КЛУБ ЧИТАЧІВ «Дня»

Сергій КРИМСЬКИЙ, професор, доктор філософських наук, заслужений діяч науки та техніки України

1. 2001 переломний рік посилив значущість загальноцивілізаційних орієнтирів, породив нове відчуття глобальності, розкрив глибину сповідальності старого псалма: «Всі ми члени один одного». Україна у новому світі є не тільки регіоном, що наздоганяє iншi країни, але й областю серйозних європейських очікувань. Вона дала зразок світової політики, відмовившись від атомної зброї, національного екстремізму та уніфікаційного розуміння інтеграції. Будучи полісистемним утворенням із різними цивілізаційними тенденціями (від суто європейських до євроазійських перспектив), вона має шанс у вирішенні задач загальнонаціональної консолідації зберегти соціокультурну своєрідність своїх регіонів. Бо швидкодія електронних засобів управління дозволяє різним центрам полісистемної організації працювати як єдине ціле.

На жаль, наші ЗМІ впритул не помічають посилення міжнародного резонансу сучасної української культури. Адже, наприклад, жоден концертний сезон у великих симфонічних залах Європи та Америки не проходить без виконання музики українських композиторів. Ми не говоримо вже про участь у світовій культурі наших поетів, художників, філософів.

На жаль, слабоконкурентною залишається промислова продукція України та якість політичної культури.

2. Викликає оптимізм те, що минулого року стали частіше звертатися до феномена моральної політики, зрозумілої не як просте маніпулювання людьми, але як засіб для того, щоб відрізнити добро від зла.

А застарілий лозунг «розбудови держави», який замість ренесансу національних традицій, історичного досвіду в його творчих можливостях, породив непомірну масу чиновництва з його схильністю до підзаконних актів, безумовно, потребує перегляду.

3. Найбільш визначною подією минулого року вважаю прийняття Земельного кодексу, початок «Року України» в Росії та візит до нашої країни Івана Павла II, який посилив екуменічний процес у православному світі, підтриманий ще у XVII столітті таким українським церковним авторитетом, як митрополит Петро Могила.

4. Країна змінилася мало, хоча надій (в тому числі відзначених вище) з’явилося більше.

5. З одного боку, в Україні посилився процес структуризації суспільних сил у великі політичні блоки. Однак з іншого — виникла небезпека дискредитації вже не тільки лівих та правих партій, але й центру, що, фактично, ставить питання про своєрідну «політичну екологію», необхідність збереження в Україні політичного різноманіття суспільних процесів.

6. Як завжди, публікації «Дня» радують коректністю викладу національних проблем та зваженістю оцінок крайніх політичних явищ, таких, як «касетний скандал». Предметом читацького обговорення нерідко є сторінки, присвячені суспільній моралі та проблемам історії України.

7. Думаю, що робочому корпусу газети потрібно звернути увагу на нову стратегію розвитку суспільства, яку можна було б назвати «стратегією вітальності» (від лат. vita — життя). Вона долає надмірну політизацію суспільства, висуваючи на авансцену сучасної історії проблеми життєдіяльності в їхніх соціологічних, соціокультурних, валеологічних (пов’язаних зі здоров’ям), економічних i навіть біоетичних аспектах, затверджуючи цінності сім’ї, любові, гендерної та молодіжної проблематики.

8. Як людина, яка пропрацювала в Академії наук України 45 років, я б звернувся до колег iз таким тостом: «Я п’ю за людей, що віддають іншим людям все, але не перетворюючи їх на жертви. Я п’ю за чоловіків, що віддають жінкам все, не перетворюючи жінок на жертви. Я п’ю за вчених, що віддають всі свої сили науці, не перетворюючи науку на жертву». А всім читачам газети я хотів би побажати, кажучи словами апостола Павла — любові та духу тиші.

Іван ВАЛЬКО, професор, Київ

1. Україна — геополітичне перехрестя світової політики й моралі. Відчуваючи це, наша сумнівної якості еліта упродовж віків намагалась вислужитися перед чужинцями, замість того, щоб стати епіцентром планети. Події 11 вересня 2001 року дають Україні такий шанс. Можливо, «Ялта-2».

2. Треба побудувати суспільство, відмовитися (рішуче!) ставити воза попереду коня. Держзакони не виконуються, бо нема суспільної моралі, яка їм має передувати.

