Кліматичний вердикт

Вчені морально готують жителів Землі до природних та погодних неприємностей: кілька останніх років світові кліматологи наголошують на тому, що глобальне потепління, а саме — підняття середньої температури на планеті на два градуси, призведе до непередбачуваних наслідків — навалі природних стихійних явищ, погодних катаклізмів тощо. Міжнародна група експертів з питань зміни клімату (МГЕК) нещодавно оприлюднила спеціальний «Звіт про стан глобальної зміни клімату» на міжнародній конференції у Стокгольмі. Це вже п’ята доповідь Міжурядової групи експертів зі зміни клімату. У її підготовці взяли участь науковці зі 195 країн світу (готують звіт раз на сім років).

Це своєрідний кліматичний вердикт, у якому кліматологи попереджають про ймовірні природні катаклізми. Як і минулого разу, вчені радять нам готуватися до зростання температури повітря, збільшення стихійних явищ та природних катаклізмів. А для урядів країн дають рекомендації розробляти програми щодо адаптації до них. Цьогорічний звіт наголошує, що чимало із зареєстрованих за півсторіччя змін клімату — це нетипові та безпрецедентні явища. І 95% усіх цих змін спричинено саме діяльністю людини. У попередньому звіті цей показник був на рівні 60%.

Кліматологи зазначають, що з початку минулого століття середня температура земної поверхні зросла на 0,85 градусів. При цьому найтеплішими були останні три десятиліття — починаючи з 1983 року і до 2012-го — Земля так не нагрівалася протягом останніх 1400 років. За прогнозами, якщо не зменшити кількість викидів парникових газів, то до 2100 року температура підніметься більше ніж на два градуси, і зростатиме й далі.

У вчених немає сумніву, що причиною глобального потепління є людська діяльність, зокрема, зростання викидів СО2 в атмосферу. Науковці вже встановили взаємозв’язок людської діяльності із потеплінням атмосфери та океану, із змінами глобального кругообігу води, із зменшенням снігового та льодовикового покриву, із підвищенням глобального середнього рівня Світового океану та із частим виникненням екстремальних кліматичних явищ.

На жаль, зміни клімату, спричинені масою СО2, є незворотними: навіть після повного припинення антропогенних викидів, температура земної кулі протягом століть залишатиметься підвищеною. Те ж стосується нагрівання океану: він теж продовжуватиме нагріватися ще довго. Кліматологи розробляють кілька сценаріїв розвитку ситуації, і, в залежності від них, від 15% до 40% викидів CO2 залишиться в атмосфері ще на понад 1000 років.

Також у вчених не викликає сумнівів те, що із зростанням середньої глобальної температури, на Землі буде «більше теплих, ніж холодних температурних екстремумів як у добовому, так і сезонному вимірах» (тобто, буде багато спекотних днів — вони частішатимуть, будуть затяжними). Згідно зі всіма розглянутими сценаріями, протягом XXI століття прогнозується продовження нагрівання світового океану. Це призведе до подальшого танення арктичного льодового покриву й до зменшення снігового покриву Північної півкулі. Також зменшуватимуться обсяги льодовиків. А швидкість, з якою це відбуватиметься, «перевищить ту, що спостерігалася протягом періоду з 1971 по 2010 рік».

— У попередніх звітах ішлося про те, що глобальна температура на планеті протягом наступних десятиліть підвищуватиметься на два градуси. Нині ж мова йде про чотири-шість градусів, — коментує координатор програм з питань зміну клімату Національного екологічного центру України (НЕЦУ) Марія СТОРЧИЛО. — Нині глобальна температура у нас, в Україні, підвищилася на один градус. Певні наслідки цього мають прояв у збільшенні кількості опадів. Уже зараз у нас випадає дощів на 5% більше навесні, та на 20% — восени. Щодо зими, то вчені прогнозують: вона буде не так холодною, як сніжною та дощовою. Улітку кількість днів з максимальною температурю більше ніж 35 градусів Цельсія, також збільшуватиметься. Щодо степової зони України, то тут зростатиме посушливість, а в лісовій зоні — збільшуватиметься кількість опадів.

Наразі міжнародна кліматична спільнота стурбована тим, що за останні десятиліття значно прискорилося підвищення рівня Світового океану, зростає рівень його кислотності, а швидкість танення льодовиків збільшилася удвічі. Якщо так триватиме і далі, то Арктика влітку буде взагалі танути, застерігають науковці.

Раніше кліматологи зазначали, що періоди потепління та похолодання на планеті змінюються раз на тридцять років. Нині ж говорять лише про глобальне потепління. Але це не значить, що просто збільшиться температура повітря на планеті, пояснюють фахівці з НЕЦУ. Зросте число надзвичайних явищ: штормів, небувалих вітрів та смерчів. За останнє століття їх побільшало удвічі. А за даними Міжнародного центру дослідження катастроф, Україна стала одним із лідерів за кількістю жертв від стихійних лих. Зазнаємо від цього і матеріальних збитків. Так, фінансові втрати України у 2000—2006 роках становили близько 340 мільйонів доларів щорічно.

Конкретні рекомендації вчені Міжурядової групи зі змін клімату дадуть у квітні наступного року: тоді буде готова остання частина звіту, яка й оголосить план конкретних дій.

— Україна вже сьогодні знає, з чого починати, — переконує Марія СТОРЧИЛО, — Уже не один рік громадські організації наполягають на тому, що відповідно до міжнародних кліматичних договорів уряд зобов’язаний скоротити викиди парникових газів до 2020 року на 58% від рівня викидів 1990 року. Поки що цього ніхто не виконує.

Наскільки справдяться прогнози вчених, побачимо через кілька років. Як розповіла начальник відділу агрометеорології Укргідрометцентру Тетяна АДАМЕНКО, перші сценарії щодо змін клімату теж змальовували для Європи катастрофічну картину, коли кількість опадів мала суттєво зменшитися, а температура повітря — підвищитися. Останнє дійсно справдилося. А от з приводу опадів пані Тетяна вважає, що Україна навіть виграла.

— Кількість опадів є визначальним для розвитку сільського господарства, — продовжує Тетяна АДАМЕНКО. — Значно гіршим для нас було б збільшення засухи. У нас багато річок, однак система зрошувального землеробства практично відсутня. Звісно, є проблемні райони, зокрема Херсонщина, де спостерігається тенденція до опустелювання, але, у принципі, теплозабезпеченість періоду зростає, що дозволяє сіяти більший набір культур. Наприклад, вирощувати кавуни на півночі. Бувають і аномальні роки, але дощі для України — це краще, ніж засуха. Наші аграрії уже пристосувалися до кліматичних змін. Через те, що зима стала коротшою і не такою суворою (нині немає 35-градусних морозів, як це було ще 20—30 років тому), вони раніше починають весняну посівну кампанію. До речі, до 1989 року Україна втрачала до 40% озимини саме через несприятливі зими.

Лишатися на плаву в аграрному секторі Україні поки вдається. А от у боротьбі з повенями, укріпленням гребель та оновленням каналізаційних стоків ми поки що пасемо задніх. Не чекаючи остаточного вердикту кліматологів, здається, що починати адаптацію нам доведеться саме з цього.