Кіотського протоколу і не виконала своїх зобов’язань, — коментує Ірина Ставчук. — З іншого боку, приєднання до Паризької угоди, така солідарність зі світом, дає нам можливість технічної співпраці з різними країнами, залучення якихось фінансових інструментів. А оскільки у нас поки один із гірших у світі рівень енергоефективності, будь-яка міжнародна допомога не зайва».

«НАЙБІЛЬША ЕЛЕКТРОСТАНЦІЯ — ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ»

Інший оптимістичний сигнал — нещодавно Остап Семерак, презентуючи свій політичний порядок денний, назвав серед пріоритетів концепції державного природоохоронного контролю, що нині готується, саме виконання Паризької угоди та вироблення низьковуглецевої стратегії розвитку. Також міністр заявив, що поки в Україні відсутня державна політика зі зміни клімату.

Завзяття Мінекології обнадіює, але чимало рішень, пов’язаних із кліматом, ухвалюють інші відомства, тож необхідна узгоджена робота всього уряду. «Скорочення викидів парникових газів — це енергетична політика, за яку відповідає Міністерство енергетики та вугільної промисловості. Сільське господарство, промисловість, житлово-комунальне господарство — галузі, в яких при формуванні стратегій розвитку треба враховувати те, що викиди парникових газів мають скорочуватися. І з цим в Україні проблема, — наголошує Ірина Ставчук. — Важливо, щоб інші міністерства брали до уваги кліматичне питання. Ініціатива має йти від Міністерства екології, але треба, щоб на рівні уряду та Верховної Ради задавали певні вектори, яких би дотримувалися всі міністерства».

Ініціативи з розвитку відновлювальної енергетики можуть добре розвиватися в Україні. Головне, як завжди, — наявність політичної волі. «Люди все більше цікавляться використанням відновлювальних джерел енергії. Відповідне законодавство у нас є, і з ним можна жити. Єдине — рівень життя людей знизився, є загальна нестабільність, — говорить Ірина Ставчук. — Як на мене, якби в Україні все трохи стабілізувалося в економічному плані, а держава обрала б відновлювальні джерела енергії вектором свого розвитку, цей напрям почав би швидко розвиватися. Але насамперед потрібне політичне рішення».

Втім те, яким буде клімат, залежить не лише від настроїв у високих кабінетах. «Усі можуть вплинути на подолання кліматичної кризи, — впевнена Інна Індутна. — У першу чергу, ми можемо заощаджувати тепло та електрику вдома. Важливий облік енергії, й інструменти для цього — встановлення прибудинкових та індивідуальних лічильників, створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, те ж використання відновлювальних джерел енергії. Останній напрям доволі швидко розвивається, потрібні лише інвестиції. Так, у Херсоні житель багатоквартирного будинку встановив на даху сонячні панелі, те саме люди роблять у приватних будинках, переходять на діодне освітлення. Щось зміниться, тільки коли ми як споживачі будемо відповідальними, бо найбільша, умовно кажучи, електростанція — енергозбереження».