Крок до припинення свавілля
Приєднання України до ще одного протоколу Гаазької конвенції ставить культурні цінності Криму і Донбасу під захист міжнародного права
Минулого тижня Верховна Рада України ухвалила законопроєкт «Про приєднання України до Другого протоколу до Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту 1954 року», поданий Президентом Володимиром Зеленським ще минулого року. За це рішення під час позачергового засідання Ради проголосував 321 народний депутат. Цей закон має дуже велике значення для України саме сьогодні, бо, як йдеться в пояснювальній записці до законопроєкту, з дня його прийняття Україна зможе звертатися до ЮНЕСКО з проханнями про надання технічної допомоги та отримати додаткові інструменти з охорони культурних цінностей на тимчасово окупованих територіях. Це значно посилює захист культурних цінностей України в Криму та на Донбасі.
Конвенція, до якої приєдналася тепер і Україна, встановлює додаткові обмеження в застосуванні принципу «військової необхідності», запроваджує інститут «посиленого захисту». Протоколом також розвинуто й регламентовано питання кримінального переслідування за злочини проти культурних цінностей, що значно розширює і посилює відповідальність за знищення чи пошкодження культурної спадщини в разі збройного конфлікту.
СИЛА МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
Статтею 9 протоколу, до якого приєдналася Україна, заборонено: будь-який незаконний експорт, вилучення або передачу права власності на культурну цінність; будь-які археологічні розкопки, будь-які модифікації або зміну виду використання культурних цінностей, які мають на меті приховати або знищити свідчення культурного, історичного чи наукового характеру.
Ще в листопаді минулого року, коли готувався цей законопроєкт, народна депутатка України Соломія Бобровська на пресконференції пояснювала, що ратифікація Другого протоколу Гаазької конвенції дасть Україні кілька речей: «По-перше, йдеться про фактичне прирівнювання знищення культурної спадщини до рівня воєнного злочину, прирівнювання відповідальності до кримінальної та можливість вимагати компенсацію за знищення, порушення, вивезення об’єктів культурної спадщини. Також можна говорити про ще один напрям моніторингу на окупованих територіях. У цьому випадку йдеться про запуск «блакитного щита», який фактично й був для цього створений, зокрема, й в Україні». Вона наголошувала, що це приєднання важливе тим, що розширює роботу самої України, адже «ми дуже багато вимагаємо від міжнародних партнерів — санкцій, визнання — в той час, як ми самі можемо зробити елементарні кроки для збереження нашої країни».
Генеральна директорка музею Ханенків та президентка ICOM Ukraine Катерина Чуєва, в програмі Українського радіо Культура розповіла: «На відміну від людей, культурні пам’ятки себе захистити не можуть, значить музеї й культурні пам’ятки потребують нашого захисту. Тому створення українського «Комітету блакитного щита» це ще одна форма захисту, передбачена Гаазьким протоколом. Комітет об’єднує музейників, архівістів, бібліотекарів, які зацікавлені в захисті культурної спадщини на випадок збройних конфліктів чи стихійного лиха. В Україні і перше, й друге має місце».
«Гаазька конвенція, підписана в 1954 році й ратифікована багатьма країнами, зокрема й Україною, містила низку дуже загальних положень, — каже Катерина Чуєва. — А протокол, який був підписаний 1999 року, є дуже важливою деталізацією. Крім передбаченої кримінальної відповідальності за знищення культурної спадщини, там є ще й положення про археологічні розкопки на окупованих територіях. Ці положення дозволяють «брати на олівець» все, що відбувається на окупованих територіях...»
В Україні, як розповіла Катерина Чуєва, питання про ратифікацію цього документа порушувалося вже давно. 2014 року це вперше озвучував Євген Нищук і насправді Міністерство культури, наскільки відомо, кілька разів готувало пакет документів разом із Міністерством закордонних справ. Але з якоїсь причини процес далі не рухався. Тому дуже важливо, що зараз справа зрушила з місця...
Україні необхідна не лише апеляція до міжнародного права, але власна стратегія поведінки стосовно охорони тих великих культурних та матеріальних цінностей, які опинилися на окупованих територіях, тому важливої ролі набуває діяльність в Україні Комітету ICOM Ukraine, який і очолює Катерина Чуєва.
ICOM — це міжнародне об’єднання музеїв та фахових музейних працівників, які займаються збереженням, охороною та популяризацією світової природничої і культурної спадщини. ICOM було створено 1946 року та є недержавною організацією, яка має офіційні стосунки з ЮНЕСКО та консультативний статус у Економічній та соціальній раді ООН. ICOM виконує частину музейної програми ЮНЕСКО. В роботі комітету беруть участь понад 44 тисяч членів у 138 країнах, 119 національних та 32 міжнародних комітети.
