Левко ЛУК’ЯНЕНКО: «Кризи в державі породжує безвідповідальна влада»
Проблема комунальних платежів обговорюється вже не один місяць, та сказати, що вона вже застаріла і втратила гостроту, на жаль, ще не можна. Більшість аналітиків вважає цю проблему, насамперед, політичною, а тоді вже соціальною. Сьогодні прихильники підвищення комунальних платежів, як аргумент, наводять факт зростання цін на газ. Так, за газ Україна платить вдвічі дорожче, та лиш вдвічі, а не в три-чотири рази. Ще фігурує аргумент зношеності комунального обладнання. Очевидно, так воно і є. Та чи правомірно, аби обновити комунальне господарство країни, примусово використовувати населення як інвестора? Механізм інвестицій, відомо, є дещо іншим. Закономірним в цій ситуації видається також порушення питання про кількість і якість комунальних послуг. І, звичайно ж, якщо вже на те пішло, механізм ціноутворення теж мав би бути зрозумілим і доступним для ознайомлення. Хто дозволив місцевій владі (та й будь-якій владі) ігнорувати право громадянина знати об’єктивно вартість комунальних послуг ? Зрештою, хто є ініціатором комунальної драми? Про це розмова з почесним головою Української Республіканської партії народним депутатом Левком ЛУК’ЯНЕНКОМ.
— Витоки проблеми комунальних платежів слід шукати (якщо слід) в радянському минулому. Долаючи наслідки комуністичного господарювання виконавча влада незалежної України впродовж 90-х років поступово вводила нові ціни на комунальні послуги з огляду на нові економічні обставини, на «правила гри» в умовах ринкової економіки. Коаліційний уряд Януковича без особливих вагань вирішив підняти тарифи комунальних платежів в 3—4 рази не поступово, а відразу. В цьому я бачу і необгрунтованість такого кроку, і безжальне ставлення до наших громадян. Речник уряду Януковича Микола Азаров пояснює такий крок необхідністю підняти ціни за комунальні послуги до їхньої реальної вартості. Так, згоден. Це потрібно колись зробити. Та маю сумнів, чи відповідає рівень комунальних платежів затратам на комунальні послуги. Маю також сумнів, чи потрібно робити це саме тоді, коли мільйони українських громадян перебувають за межею бідності.
— Очевидно, ваші опоненти могли би вам заперечити в тому сенсі, що підвищення тарифів — ми вже про це згадували — продиктоване необхідністю і, до речі, було заплановане ще урядом Юрія Єханурова. І ще одне: відповідно до чинного законодавства, проблема комунальних тарифів є компетенцією місцевої влади. То, чи є тут провина уряду, якщо ціни на комунальні послуги встановлює місцева влада?
— Відомо, що на газокористування у квартирах громадян Україна витрачає той газ, який сама добуває. А от на промислових підприємствах використовується імпортний газ. Звідси й підвищення затрат на опалення в квартирах, гарячу воду і т.п. Справді, тут ніде дітись, собівартість комунальних послуг зросла і там де для реалізації цих послуг використовується промисловий газ, а не місцеві вугільні ресурси, звичайно ж, провини місцевої влади в тому немає. Інша справа, скільки накручує місцева влада понад собівартість. Ось тут і починаються претензії до місцевої влади, про які я вже сказав на початку. Але ціна на імпортний газ залежить, як ми вже мали нагоду переконатись, від уряду, від його здатності домовлятись, від продуманої стратегії економічних відносин з постачальником енергоресурсів і, не в останню чергу, від уміння уряду відстоювати національні інтереси. Тут є проблеми.
— Якою є реакція ВР на цю проблему? Складається враження, що ВР самоусунулась від її вирішення, переклавши все на місцеві органи влади.
— Я б не сказав, що Верховна Рада самоусунулась. Депутати від опозиції неодноразово порушували цю проблему, вимагаючи від уряду пояснити на конкретних цифрах структуру ціноутворення за комунальні послуги. Перший віце-прем’єр Азаров, до якого апелювали депутати, так і не спромігся дати відповідні роз’яснення. І опозиція не домоглася, аби уряд дав обгрунтування підвищення тарифів. Парламентська коаліція ще не навчилась ( а може й не збирається ) рахуватись з правами опозиції. Ось такі маємо наслідки конституційної реформи.
— Деякі юристи закликають громадян України не сплачувати за комунальні послуги і домагатись від влади оприлюднення схеми ціноутворення. Якою є позиція українських республіканців в цьому питанні?
— Це абсолютно нормальна вимога і республіканська партія цілком її підтримує. Нехай спочатку влада обгрунтує механізм ціноутворення, а потім люди оплатять комунальні послуги. Ми розуміємо, що несплата комунальних послуг може мати своїм наслідком численні судові позови. Влада замість встановлення прозорої системи ціноутворення на комунальні послуги може вдатись до залякування своїх громадян через суди. Наша партія, звичайно ж, не стоятиме осторонь. Ми, по можливості, надаватимемо юридичну допомогу громадянам. Партія готова і до проведення акцій на підтримку громадян та з відповідними вимогами до влади. Сьогодні ці акції ми ще не проводимо — треба спочатку проаналізувати реакцію громадян на дії влади. Проаналізувати бажання і спроможність влади реалізувати механізм субсидій.
— У чому полягає проблема реалізації механізму надання субсидій?
— Насамперед в непродуманості дій влади, як місцевої, так і центральної, у відсутності координації дій. Влада розпочала акцію, не підготувавшись до неї. Справді, віце-прем’єр Дмитро Табачник заявив, що громадяни, аби оформити субсидію, мусять надати дві довідки. На місцях таких довідок вимагають більше. До того ж деякі з довідок надати досить проблематично. Не надуманим є також питання про терміни, необхідні для здійснення процедури оформлення субсидій. Але головним недоліком владної акції є необгрунтованість тарифів.
— І який же ви бачите вихід з тарифної кризи?
— Поки в Україні не буде відповідальної фахової влади подібні кризи просто неминучі. Перешкодою до формування ефективної влади в країні є менталітет багатьох чільних посадовців нашої держави. Позаду 15 років незалежності, а деякі політики ще й досі живуть і діють за московським часом. Є тут і вина націонал-демократичних партій. Ми так і не змогли переламати ситуацію на користь проукраїнської політики нашого парламенту і нашого уряду. Але, як кажуть, ще не вечір!
