Кращий рецепт — ДОВIРА

Тим часом події останніх трьох років навколо одного із системних банків країни — Ощадбанку — дозволяють виявити кілька цікавих тенденцій. Головна з них полягає в тому, що «незалежна» від результатів діяльності цього банку критика на його адресу стає все більш привабливою справою. Безумовно, вона провокує певну нервозність як у клієнтів, так і у менеджерів, але разом iз тим, як не парадоксально це звучить, приносить позитивні плоди, оскільки похмурі пророцтва, як правило, не здiйснюються.

МЕТОДОМ «САМОВРЯТУВАННЯ»

Ощадний банк України — один із найбільших і найстаріших банків нашої країни. «Прапрадіда» Ощадбанку було засновано 150 років тому в царській Росії. В радянський час система ощадних кас банку значно збільшилася, перетворивши його на єдиний народний банк у країні. В перипетіях розпаду СРСР основна маса коштів вкладників змінила київську прописку на московську, залишивши в 1991 році вже українському банку величезну філіальну мережу і... вимоги вкладників. Проте банк вижив і, пройшовши ряд трансформацій, у 1999 році його було перетворено з «Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України» на ВАТ «Державний ощадний банк України». З цього моменту починається новий етап в історії розвитку банку. Деморалізований падінням довіри населення і квадральйонними державними та трильйонними власними карбованцевими втратами 1995—1998 рр., з оплаченим статутним фондом у розмірі 10 млн. грн. (замість обіцяних Кабміном 158 млн. грн.) і тягарем урядових неповоротних «програмних» кредитів банк почав активну роботу з самоврятування. Звичайно, маючи такі погані стартові позиції, банк вів непрозору діяльність і був практично закритим для публічного нагляду. Таким банк увiйшов у мілленіум.

Проте діяльність всередині банку була осмисленою і цілеспрямованою. Банк взявся до співпраці з провідними консалтинговими і аудиторськими компаніями. Розроблялися програми розвитку й оптимізації фінансових втрат, які дозволили банку вирішити головне завдання — змінити напрям свого руху від банкрутства до стабілізації та розвитку. За досить короткий період банк вирвався з-під колосальної негативної дії фінансового важеля, що сформувався в минулі роки, і вийшов до прибуткової діяльності. Для того, щоб дати оцінку ефективності проведеної роботи, варто пригадати, що банк, будучи агентом держави, постійно потрапляв на «підніжки» з боку свого патрона — уряду. Залатуючи діри в економіці, керівники Кабміну, що мінялися, сприймали банк, як портативну скарбничку з невичерпним ресурсом. Несправедливість полягала в тому, що уряди «товаришували» з респектабельними «буржуйськими» банками, а коли виникала потреба в готівці — тиснули на Ощадбанк і отримували своє. Як відомо, невичерпною може бути лише урядова мудрiсть, а фінанси мають схильність швидко закінчуватися. Природно, на ситуацію почали звертати увагу закордонні кредитори України.

«Участь» у керівництві банком змінних представників головного і єдиного акціонера, які мають то енергетичний, то аграрний «пунктик», не залишала альтернативи. Банк кредитував, фінансував, обслуговував, втрачаючи капітал і кваліфіковані кадри. Такий розвиток подій не був винятком із правил існування системних державних банків. Наприклад, і до цього дня в кредитному портфелі ПІБу висять чималі суми кредитів, імовірність повернення яких мала і, головне, надання яких продавлювалось кабмінівськими документами з резолюціями типу «настійно рекомендую», «розглянути найближчим часом», а то й просто «забезпечити фінансування». Головна особливість Ощадбанку — орієнтація на роботу з громадянами. В принципі, орієнтація на населення як головного постачальника ресурсів і головного клієнта, могла б приносити позитивні плоди, але лише за умови відмежування банку від урядово- довгострокового кредитування. Однак жоден уряд «не горів» бажанням вникати і вирішувати проблеми банку. Держава мала кілька банківських «дітищ», і на всіх уваги не вистачало. Найбільші банки і «старший» з усіх Нацбанк тягнули «ковдру» на себе. Наприклад, український Центробанк, забувши, що Ощадбанк так само представляє державу, як і Нацбанк, з 1994 року в односторонньому порядку перестав приймати кошти, зібрані Ощадбанком у населення, які раніше приймав, розраховуючись за рівнем облікової ставки. В результаті тільки цього Ощадбанк не доотримав з урахуванням всіх змін майже 900 млн. грн. У 1998 році Ощадбанк було позбавлено ліцензії на право активних банківських операцій. Через два роки (в липні 2000 р.) її повернули, але за цей час, за найскромнішими підрахунками, недоотримання прибутку склало майже 300 млн. грн. Таких елементів, що сформували «успіх» банку, було немало. Першою «найслабкішою ланкою» системи колишніх радянських банків став банк «Україна», про який зараз усі говорять. Бiльшiсть пророкують йому долю Ощадбанку, але забувають про те, що історії цих банків схожі, але не однакові. Багато в банку змінилося завдяки активній позиції нинішнього голови правління банку Віктора ГРИБКОВА. Зусилля, направлені на виведення з кризи, виправдали себе і, на думку автора, В. ГРИБКОВ — один із кращих вітчизняних криза- менеджерів останніх років.