3. Таких поки що, на жаль, немає.

4. Країна не змінилась, а багато т.зв. «народних» депутатів ще більше подурнішали.

5. Небувалий в історії ріст «диванних» партій і зростаюча слабкодухість нашої преси.

6. «День» радує інтелектом! Не вистачає рубрик «Колонка благодійництва», «Заходів ужито», «Слідами наших виступів», «Газета допомогла», «Якби так усі робили». Обов’язкове листування з читачами — хай навіть на шпальтах, але це була б єдина сьогодні в Україні найсправжніша газета.

7. Перебуваючи на післяопераційному ліжку, я у 1999 році одержав «День» зі своїм дописом «Нацмени чи «нацспільноти», що було вибухом радості і дивувало людей у госпіталі.

8. Звичайно: «Будьмо! Будьмо з нашим «Днем»!

Андрій КОВАЛЕНКО, Київ

1. Місце України в світі, що змінюється, незавидне через втрату придбаних нашими предками дипломатичних позицій, підкорення нашого розвитку чужим інтересам та цінностям. Очевидно, що для виправлення такого становища необхідне об’єднання зовнішньополітичних зусиль з історично, економічно та культурно близькими партнерами, що і відбудеться незабаром.

Більшість галузей української економіки, як і російської, неконкурентоспроможні через високі витрати, зумовлені, передусім, дуже суворим кліматом. Але це, звичайно, не означає, що неконкурентоспроможна уся наша держава, громадяни, еліта.

(До речі, такий однобокий підхід до оцінки країни та людей — за конкурентоспроможністю — витримано у рамках західної економічної парадигми. А якщо країна просто красива, а якщо людина просто хороша, а якщо представник еліти просто порядний? При чому тут конкурентоспроможність?)

І талановиті люди, і проривні технології у нас є у надлишку — ще й з іншими ділимося. Просто країні потрібне відповідальне, самовіддане керівництво.

Те, що відбулося 11 вересня, — закономірний наслідок поведінки США на міжнародній арені. Своєю політикою і мораллю ця країна породила у світі величезний потенціал ненависті до себе. І замовчування нашими політжурналістами цієї добре зрозумілої теми не робить їм честі.

2. Минуле десятиріччя розчарувало не тому, що «ми не готові до нового життя». Хто це вигадав? У чому новизна цього життя? Як і сто років тому, чоловіки та жінки, як і раніше, люблять одні одних, у політиці головними є інтрига та відповідальність, а у міжнародних відносинах — чинник сили. То до чого ж ми не готові, на думку журналістів «Дня»? Тут річ у іншому. За минуле десятиріччя безглуздості ми знову повернулися до багатьох речей, якими вже «перехворіли» за часи радянської влади. Некомпетентність і недорікуватість політиків (чого не було навіть у «застійних» лідерів), «розкомплексованість» та поверховість журналістів, інтерес населення до банальностей як показник деградації, відмова від корисного колишнього досвіду, перекреслення своєї історії — ось що псує результати цих десяти років. Часто дивишся телевізор — сучасні фільми, публіцистичні передачі — і думаєш: начебто через це вже проходили, це вже переросли, піднялися на більш високий, серйозний рівень осмислення проблеми — та ні, знову опускаємося до примітиву.

Багато залежить від першого імені держави. Його енергетичний імпульс заводить усе суспільство. У росіян зараз це з’явилося.

3. Найбільш значущі для майбутнього розвитку України події відбуваються переважно за межами нашої країни. Це проводжувана країнами «золотого мільярду» економiчна неоколонiзацiя, що посилюється, а також відродження Росії, що починається. Всередині України головним залишається зростаюче розуміння молодими людьми руйнівності державного курсу та його ідеологічного наповнення останніх років.

4. Країна взяла ще більше кредитів (за які моє покоління, природно, розплачуватися не збирається). А ми також змінилися, але по-різному. Хтось продовжує вірувати у це «нове життя», а хтось потихеньку розбирається, що до чого, і виробляє грамотне бачення майбутнього розвитку держави.

5. Головний політичний підсумок року — повторюся, зростаюче розуміння помилковості нинішнього курсу навіть у його радикальних прихильників (Аргентина тут допомагає).

6. «День» зайвий раз хвалити не буду. Хороше саме за себе скаже.

