Ласкаво просимо, кому за 50!

Відомо, що університети третього віку працюють на базі територіальних центрів. Так свого часу розпорядилося міністерство соціальної політики. Водночас громадська організація «Філософія серця» у Вінницькій області створила власний проект, за яким навчає поважних людей не лише опанувати нові знання, а й реалізувати їх. Щоправда, існує такий університет лише в кількох містах.

Заходимо до територіального центру міста Козятин. Невеличка зала, в якій пенсіонери уважно слухають лектора. Тема тренінгу — «Як бути соціально активними». На занятті більш ніж десятеро людей. Невже це всі студенти? Адже в Козятині 8500 пенсіонерів. Дізнаюся, що в університеті навчається понад сотня стареньких. Усі вони відвідують різні факультети. «На комп’ютерному курсі в нас навчається 10 осіб, але ми могли б прийняти більше, поки що не вистачає для усіх персональних місць і техніки. Є ще мистецький факультет. Вчимо танцювати, співати, грати в театрі. Також факультет здорового способу життя і клуб дозвілля», — розповідає тренер університету третього віку Роман Кузнєцов.

Починали навчати пенсіонерів Козятина кілька років тому. Без жодної копійки з державного бюджету утворили університет. Про те, як він фінансується, розповідає автор цього соціального проекту Олексій Сініцин: «Нас підтримували американські компанії, українські компанії. І на базі територіальних центрів ми почали готувати тренерів, вони сьогодні працюють у територіальних центрах і отримують зарплату з місцевого бюджету — є кошти грантів».

«Такі університети дуже потрібні. Адже ми вчимо пенсіонерів робити щось власними руками і продавати це через інтернет. Наведу приклад: один наш слухач, щоправда, в Ізмаїлі, створив власний краєзнавчий музей, де показує предмети старовини, а ще проводить заходи з дегустації бессарабського вина і сам заробляє собі на життя. Також після наших курсів літні люди хочуть змінювати не лише себе, а й місто і пишуть проекти для отримання гранту в міжнародних донорів», — зауважив Олексій Сініцин.

До слова, пенсіонерка Надія Якимова вже давно мріє, щоб у Козятині з’явилася нова зона відпочинку. Після занять в університеті третього віку вона дізналась, як втілити свою мрію: «Я навчилася користуватися комп’ютером. Можу робити слайди. Ба більше, для мене цей університет відкрив «вікно» в Європу. Я спілкуюся через інтернет із міжнародними тренерами. І пишу проект на отримання донорських коштів від Великобританії на облаштування міні-скверу та дитячого майданчику». Цікаво, що наступного року в Козятині з’явиться школа стартапів для людей похилого віку.

А от у Хмільнику університет третього віку відкрився цього року. Й уявіть, там аж 13 факультетів! Серед них: правознавство, психологія, іноземні мови, польська, англійська, німецька, факультет крою та шиття... «У нашому університеті навчається 400 пенсіонерів. Щодня ми записуємо нових студентів. Охочих багато. Особливо популярний у нас факультет комп’ютерної грамотності. Щоправда, тренерів на всі факультети не вистачає. Але ми сподіваємось, що це питання часу. Адже міська рада виділяє кошти на зарплати викладачам», — розповідає координатор університету третього віку в місті Хмільник Ірина Кравець.

А от у Жмеринці в університеті третього віку працює лише один викладач. І слухачів теж не так багато, як могло б бути. Кажуть, приміщення на це не розраховане. Навчають комп’ютерної грамотності і вишиванню.  «Бабусі та дідусі до нас приходять, в основному, щоб поспілкуватись, бо вдома самотньо і хочеться бути серед людей», —  зазначає місцевий працівник університету третього віку в Людмила Лавринчук.

На жаль, університети третього віку існують далеко не в усіх районах області...