Разом із тим, якщо позитивні внутрішньобанківські зміни, що відбулися, очевидні, то ставлення влади до банку практично не змінилося. Як відомо, парламентарії не підтримали запропоноване виконавчою владою і схвалене Всесвітнім банком збільшення капіталу Ощадбанку на 95 млн. грн. в 2002 році, але схвалили випуск облігацій для населення на 300 млн. грн. З урахуванням того, що Ощадний потенційно здатний залучити в нинішньому році понад 1 млрд. грн. і, маючи через специфічне ставлення Нацбанку до регулювання його діяльності труднощі з розміщенням цих тимчасово вільних коштів, подібний крок парламенту дискусійний. Шкода тільки — дискусії, швидше за все, не буде...

НIЯКОЇ ГРИ. ТIЛЬКИ БIЗНЕС

Після повернення банковi практично повного набору банківських ліцензій в липні 2000 року (в тому числі й ліцензії на кредитування юридичних осіб) відбулася реструктуризація активів банку, зросли частки робітників, доходотворчих активів, збільшився кредитний портфель, зменшився обсяг інвестицій в державні папери (держпапери при відсутності ліцензії на кредитування були навряд чи не єдиним місцем вкладення коштів банку). Структура балансу цього банку наблизилася до структури активів і пасивів, властивих банківському сектору в цілому. Зрештою, банк показав позитивний фінансовий результат.

Немаловажним природним позитивом банку є підхід до роботи з клієнтами — фізичними особами. Практично у будь-якому відділенні Ощадбанку оформляються кредити на купівлю житла, здійснюється ломбардне кредитування. Звичайно, здобути лiдируючi позицiї на стезi, де вже не один рiк «ламають списи» бiльш нiж 150 комерцiйних банкiв, складно, але, як кажуть, дорогу здолає той, хто йде.

Факт очевидний, хоч для багатьох і неприємний: у Ощадбанку з’являються перспективні клієнти як у столиці, так і в регіонах. У цьому випадку, визначальна позиція Національного банку, який прираховує деяких із нових клієнтів Ощадбанку до групи ризикових. Разом iз тим, де, як не в НБУ, знати, що нещодавно приватизовані підприємства, навіть постійно покращуючи свою діяльність не можуть позбутися негативної структури балансу і саме це впливає на результати розрахунків при визначенні групи ризику. Аналогічна ситуація і з малими та середніми підприємствами, які отримують кредити в Ощадбанку.

Разом iз тим, банк почав процес входження до клубу «серйозних» кредиторів. Кредитна лінія у 10 млн. дол. АвтоКразу дозволила підприємству на третину збільшити виробництво автомобілів, які запитані як на просторах СНД, так і на азіатському й африканському ринках. Ощадбанк отримує до 100 тис. дол. на місяць за відсотковими платежами цього кредиту. Крім цього, Ощадбанк увійшов до групи банків, що кредитують Полтавський ГЗК. Підприємству відкрито кредитну лінію на 10 млн. дол., і це дозволить банку отримати до 1 млн. дол. прибутку за рік. Кредитна лінія забезпечена заставою грошових коштів за імпортними контрактами на суму, яка 1,7 раза перевищує суму її ліміту.