8. Як політпрацівник за професією пропоную тост — «За розуміння!»

Дмитро ГРЕЧЕНОК, Алушта

1. Місце України у світі — як було в тіні Росії, так і залишилося.

2. Оптимізм у тому, що вчиться нове покоління будівників життя. Нам же нарікати немає на кого, бо там, «вгорі» — все наше відображення. А ми — з минулого, безініціативні, ліниві, злодійкуваті і просто нетямущі. Навіть, як виявилося, однакові. А багатство дісталося не за розумом, а хто на чому сидів у момент поділу.

3. Земельний кодекс — важлива подія.

«Касетний скандал» багато що змінив у душах людей, його наслідки руйнівні для України сьогодні та будуть не менш згубними в майбутньому. Моя доля в моїх руках. А якість життя я для себе встановив як гарну.

4. У країні дещо змінилося. Сумно, що нас стало менше, більше стало немічних і не поменшало бідних.

Незважаючи на те, що ми особливо виділялися фатальними помилками, нездатністю щось розслідувати і великими крадіжками, Україну в інших країнах мало знають, а наших підсобних трудяг вважають росіянами.

6. Газета «День» — мій єдиний інформатор, наставник і аргумент для переконання інших. Вона доступна не кожному: щоб збагнути окремі подані істини, потрібно бути підготовленим інтелектуально. Краще — це викладене і організоване авторським колективом на чолі з Ларисою Івшиною, а далі автори: дипломати, вчені, викладачі вищих навчальних закладів, політологи, відомі політики і просто люди, що мислять нестандартно. А це М. Попович, М. Амосов, М. Жулинський, Є. Марчук, Г. Крючков. А жінки — поза конкуренцією: К. Гудзик, М. Олійник, О. Забужко, О. Маркосян.

Газета повинна й надалі пiдштовхувати до роздуму над вічним (філософія, історія, культура, життя і турбота про людину), а також віддавати нам на суд людський своїх «моїсеїв».

8. Освяти нам, «День», 31 березня 2002 р. господнім провидінням гідного вибору свого майбутнього благополуччя!

Святий «День», яви нашому народу національного лідера!

Сергій МЕКЕДА, Київська обл.

1. Події 11 вересня просто приголомшили. Це був прояв найганебнішої риси людини — потягу до самознищення та знищення собі подібних. Ще більше здивувала неприхована радість від цієї трагедії окремих представників homo sapiens. І слово «гуманний», тобто людяний, яке походить від назви нашого виду, схоже, є найбільшим алогізмом.

2. Десять років тому всі жили в передчутті великих змін і, в міру своєї наївності, вірили мало не в особливу місію України у світі. Я ж, внаслідок свого юного віку, також поділяв цей романтичний оптимізм. Але була меншість, яка чудово усвідомлювала, що для і без того хворої економіки розрив сировинних зв’язків, які створювалися десятиліттями, призведе до неминучої економічної кризи. На жаль, ця меншість була дуже незначною, тому перші кроки новонародженої держави були такими болісними. Розчарування було неминучим та необхідним для подальшого, здорового розвитку суспільства.

3. Передусім це події «чорного вівторка» в США і наступний стрімкий рух Росії на зближення із Заходом, який відразу ж знівелював чи не основний геополітичний козир України, як країни- буфера між Сходом та Заходом. Досвід доводить, що міжнародний авторитет треба заробляти реальними політичними чи економічними показниками, а не намаганням комусь сподобатися. Тому дуже важливими для майбутнього України є прийняття Верховною Радою в цьому році цілого ряду важливих законів, які, безумовно, мають сприяти покращенню економіко-правових відносин у державі.

4. Не можна не помітити, як змінилося обличчя столиці внаслідок славнозвісного пам’ятникобудування на Майдані Незалежності. Чи то задум архітекторів надто прямолінійний, чи то у мне щось негаразд зі смаком. Складається враження, що хтось вирішив перетворити центральну площу Києва на постійно діючу виставку робіт «невизнаних геніїв» соцреалізму. Ні, такі важливі рішення не повинні прийматися так квапливо в тиші кабінетів.

