«Лавра» проти Лаври

Оселя з вікнами на дзвіницю Києво-Печерської лаври — вже не мрія, а реальність. Буквально через дорогу від пам’ятки ЮНЕСКО, на вулиці Лаврській, 16, планується будівництво житлового комплексу «Лавра». Це територія колишньої взуттєвої фабрики «Київ». На її місці можуть з’явитися будинки висотою від восьми до 11 поверхів, це близько 40 метрів заввишки, тоді як допустима висота для історичної зони Києва — 25 метрів.

Про недопустимість такого сусідства мали б заявляти насамперед Міністерство культури та Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник. Однак там мовчать. «День» у запиті уточнив у Міністерства культури, чи готує відомство офіційну заяву стосовно інформації про забудову буферної зони Києво-Печерської лаври та чи повідомлятиме про це Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Відповіді чекаємо.

Громадськість побоюється, що Національний заповідник «Софія Київська» та Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, котрі стоять у списку пам’яток ЮНЕСКО під одним номером, таки втраплять у так званий чорний список, тобто стануть претендентами на вибуття з реєстру. Експерти хвилюються не лише за реакцію Комітету, а й за те, що Київ безповоротно втрачає історичне обличчя. Поява висотки навпроти дзвіниці Лаври стане ще одним потворним мазком по ньому.

«ТАК ПОПРАЦЮВАВ ЗАМОВНИК»

Елітний житловий комплекс «Лавра» наразі існує на паперах. Але його розвіртуалізації нічого не заважає. За планом зонування Києва та проектами детальних планів територій, які торік з великими скандалами розробляла Київрада, територія фабрики «Київ» є зоною житлової багатоповерхової забудови. Хоча за Генеральним планом-2020, за яким досі живе столиця, ця місцина є промисловою зоною. А це зовсім інше цільове призначення, навантаження на існуючу інфраструктуру та й інше функціональне сусідство з лаврою.

Проект детального плану території для місцини Печерськ ще не затверджений міською радою. Однак, як з’ясували ЗМІ, у протоколі засідання містобудівної ради йдеться, що депутати підтримали ідею «функціонального перетворення території колишніх промислових підприємств і розміщення на них житлово-громадської забудови». Йдеться про територію колишньої взуттєвої фабрики «Київ».

«Так попрацював замовник, — коментує зміну цільового призначення земель Микола ПАРХОМЕНКО, член Українського товариства охорони пам’яток історії та культури (УТОПІК) на громадських засадах. — Будувати там можна і треба, але дозовано, не більше, ніж у п’ять поверхів. Тобто дозволяється малоповерхове будівництво, котре не заважатиме пам’ятці ЮНЕСКО. Але задекларувати можна менше, а потім, як на вулиці Гончара, 17—23 біля Софії Київської, збудувати більше, ніж передбачено у проекті. По всьому місту так робиться: спочатку інвестори відхоплюють земельну ділянку, показують владі поблажливий проект, а потім у процесі будівництва його змінюють».

ХИТРЕ ОБҐРУНТУВАННЯ

На думку пам’яткознавця, замість житлового комплексу біля Лаври були б доречними парк, сквер або об’єкт соціального значення. Але ні місту, ні забудовнику від цього жодної вигоди, адже продаж квартир, та ще поруч зі святинею — це хороший прибуток. Експерт охрестив цю місцину новими «Печерськими Липками». Для цього є всі підстави, адже детальний план території для Печерська передбачає житлову забудову на інших земельних ділянках біля Лаври. Так, на вулиці Лейпцизькій, 13 холдингова компанія «Київміськбуд» уже зводить житло еліт-класу з каскадною поверховістю від семи до 17 поверхів. На вулиці Лаврська, 6 планується готельно-офісний центр з підземним паркінгом. Закон нібито забороняє появу таких об’єктів у буферній зоні пам’ятки ЮНЕСКО, та є одна хитрість, на яку йдуть інвестори, щоб це оминути.

«Якщо закон і генплан міста не дозволяють будувати у даному місці, забудовники замовляють інший документ — історико-містобудівне обґрунтування (науково-проектна документація яка визначає, чи можна будувати і реконструювати об’єкти та споруди у межах певного історичного ареалу і граничні параметри таких об’єктів. — Авт.). Це документ, який придумали чиновники часів Віктора Януковича. Якщо він проходить погодження у Міністерстві культури, а як правило Мінкульт його схвалює, тоді, навіть попри заборону закону та ЮНЕСКО, інвестор має на руках документ, який дозволяє йому будувати що завгодно», — пояснює Микола Пархоменко.

ЧОМУ МОВЧИТЬ ЗАПОВІДНИК?

Так само, як Мінкульт, грає у мовчанку Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник. Головний архітектор заповідника Яків ДІХТЯР пояснив «Дню», що доки забудовник не подав на затвердження міністерства історико-містобудівне обґрунтування свого об’єкту та його проект, заповідник не може нічого зробити. 

«Інформації про погодження проекту чи історико-містобудівного обґрунтування ще немає: Мінкульт їх не отримував, днями ми запитували про це у відомства, — додає Яків Діхтяр. — Заповідник ознайомлюватись з цими документами не уповноважений. Єдине, що ми можемо зробити, якщо вони з’являться, — звертатись до Міністерства культури, щоб не поспішали їх погоджувати, а проінформували насамперед ЮНЕСКО про наміри щодо такого будівництва».

На думку Миколи Пархоменка, заповідник мав би давно бити на сполох, закликати громадськість до захисту святині і розповісти про ситуацію ЮНЕСКО. До речі, Комітет всесвітньої спадщини планував свій візит до Києво-Печерського заповідника ще минулої осені, щоб перевірити, як дбають про пам’ятку. Певні порушення експерти УТОПІК зафіксували майже рік тому (про це «День» писав у матеріалі «Як захистити Лавру від... церкви?» у №62—63 за 8—9 квітня 2016 року). Згодом візит відклали до весни.

P. S. Коли верстався номер, «День» отримав від Міністерства культури відповідь на запит. Нас запросили взяти участь у брифінгу щодо звіту про стан збереження об’єкту всесвітньої спадщини «Київ: Собор Святої Софії та прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська лавра (Україна)» і виконання рекомендацій 40-ї сесії ЮНЕСКО. У Мінкульті обіцяють, що на брифінгу ми зможемо дізнатися відповіді на свої запитання. Подія відбудеться 3 лютого. «День» слідкує за розвитком ситуації.