У центрі столиці створюється споруда торгово-виставкового центру площею понад 35 тис. квадратних метрів. Для любителів точних цифр нагадаю, що середня орендна плата за 1 метр у районі Майдану Незалежності коштує 150 дол/рік. А будівник цього об’єкта і одночасно клієнт Ощадбанку планує здавати площі за ціною 85 дол/рік. Не варто затрудняти себе перерахунком: підприємство перспективне і принесе не тільки зручність киянам, але й прибуток банку.

Також «скарбничка» державного банку поповнюється на 6,5 млн. грн. щорічно від реалізації кредитної угоди з прибутковим і рейтинговим телеканалом «Інтер» і т. п.

Оцінюючи ґрунтовність, з якою Ощадний підходить до співпраці з амбіційними підприємствами можна передбачити, що банк, який оновлюється та набирає позитивну інерцію, здатен у найближчі роки вийти на перші позиції в банківському секторі.

ЧИМ ДАЛI ВIД КРИЗИ — ТИМ БIЛЬШЕ «ЗАХИСНИКIВ»

Психологи вважають, що, у середньому, людина звертає увагу лише на третину отриманої інформації. Ще менше запам’ятовує. Але у разі її повторення з інших джерел, ступінь довіри до такої зростає у багато разів. Народні джерела мудрості також не рекомендують надто зловживати безсторонніми епітетами: скажи людині сто разів, що вона — маніяк, і згодом у неї з’явиться нездоровий блиск в очах. Розглядаючи з цього погляду звинувачення і докори на адресу Державного ощадного банку України, які звучали останнім часом, можна констатувати, що «друзів», які прагнуть побачити ще одну «Україну», у нього більш, ніж достатньо.

Посилено «відкриваючи очі» собі й оточуючим, одна частина правдолюбів, не заглиблюючись у бухгалтерську суть питання, заробляє дивіденди на необгрунтованих скандальних заявах, а друга... просто забуває, що йдеться про державний банк та інтереси значної частини населення. Залізна логіка більшості «стурбованих» піклувальників про державні інтереси останнім часом з «передвиборним підігріванням» пояснюється просто: поки банк був у кризі — брати відповідальність не хотілося, а коли криза минула, можна приступати до «захисту державних інтересів». Найобразливіше у цій ситуації, що часом неконструктивну позицію щодо Ощадбанку займають державні чиновники і парламентарії, від яких, швидше, можна було б чекати підтримки держбанку. Безумовно, як у Верховній Раді, так і у виконавчій владі та НБУ, є незаангажовані люди, і вони не залишають держбанк без підтримки. Але чи буде їхнiх зусиль достатньо для того, щоб дати банку можливість просто працювати і заробляти гроші, — поки не відомо.

Ще один важливий нюанс. Критика фахівців Всесвітнього банку, що звучала в жовтні минулого року стосовно зменшення витрат на персонал і утримання філіальної мережі, а також покращання структури активів банку, має декілька пояснень. По-перше, Всесвітній банк ніколи не приховував, загалом, негативного ставлення до державної власності у будь-якій галузі. По- друге, експерти ВБ, які робили аналіз фінансового сектора (на базі цього дослідження і було зроблено заяви експертів), очевидно, спиралися на дані балансу банку за результатами 2000 року. Нагадаємо, саме у 2000 році банку після дворічної перерви повернули можливість заробляти кредитуванням.

Заради об’єктивності варто нагадати, що банк мав і має проблеми у своїй діяльності. Недостатньо капіталу, значні витрати на утримання філіальної мережі (тут доречно нагадати, що саме Ощадбанк виконує функції соціального банку, здійснюючи виплати компенсацій, пенсій і т.п. у районах, де конкуренція банківських структур — справа вельми віддаленого майбутнього) не дозволяють «рвонути з низького старту». Але, з іншого боку, який банк на даний момент не має проблем? Питання полягає у тому, як фінансові установи вирішують поставлені завдання.