5. Як на мене, політичні підсумки підводити ще рано, оскільки політичний процес тільки-но набирає обертiв: лунають сенсаційні заяви, політичні партії створюють блоки, що мають схожу орієнтацію чи мету. Щодо мети, то зараз в усіх партій вона одна — потрапити до парламенту. Саме парламентські вибори мають стати апофеозом, кульмінацією політичного життя України за останній рік. Тоді й підведемо підсумки.

6. «День» — це передусім інформація, якій можна довіряти, та високий рівень аргументації. Радує також політична нейтральність (принаймні на сторінках видання) та поміркованість, що і зумовлює мій щоденний вибір на користь «Дня» вже протягом трьох років.

У газеті мені не вистачає літератури. Але, покопирсавшись у нетрях власної нервової системи, доходиш висновку, що це лише моє приватне бажання — в одній газеті за одну ціну мати все.

А от зникнення рубрики «Аукціон подій п. Хвостіва» та майже зникнення «Дня на дивані», як на мене, ще більше загострило дефіцит здорового гумору. Тому маю надію, що добрі стилістично та дотепні статті Костянтина Рильова та несподівані політичні порівняння Миколи Несенюка й надалі знаходитимуть своє місце на шпальтах «Дня».

7. Цікавих випадків, пов’язаних із «Днем», пригадати, на жаль, не можу, але все ж запам’яталося, як півтора року тому, працюючи та мешкаючи в одному з районів Київської області, я був єдиним передплатником «Дня» на весь район, і тому іноді при сортуванні на пошті в райцентрі моя газета мала здатність легко губитися. Одного разу «День» безнадійно загубився, і мені запропонували якусь іншу газету на вибір. Звісно ж, я рішуче відмовився, майже змирившись із тим, що цей номер «Дня» я не прочитаю. Але наступного дня мені надійшов цей номер газети з проставленою на ньому ціною — вочевидь, її придбали в одному з кіосків райцентру, аби надіслати «незламному» читачеві.

8. Новий рік, як і інші святкові дати, слід розглядати як чудову нагоду для того, аби нарешті сказати добрі слова своєму народу.

Бо скільки оцей зголоднілий народ

має здолати іще перешкод,

аби збудувати державу,

аби мати вдосталь прав і свобод,

аби до води мати цукор і каву.

І ти, перехожий, спинись на хвилину,

Над світлим майбутнім замислись на мить,

Бо ще не розкрали твою Батьківщину —

Ще зорі є в небі, ще іній лежить.

І заробітчанин в фуфаєчці сірій,

Свій келих святковий до неба здіймай

Й, немов пташеня відлетівши у вирій,

В цю ніч новорічну згадай рідний край.

І гоже дівча, що в куточку голосить,

Вивчаючи вірш про братерство й свободу,

Скажи всім рішуче і голосно:

«Досить казати неправду моєму народу!»

І ти, дитинча, що державі немиле,

В холодній кімнаті здіймаючи плач,

За те, що невчасно тебе народила,

пробач нерозумну матусю, пробач.

Ми ж, сповнені мрій, алкоголю й пошани,

Утремо сльозу у плаксивому оці

І вкотре повіримо в те, що настане

Суцільна нірвана в прийдешньому році

Галина АЛЕКСАНДРОВА, Маріуполь

1. Зараз усі критикують Україну за те, що вона не може знайти себе у світі, — мабуть, справедливо. Але я не буду критикувати свою країну, оскільки не бачу серед держав — «сильних світу сього» еталонів для наслідування у зовнішній політиці. А от як захищати своїх громадян, вітчизняного товаровиробника, необхідно вчитися у США та інших держав. Громадяни України, її творча, наукова та політична еліти не тільки конкурентноздатні, а й цінуються в усьому світі як фахівці у різних галузях. Але в країні не визначена державна стратегія та системний підхід у тому, як зробити державу конкурентноздатною.

2. Минуле десятиріччя не можна назвати «роками розчарувань», бо тоді 70 років комуністичних експериментів, терору, геноциду, голодоморів, репресій, тотального одержавлення претендуватимуть на назву «роки зачарувань».

Оптимізм викликає талановитий український народ, песимізм — те, як інколи бездарно марнують час політики. Частішають неприродні «ситуативні союзи» лівих та правих то «проти Кучми», то «проти Медведчука» у супроводі мордобоїв за недоторкану «честь депутата». «Центристи» змагаються поміж собою; Удовенко й Костенко об’єднуються зі Щербанем. Політичні процеси проминають під знаком особистих та кланових інтересів, а не — національних. Якщо особисті інтереси не працюють на благо всього суспільства, від них необхідно рішуче відмовитися.

