Коли бізнес замовляє фахівців

8 квітня пройшов у Верховній Раді перше читання законопроект «Про вищу освіту», підтриманий 230 нардепами. За словами Міністра освіти і науки Сергія Квіта, цей закон має забезпечити українським ВНЗ автономію у фінансовій та організаційній діяльності. Зокрема, вони зможуть самостійно обирати собі керівника. «В основі проекту закону «Про вищу освіту» — ідея університетської автономії, насамперед в академічній, організаційній та фінансовій сферах. Планується розширення повноважень вчених рад та колективів університету, зокрема, право самостійно обирати ректора, тоді як міністерство лише фіксує факт вибору», — сказав чиновник.

Також документ передбачає створення Національного агентства з якості, яке виконуватиме функції нинішньої Вищої атестаційної комісії, буде незалежною установою і формуватиметься з представників університетів різних форм власності, Національної академії наук, студентів та організацій-роботодавців. До складу Нацагентства мають увійти 15 осіб: дві — від Національної академії наук, дев’ять — з числа представників ВНЗ, три — від організацій роботодавців і ще один — від студентів. Агентство аналізує якість вищої освіти, розробляє критерії його оцінки, формує перелік спеціальностей, займається акредитацією спеціальностей у ВНЗ і проводить експертизу, на підставі якої готує висновок, чи давати ліцензію тому чи іншому навчальному закладу. МОН продовжує стверджувати держстандарти, видавати ліцензії ВНЗ, формувати й розподіляти держзамовлення тощо. Закон збільшує роль бізнесу у вищій освіті і створює умови для спонсорства ВНЗ і наукових досліджень за рахунок грантів.

Пропозиції до законопроекту пообіцяв внести від Донецької області голова облдержадміністрації Сергій Тарута. Він зазначив, що нині триває робота над покращанням інвестиційного клімату, що дасть можливість створити нові робочі місця. «Цим же буде забезпечено працевлаштування випускників наших вишів. Ось чому важливо, щоб і регіон брав участь у розробці закону «Про вищу освіту». Це допоможе модернізувати як Донбас, так і країну в цілому», — сказав він.

Розмови про налагодження тісної взаємодії між роботодавцями та навчальними закладами, велися давно. Бізнесові структури, зокрема, нарікали на те, що їм доводиться докладати зусиль, щоб перевчити студента, адже отримані ним знання можуть відрізнятися від реальної ситуації на виробництві тощо. При чому на це витрачаються і чималі кошти. Власники профільних підприємств можуть більшою мірою фінансувати як навчання випускників, так і наукові дослідження та створення матеріальної бази. У таких розвинених державах, як Швейцарія, Японія та Німеччина програми розвитку і фінансування ВНЗ затверджують не чиновники, а профільні галузеві гільдії.

«ЙДЕТЬСЯ ПРО ЗМІНУ РОЛІ ДЕРЖАВИ ІЗ ЗАМОВНИКА І ДИКТАТОРА НА ПОМІЧНИКА, КООРДИНАТОРА І РЕГУЛЯТОРА...»

Як запевняє президент інноваційного парку BIONIC Hill, кандидат економічних наук, Віктор Галасюка, надто централізована система, коли Міносвіти в Києві вирішує, скільки в якому регіоні потрібно фахівців та скільки потрібно коштів кожному ВНЗ, шкідлива. «Логічна система, при якій ВНЗ відкрито конкурують за інвестиції, надаючи натомість якісні кадри, а не система, при якій ректори борються за збільшення бюджетних дотацій в обмін на дуті звіти і лояльність», — переконаний він. Саме бізнес має давати замовлення на кількість фахівців і зміст їхніх навчальних планів. ВНЗ відкрито конкуруватимуть за інвестиції бізнесу, надаючи натомість якісні кадри, а не за збільшення бюджетних дотацій. Бізнесу дадуть легальні можливості для співпраці з ВНЗ в складанні навчальних планів, визначенні кількості студентів конкретних спеціальностей, надання допомоги обладнанням та персональних доплат викладачам.

Утім, як зазначає Галасюк, слід зберегти і гнучкість, адже бізнесу важко планувати на багато років уперед. «Йдеться про зміну ролі держави із замовника і диктатора на помічника, координатора і регулятора. Адже бізнесу в нашій країні, поки у всякому разі, важко планувати на багато років вперед. Підприємці часто не бачать стратегічних напрямків розвитку країни та міжгалузевих балансів. Держава, з одного боку, повинна максимально об’єднати освіту з наукою і відкрити їх для взаємодії з бізнесом, зокрема міжнародним. Але з іншого боку — залишити за собою жорстку позицію у визначенні галузевих пріоритетів та точок зростання. Ми зобов’язані зосередити зусилля на галузях із високою доданою вартістю, створити фіскальні, організаційні та інші стимули для розвитку бізнесу в сфері високих технологій. Сировинні та інтелектуальні галузі не можуть і не повинні конкурувати на рівних», — запевняє експерт.

ЦЕ МАЄ ДОПОМОГТИ ВНЗ СТАТИ НАУКОВИМИ УСТАНОВАМИ, ВИРОБНИКАМИ ПЕРЕДОВИХ ЗНАНЬ І ТЕХНОЛОГІЙ

Згідно з новим законом, ВНЗ зможуть самостійно розробляти і впроваджувати освітні, наукові програми, відкривати спеціалізації без узгодження з МОН. Вони отримають право розпоряджатися своїми небюджетними фондами, відкривати поточні або депозитні рахунки в банках — нині всі розрахунки проходять через казначейство. Національні університети матимуть додаткові повноваження. Наприклад, право отримувати на пріоритетних умовах держфінансування, перерозподіляти бюджетні місця в рамках однієї галузі знань (але не більше ніж 5% від загального числа бюджетних місць). А університети зі статусом дослідних можуть відкривати на своїй базі наукові парки, підприємства, бізнес-інкубатори.

Усе це має допомогти ВНЗ стати науковими установами, виробниками передових знань і технологій. Без цього Україна так і лишатиметься країною із сировинною економікою, де задіяний величезний людський, матеріальний і фінансовий ресурс, але роблять мало. Очікується, що позитивні результати освітньої реформи стануть помітними вже за декілька років.