ДОПОМОГА — ЦЕ НЕ ЗАВАЖАТИ

Старе армійське правило свідчить: не відкидай того, що є, не пропонуючи кращого; але якщо є краще, то пропонуй обов’язково. Наприкінці минулого року Голова Національного банку висловив думку про доцільність переведення бюджетних коштів, у тому числі — й коштів митної служби, на обслуговування в урядовий Ощадбанк. Глава НБУ сказав, що готовий перевести держкошти, що знаходяться на обслуговуванні в НБУ та становлять на 27 листопада 2001 р. майже 2 млрд. грн., на обслуговування в Ощадбанк за умови «надпрозорої та дуже надійної» роботи банку. Така думка не нова. Ще Валерій ПУСТОВОЙТЕНКО, коли був прем’єром, намагався перевести бюджетників у Ощадбанк. Не судилося. Хоч, цілком ймовірно, реалізація саме такого рішення дозволить Ощадбанку оперативно вирішити питання недостатності капіталу і повного виконання ролі «агента уряду» в банківському секторі. Але, враховуючи все вище викладене, можна додати: зараз головне, швидше, не допомагати, а не заважати. Підсумки діяльності за минулий рік свідчать, що банк загальнонаціонального масштабу володіє значним економічним потенціалом, і у 2002 році має власні сили для того, щоб зміцнити свої позиції на українському ринку банківських послуг.

ДОВIДКА

За неофіційними даними, в 1999 році Ощадбанк, який входить у вісімку найбільших вітчизняних банків, отримав збитки в розмірі 32,5 млн. грн. У 2000 році збитки скоротилися до 27 млн. грн. Велика частина збитків 2000 року припала на перший квартал — 21 млн. грн. Другий квартал банк закінчив із від’ємним результатом — 2,5 млн. грн., третій — 9 млн. грн., а вже четвертий квартал — з плюсовим фінансовим результатом в 5 млн. грн. За підсумками 2001 року банк (вже за офіційною звітністю банку) Ощадбанк отримав 1,6 млн. грн. чистих прибутків, що, з урахуванням значно зниженої інфляції, цілком задовільно.

За підсумками 2001 року прибуток банку від операцій становив 83 млн. грн., збільшившись за рік в 4,6 разу. Прибутковість відсоткових активів зросла з 15,6% до 18%. Чистий відсотковий прибуток збільшився в 1,9 разу, а чистий комісійний прибуток — майже на 35%.

За 2000 рік валюта балансу банку виросла на 774 млн. грн., обсяг високоліквідних активів збільшився на 423 млн. грн., кредитний портфель банку на 328 млн грн. Банк сформував резерви під нестандартні кредитні операції на суму 26 млн. грн.

За 11 місяців 2001 року валюта балансу банку виросла на 760 млн. грн., кредитний портфель — на 662 млн. грн., сформовано резерви під нестандартні операції на суму 66,4 млн. грн.

З моменту поновлення ліцензії на кредитування юридичних осіб кредитний портфель банку виріс порівняно з 01.08.2000 на 964,1 млн. грн. і на 01.12. 2001 становив 1498,3 млн. грн. Збільшення відбулося переважно за рахунок зростання стандартних кредитів — приріст становив 528 млн. грн.

Загальна сума безнадійних і сумнівних кредитів на той же момент становила 277 млн. грн., зменшившись з 01.08.2000 на 6 млн. грн.

Сумарний обсяг чистих активів банку на 01.01.2002 р. перевищив 3 млрд. грн., що на 882 млн. грн. (42 %) більше, ніж на аналогічну дату 2001 року. Обсяг прибуткових активів збільшився на 70%, досягши 2 млрд. 43 млн. грн. Балансовий капітал за минулий рік виріс до 238,4 млн. грн., або на 88,8 млн. грн.

Крім цього, Ощадний банк є одним з найголовніших партнерів Europay і планує до 2004 року випустити майже 500 тис. карт Maestro і MasterCard. Статутний фонд банку — 100 млн. грн.

У 1991 році система банку нараховувала майже 15 тис. установ, у яких працювало понад 53 тис. осiб.

На початок 2002 року банк має 6986 банківських установ, які обслуговують клієнтів у всіх без винятку регіонах країни. У банку працюють понад 36 тисяч співробітників.

Довірче ставлення до банку підтверджує збільшення обсягу внесків фізичних і юридичних осіб, які за підсумками року збільшилися в 1,6 разу до 2,483 млрд. грн. Залишки на внесках громадян в установах банку на 1 січня поточного року становили 2 млрд. 109 млн. грн. Вклади фізичних осіб виросли минулого року на 836 млн. грн. (65%).