3. Перебування на українській землі Папи Римського Івана Павла II справило на мене велике враження світлою силою впливу віри та добра.

Прийняття Верховною Радою Земельного кодексу та цілої низки важливих для розвитку країни законів. Їхній вплив на особисті долі людей можна очікувати вже в недалекому майбутньому.

4. За цей рік і країна й ми суттєво змінилися. На початку року здавалося, що біль і сором від «касетного скандалу» — найгірше, що може бути. Але найгірше сталося 11 вересня... І ми стали більше цінувати саме життя в усіх його багатогранних виявах.

5. Головне — це виявлення мудрості українського народу, який під час «касетного скандалу» дав зрозуміти, що він за ненасильницький шлях боротьби за владу. Народ не пішов на барикади, а вирішив висловити свою думку на виборах. Там, де політики діяли ніби незрячі, люди побачили загрозу незалежності України.

Цей політичний рік приніс і не дуже втішний висновок: у нас — далека від досконалості влада і декілька деструктивних опозицій. (Наприклад, ні Ю. Тимошенко, ні О. Мороз, знаходячись при владі, не проявили себе із кращого боку). А за відсутності конструктивної опозиції зробити правильний вибір майже неможливо. Негативним підсумком року стала й брудна, цинічна кампанія, спрямована проти секретаря РНБОУ Є. Марчука. У боротьбі за власні корисливі інтереси деякі політики не зупиняються навіть перед спробами нанести свідомий удар по іміджу своєї країни. Україна потребує якомога більше таких політиків, як Євген Марчук, — генераторів плодотворних ідей, а не руйнівних політичних технологій!

6. «День» радує мене усім — тим, що він є, і тим, що кожного дня я чекаю на зустріч із ним...

Радує широке коло тем. У цьому році у нас, звичайно, найчастіше обговорювали два інтерв’ю з Володимиром Семеновичем Бойком, адже ті гострі питання, які ставить наш генеральний директор перед суспільством та владою, для нас найбільш близькі та актуальні.

Мене завжди радують зустрічі на сторінках газети з такими неординарними особистостями, як С. Кримський, Є. Марчук, Джеймс Мейс, В. Матвієнко, С. Кульчицький, А. Міхнек, В. Симоненко та багатьма іншими. Можна без перебільшення сказати, що цвіт української та зарубіжної еліти збирається у вітальні під назвою «Гість «Дня».

Правда, інколи мені бракує політичної сатири, адже деякі персонажі нашого політикуму найбільш органічні саме в цьому жанрі.

Мені подобаються журналісти «Дня», кожен з яких має свій особливий творчий почерк: і К. Гудзик, і В. Зам’ятін, М. Несенюк, В. Княжанський, К. Рильов, Є. Моренцов та ін. А Лариса Івшина має прекрасний дар відкривати у звичайних людей приховані здібності, таланти, надихає читачів на власні ідеї, ініціативи. Тому такий високий рівень «Пошти «Дня», конкурсних творів та фотографій. І дуже радує, що читачі «Дня» адресують багато щирих, добрих, теплих слів Ларисі Івшиній!

«День» — мій однодумець у громадянській позиції, у баченні політичної ситуації, у багатьох питаннях суспільно-політичного життя країни.

Знайти такого однодумця, навіть серед свої друзів та знайомих, сьогодні майже неможливо.

7. «День» увійшов у моє життя, і в мене було багато знаменних подій, цікавих випадків, пов’язаних із «Днем».

А кумедним був такий випадок. Графік доставки газети «Укрпоштою» давно вже став аксіомою: «День» за вівторок я одержую у четвер, за середу — у п’ятницю і т. д. Одного разу у середу я поринала у приємні думки про те, що увечері буду дивитися пряму трансляцію цікавого футбольного матчу Україна — Вірменія зі стадіону у Львові. Відкривши поштову скриньку, я була приємно вражена: «День» за вівторок прийшов у середу?!! А як же незмінний графік «Укрпошти»? Невже я могла переплутати дні тижня і пропустити футбол? На якусь мить цей випадок вибив мене з колії та змусив засумніватися у власній пам’яті. Але — тільки не у світлій аурі «Дня»! Перефразовуючи слова поета, «День» і розчарування — дві речі несумісні. Не вдаючись по допомогу до календаря, я вже була упевнена у тому, що увечері побачу не просто цікаву гру, а чудову перемогу нашої збірної! Так воно й було. А «Укрпошта» доставляла газету у «прискореному варіанті» ще трохи більше тижня.

