Після перших публікацій запитань анкети-2002 «День» буквально був завалений листами читачів. Серед їхнiх авторів — люди різного достатку, які проживають у різних куточках нашої країни. Завдяки їхнiй активності ряди клубу читачів нашого видання в ці дні помітно поповнилися і, сподіваємося, не тільки заради новорічної акції. Сьогодні ми продовжуємо публікувати найбільш цікаві відповіді наших читачів. Як уже можна було пересвідчитися з попередніх подач рубрики «Вхідний квиток-2002», у цих відповідях — твереза оцінка історичного та політичного контексту, в якому зараз існує кожен iз нас — і всі ми разом iз країною під назвою Україна. Наші читачі зачаровують нас своєю довірою, підбиваючи свої особисті підсумки. Не менш щирі вони в оцінці роботи колективу «Дня» за минулий рік (часом це дуже різкі критичні зауваження — що для нас є не менш цінним). Гадаємо, що подібне заочне знайомство з членами читацького клубу «Дня» не тільки відкриє для вас нові імена, але й зайвий раз переконає вас взятися за ручку — і надіслати до Нового року відповіді на нашу анкету-2002. Наша адреса: 04212, Київ-212, вул. Маршала Тимошенка, 2л, e-mail: master@day.kiev.ua — з позначкою «Анкета: вхідний квиток-2002». Наприкінці відповіді, будь ласка, вкажіть своє ім’я, адресу, телефон, e-mail, професію та вік (усе, що захочете розповісти про себе для клубного спілкування), а також — як давно читаєте «День». А для тих, хто щойно вирішив приєднатися до нашої акції, нагадуємо запитання анкети «Вхідний квиток-2002»: 1. Рік, що минає, став переломним для всього світу. Події 11 вересня істотно змінили пріоритети у політиці, економіці, релігії, у стосунках між людьми. Яке, на вашу думку, місце України у світі, що змінюється? Наскільки конкурентоспроможна наша держава, її громадяни, її творча, наукова та політична еліти? 2. Минуле десятиріччя для багатьох стало «роками розчарування». Натхнення перших років перебудови зникло у той момент, коли з’ясувалося, що ми — влада, суспільство загалом і кожен із нас окремо — багато до чого не готові в цьому «новому» житті. Що в ньому викликає у вас оптимізм і від чого нам потрібно, на ваш погляд, рішуче відмовитися? 3. Які події 2001 року ви вважаєте найбільш значущими для майбутнього розвитку нашої країни? Які з них вплинули на вашу особисту долю і яким чином?4. Як змінилася (і чи змінилася ) країна і ми за цей рік? 5. Які, на ваш погляд, головні політичні підсумки року? 6. Чим вас радує «День» і які з тих тем, що піднімаються на його сторінках, ви найчастіше обговорюєте з рідними та друзями? Чого вам бракує в газеті? 7. Чи бували у вас цікаві випадки, пов’язані з газетою «День», що запам’яталися? 8. Свої варіанти новорічних тостів наші журналісти запропонують у останньому випуску «Дня» 2001 року. А який би запропонували ви?
1.Поширене нині визначення року, що минає, як переломного для всього світу свідчить, на мій погляд, про інформаційне панування Америки. Те, що важливе для Америки, важливе для всього світу. Запитання про місце України у світі нагадало мені розповідь знайомого, справжнього патріота. Він був у Вашингтоні на стажуванні й дуже засмучувався, коли газети поруч з інформацією про Україну вміщували мініатюрну карту регіону. Для того, очевидно, щоб читач не переплутав Україну з Угандою або Уругваєм. А тим часом, як повідомляв «День», кожен сьомий програміст, який працює сьогодні у США, здобув освіту в Харкові. Це до питання про конкурентоспроможність.
2.Для мене минуле десятиріччя було найцікавішим і найбільш радісним. За цей час я опублікував, якщо визначати за обсягом, напевно, дев’яносто відсотків із написаних за все життя текстів. Матеріально я ніколи не жив краще. Оптимізм у мене викликає вільна людина, смуток — бідність, про яку повідомляють газети. Але, якщо чесно, надто бідуючих людей я навколо не бачу.
3.Можливо, це груднева зустріч двох президентів у Харкові. А для мене це — зустріч iз «Днем». Якби «День» був у Харкові, я б кинув усі свої роботи і став журналістом. Але вільним!
4.Країна і ми поступово змінюємося і, я впевнений, на краще. Можливо, не всіх влаштовують темпи. Головне, що збільшується прошарок людей, які задоволені життям і бажають робити свої справи законно, які незалежні й не терплять над собою нечистих на руку державних начальників.
5.Головним політичним підсумком року вважаю зближення України з Росією.
6.«День» мене багато чим радує. Вважаю, що за тематичним різноманіттям, якістю журналістики, дизайном, конструктивним ставленням до мовної проблеми «День» — видання, що не має собі рівних в Україні. Газета не опускається до «оживляжа», щоб привабити читача будь-якими засобами. Сумно, але в умовах виживання на це йдуть і серйозні в минулому видання. Серйозний і веселий «День» читають академіки і студенти. Для мене особливо цікаві та корисні аналітичні статті іноземних фахівців (Проект Синдикат для «Дня»). Нічого подібного я не зустрічав у інших виданнях. Радує мене «День» і тим, що обнародує мої роздуми на «лавці філософа». Правда, останнім часом рідше. Розумію, зараз не до метафізики. Моя мудра порадниця, дружина, говорить: «А ви посилайте іншим». Ні, крім «Дня» мене ніхто не порадує. Це вже точно.
7.Мій читач із глухого села у листі поскаржився на те, що пропустив літні випуски «Дня». Я пишу йому: «Відіслав ксерокопії деяких статей, чи дійшли?». Він відповідає: «Дійшли, але насилу». Любові та грошей!