«Комітет існує достатньо давно, проте був маленькою організацією для вибраного кола музейників, — розповіла вона, — і так склалося, що після 2008 року наші колеги з Національного художнього музею України вирішили оновити організацію та забезпечити доступ до неї іншим музейним працівникам, так як це і передбачено статутом. ICOM є саме тією організацією, яка може допомогти впровадженню нового закону, зокрема й через доступ та участь у розробці міжнародних стандартів».
ГААЗЬКА КОНВЕНЦІЯ І КРИМ
Як відомо, Друга світова війна призвела до великих руйнувань історичних пам’яток, до безповоротних втрат багатьох культурних надбань людства. Щоб запобігти подібному в майбутньому, країни зібрались і 1954 року підписали Гаазьку конвенцію про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту. «Вона стала першою міжнародною угодою, в якій об’єднано правові норми щодо охорони культурної спадщини в світовому масштабі, — розповіла агенції QHA media колишня директорка музею-заповідника «Ханський палац» Ельміра Аблялімова. — Активна дискусія щодо приєднання до другого протоколу велась десь з 2018 року. Лише впродовж минулого року відбулося три великі зустрічі, на яких порушували цю тему. Аж доки, нарешті, міністерство культури не розробило відповідний законопроєкт і не представило його громадськості. Це сталось в 2019 році...»
Що тут важливо?
«Наприклад, згідно з протоколом держава-окупант повинна забороняти, попереджати і не вдаватися до археологічних розкопок, — розповідає Ельміра Аблялімова. — А в нас з 2014 року відбувається шквал археологічних розкопок, які проводить Російська Федерація на території окупованого Криму. Торік ми презентували мапу археологічних знищень у Криму — понад 90 пам’яток були знищені внаслідок будівництва траси «Таврида». Крім того, другий протокол забороняє будь-які модифікації або зміни виду культурних цінностей. І це єдина стаття з існуючих міжнародно-правових договорів, яка прямо торкається ситуації навколо Ханського палацу в Бахчисараї».
Зараз активно просувається питання про начебто реставрацію Золотого кабінету Ханського палацу. Триває підготовка до «реставрації» Головного корпусу Ханського палацу — встановлена велика металева конструкція. Крім того, ще на восьми об’єктах також плануються роботи з так званої реставрації на Дюрбе Діляри Бікеч, Північному та Південному Дюрбе, Світському корпусі, конюшенному корпусі, ханській кухні, бібліотечному корпусі, а також на Соколиній вежі. А також це стосується становища з Феодосійським будинком-музеєм Айвазовського, де автентичність покрівлі була втрачена повністю. Тобто роботи на всіх цих об’єктах незаконні, вони призводять до втрати автентичності, і мають характер злочину за Гаазькою конвенцією, до якої зараз приєдналася Україна
Ратифікація другого протоколу абсолютно логічна з погляду юриспруденції. Ми повинні фіксувати злочини Росії в Криму. Потрібно включити ті порушення також до Кримінального кодексу України. Це надасть можливість проводити судові процеси всередині України та в Міжнародному кримінальному суді.
«Коли буде зібрано повну інформацію, тоді й прийматиметься друге рішення безпосередньо про моніторингову місію до Криму, — каже Ельміра Аблялімова. — Тому цього року ми очікуємо експертів ЮНЕСКО для зустрічі з українськими експертами щодо ситуації в сфері культурної спадщини та освіти, і лише потім прийматиметься рішення про безпосередній моніторинговий візит до Криму. Українські експерти також сподіваються, що Протокол дасть можливість активізувати санкційну роботу проти організацій та конкретних персон, які спотворюють українську культурну спадщину в Криму».
Ельміра Аблялімова перераховує основні види порушень міжнародного права з захисту культурних цінностей, які окупанти допускають в Криму. Це привласнення об’єктів культурної спадщини Російською Федерацією, незаконні археологічні дослідження, які проводяться фактично по всьому Криму, незаконне переміщення музейних предметів з території Криму та Севастополя до Росії. Показовим порушенням є видозміна зовнішнього вигляду шляхом варварської «реставрації» Бахчисарайського ханського палацу, де на Великій Ханській мечеті автентичність покрівлі частково втрачена і відновити її вже неможливо.
«Зараз активно просувається питання про начебто реставрацію Золотого кабінету Ханського палацу. Триває підготовка до «реставрації» Головного корпусу Ханського палацу — встановлена велика металева конструкція. Крім того, ще на восьми об’єктах також плануються роботи з так званої реставрації на Дюрбе Діляри Бікеч, Північному та Південному Дюрбе, Світському корпусі, конюшенному корпусі, ханській кухні, бібліотечному корпусі, а також на Соколиній вежі. А також це стосується становища з Феодосійським будинком-музеєм Айвазовського, де автентичність покрівлі була втрачена повністю. Тобто роботи на всіх цих об’єктах незаконні, вони призводять до втрати автентичності, і мають характер злочину за Гаазькою конвенцією, до якої зараз приєдналася Україна».