8. Змея и Гадюка

Гадючий яд клубится по земле,

Гадюка извивается от зависти к Змее,

К ее спокойной силе и породе

И к уважению в народе.

К тому, что «жало мудрое змеи» —

В устах пророка и в трудах науки,

Что год Змеи внесен в календари,

А злоба носит прозвище Гадюки.

В тени Гадюке хорошо жилось,

Да вот беда: глазам Змеи она видна насквозь.

Змея на все имеет мудрый взгляд.

Гадюка источает только яд.

Кто б ни был ты, мой враг или мой друг,

В политике и в жизни стерегись Гадюк!

И пусть среди врагов, в кругу друзей

Мы повстречаем больше мудрых Змей!

Юлія КАЦУН, студентка Міжнародного інституту лінгвістики і права, Київ

1. Події 11 вересня зачепили і сколихнули весь світ. Не обминули вони й Україну, яка щиро співчуває Сполученим Штатам. Сьогодні цей світ розділився на дві частини із правом вибору — до якої прихилитися. Україна прийняла правильне рішення, приєднавшись до антитерористичної коаліції. Це покращило становище країни на міжнародній арені. Розвиваються відносини між Україною та Росією, співробітництво з НАТО.

«Касетний скандал» ще дається взнаки. Представниця ПАРЄ — Ханна Северинсен — ситуацію щодо діяльності мас-медіа в нашій державі розцінила як загрозливу. А це негативно впливає на імідж країни. Проблема нелегальної міграції вже теж вийшла на міжнародний рівень. Тобто є чимало плюсів і мінусів. Але потенціал у держави є, щоб подолати ці мінуси. Потрібно тільки захотіти.

2. Оптимізм викликає те, що люди намагаються жити і вдосконалюватися, незважаючи ні на що. Це доводить, що в суспільстві ще не все втрачено. Коли бачиш людину, яка готова піти тобі назустріч — чи це не найголовніше! Відмовитися треба, насамперед, від власного егоїзму, від прагнення загребти якомога більше для себе.

Не завадило б модернізувати політичну систему України, привести її у відповідність до вимог розвитку суспільства; забезпечити майбутнє дітям, бо зараз кількість бездомних дітей, а також залежних наркотично та від алкоголю приголомшує.

3. Найбільш значуща подія, мабуть, все- таки та, яка сколихнула країну до роздумів: «Де ми живемо?», «У якій країні?» — тобто протистояння влади та опозиції. Ці події внесли неабиякі корективи в життя кожного українця, бо змінилися думки, погляди.

4. Безперечно, країна змінилася. Ми усвідомили свої помилки і побачили помилки інших, і, відповідно, зробили для себе висновки. Але здається, що людина все ближче підходить до усвідомлення, що нікому довіряти не можна.

5. Президент засудив тероризм незалежно від його походження й регіону.

Земельний кодекс.

«Конфлікт Ющенка», і в результаті — відставка уряду.

6. На мій погляд, дуже важливо зараз, як для мене, так і для кожної людини, читати серйозні, проблемні, кричущі матеріали зі сторінок «Дня». Великий плюс газета має ще й завдяки тому, що подає матеріали з коментарями, висвітлює кілька точок зору на поставлену проблему.

8. Хотілося б побажати, щоб у новому 2002 році кожна людина могла віднайти себе у цьому житті і щоб ця, задоволена життям, людина мала змогу тримати у руках свій «День».

Василь Петрович ГРЕЧАНИЙ, Івано-Франківськ

Щиро вдячний за рубрику «Клуб читачів «Дня». Я вже три роки передплачую і регулярно читаю вашу газету, і мені імпонує її структура, широкий діапазон різнобічної інформації, історичні матеріали, регулярні публікації соціологічного опитування, хроніка дня.

1. Жахлива трагедія 11 вересня дійсно сколихнула світ. Але вона ще раз підтвердила, що дуже бідні (а їх більше у світі) так же не можуть вжитися з дуже багатими, як вода з вогнем. І доки цього розуміння не буде, доки не буде співпраці між народами задля вирівнювання соціально-економічного розвитку — буде загроза терактів. Приєднуюся до думки, що формально Україна визначила своє місце в цьому конфлікті, але реально впливати на ці події не може.

2. Оптимізм викликають чергові вибори. Якщо внаслідок виборів український народ оновить на 75 — 85% наш парламент і до влади прийдуть дійсні реформатори, то можна буде швидко виправити допущені провали, повернути людям їхні «спалені» заощадження, відновити пенсійні фонди, а це легалізує тіньові капітали і економіка запрацює для народу.

А відмовитися треба від «улещування вух», від надмірного держапарату, особливо фіскальних органів (не сила вітру знімає жупан з вершника, а тепле проміння сонця), та чужоземних подачок. Треба створити умови для всіх верств українців заробляти гроші самим у себе.

3. Важливою подією 2001 р. є початок приватизаційних процесів у сільському господарстві (хоча невизначеність місця та вартості земельних паїв ще спричинять значні конфлікти). Найзначнішою подією був також приїзд в Україну Папи Римського. сподіваюся, що його звернення, виступи, особливо до молоді, будуть мати позитивний вплив на майбутнє України.

4. Є проблиск у розвитку вітчизняної легкої та харчової промисловості, є реальні темпи зростання, зросли валютні резерви, зміцніла національна валюта, але впевненості, що це надовго, немає. За цей рік ми постаріли і нас знову стало менше на 0,4 млн. осіб.

5. Україна не досягла за цей рік позитивних успіхів у політиці. «Касетний» скандал, нерозкриття резонансних вбивств, ракетні невдалі (трагічні) стрільби, зубожіння народу, міграція, виїзд активного населення на роботу за кордон (коли в нас роботи непочатий край) — усе це не працює на авторитет України.

6. Я дійсно чекаю щодня на «День». Інформації «Сьогодні в номері», «Коментарі», соціологічні опитування, публікації на економічні та політичні теми — завжди в центрі уваги при обговоренні з друзями.

Чого бракує? — Реальних оцінок діяльності посадових осіб.

7. Багато статей, особливо матеріали соціологічного опитування (це компас народу) я вирізаю, зберігаю і використовую в лекційному матеріалі.

8. Щоби «Дня» вам хотілося щодня!

За Новий рік,

За новий «День»!

За свіжий вітер,

За нову силу,

За Україну,

Красиву, милу,

За синє небо,

Жовте колосся,

Щоб в Новім році

Краще жилося.

Віктор ОРЕЛ, Запоріжжя

1. Місце України — на кордоні Європи. Ми на межі. На жаль, ми мало конкурентоспроможні, бо інтелект нації залишається незапитаним, талант народу не підкріплений законом про інтелектуальну вартість, а більшість політичної еліти має недостатній рівень культури.

2. Усе життя я оптиміст, бо це останній «притулок» в житті в перехідний період. Потрібно категорично відмовитися від так званих реформ, коли є лише слова, та від словоблуду політиків, їхніх обіцянок.

3. Є деякі ознаки стабілізації економіки (чи надовго?). Підвищилась зарплатня у національному університеті, де я працюю, донька знайшла роботу, знайшли відносно недорогий навчальний заклад для неї. Негативно впливає на мене падіння елементарних моральних цінностей як у студентів, так і у знайомих, близьких, колег.

4. Чи потрібно стільки нагороджених? Чи всі варті нагород? Зміни ж суттєві, і не тільки події 11 вересня у США, які торкнулися й України. Адже обіцянок помсти талібів можна очікувати у будь-який час. Чи не так?

5. Передвиборна вакханалія в останні дні. Падіння авторитету та втрата іміджу України у світі; зневіра людей у політиках-обіцяльниках; політизація економіки триває.

6. П’ять років читаю «День», доводиться обходити по вісім — десять кіосків у Запоріжжі, щоб купити нашу газету. Соромно за відсутність у нашому місті «Дня» українською. Бракує матеріалів про спорт (окрім футболу).

7. Так, коли я шукаю «День» у кіосках. Я його купую, повністю перечитую, пропоную колегам, історичні матеріали — студентам. Без тіні улесливості — є дві цікаві (з високим рівнем інтелекту і незаангажованості) газети: «День» і «Дзеркало тижня». У «Дня» — доступна ціна, а це теж важливо! Залишаюся несхитним шукачем «Дня» у кіосках.

8. Високого злету без падіння (до рівня сленгу, сміттєвої мови), постійного пошуку своїх читачів! Давайте пам’ятати, що у колисці Запорозького козацтва є козаки, які розуміються на своїй чарівній мові — українській! Ось за це мій тост.

Валентин ШЕРСТЮК, ветеран праці, Харків

1. Ніскільки не сумніваюся, що читацька оцінка найважливіших подій неспокійного 2001 року, як і ролі молодої суверенної України у них, буде неоднозначною. Головне — реакція українського керівництва на ці події виявилася адекватною і зваженою. Суджу хоч би з його гідної позиції щодо участі України у міжнародній боротьбі з тероризмом. Правда, єдиною конструктивною дією при цьому стало надання західним партнерам нашого повітряного простору для більш прискореної доставки в Афганістан вантажів з гуманітарною допомогою. А тому говорити про конкурентоспроможність української держави, навіть тільки у даній галузі міжнародної співпраці, думаємо, ще рано. Влада ж може з чистою совістю продовжувати колишню зовнішню політику.

2. Існує достатньо різних вітчизняних і зарубіжних прогнозів щодо розвитку української економіки у новому 2002- му році. Темпи її відродження будуть стримуватися черговою виборчою кампанією. На великий жаль, наші політичні партії настільки зосереджені на боротьбi за владу в центрі та на місцях, що їм не до підйому вітчизняного виробництва.

3. Із найважливіших для подальшого розвитку української держави подій 2001 року вважаю прийняття Верховною Радою довгоочікуваного Земельного кодексу. За своїм змістом він далеко не ідеальний і вимагає серйозного доопрацювання, але у кінцевому результаті колективних зусиль наших парламентаріїв може активізувати процес радикальних соціально-економічних реформ в Україні.

4. Сам факт гострої полеміки навколо нещодавно прийнятого Земельного кодексу і проекту Податкового кодексу свідчить про якісну зміну суспільної свідомості громадян. Кожен прагне мислити по-новому і робити саме те, що вміє краще. А це подає надію.

5. Головним політичним підсумком 2001 року, на мій погляд, є поступова стабілізація соціально-економічної обстановки в Україні і нормалізація відносин з Російською Федерацією. Втішає, що налагодженням цього складного механізму всерйоз зайнялися наші лідери, посли обох країн, керівники прикордонних регіонів, відомі господарники.

6. Газету «День» купую і читаю регулярно вже шостий рік. Знаходжу в ній багато цікавого для себе і для обміну думками з іншими допитливими людьми. Одночасно вважаю, що редакції треба частіше публікувати різні матеріали про повсякденне життя регіонів України. передовий досвід її реформування та перегини, що допускаються при цьому, які гальмують створення численного середнього класу. Без великої серйозної розмови на таку актуальну тему нам не обійтися. Не викликає сумнівів і доцільність періодичних повідомлень про архівні знахідки унікальних документів вітчизняної історії, твори опальних українських літераторів і правозахисників.

7. Якщо чесно, то бували часом і кумедні випадки. Так, знаходячись одного разу в службовому відрядженні у Києві, спитав у продавця газетного кіоску на Хрещатику про наявність у продажу свіжого випуску «Дня». А вона відповіла, що «Дня » вже немає, весь розійшовся.

8. Варіантів новорічних тостів існує безліч. Мені особисто подобається відомий вислів видатного київського князя Володимира Святославича «Веселие Руси есть пить, не может без того и быти». Якщо це так, дорогі друзі, піднімемо ж свої келихи за Новий рік! Нехай він буде для кожного з нас і України загалом кращим і вдалішим, ніж попередній. А для того, щоб позитивні зміни стали реальністю, обираймо до нового складу Верховної Ради найбільш гідних співвітчизників, відданих державним інтересам і здатних повернути народу світлу надію і трудове натхнення на тривалий період. Обійдемося без крутих поворотів нашого життя назад.

Виходячи з усього вищевикладеного, бажаю колективу газети «День» залишатися у Новому році неперевершеною командою бійців гострого пера, гідним авангардом журналістського корпусу молодої незалежної України.