Лікує природа

Могутній потік медичних знань людства бере свій початок з тих часів, коли медицина не знала поділу на офіційну і народну й нетрадиційну (НіНМ). Народна мудрість, наукові надбання цивілізацій та лікувальні традиції — усі ці джерела постійно підживлювали медичні знання людства. Пізніше медицина розділилася на кілька напрямів: академічну, народну й нетрадиційну.

НАЙКРАЩЕ — ДОПОВНЮВАТИ ОДНА ОДНУ

Питання співіснування та співпраці цих підходів до лікування у різних країнах вирішуються по-різному. У Китаї народна медицина вважається традиційною, а західна — нетрадиційною. Китайські цілителі практикують у сучасних лікарнях і співпрацюють із лікарями західної медицини у медичних центрах здоров’я. Позиція США, Великої Британії, ФРН, країн Скандинавії базується на тому, що справа держави — на законодавчому рівні підтримати всі напрями й захистити ринок медичних послуг від шахраїв.

Спеціальність «лікар з нетрадиційної медицини» з 1997 року є офіційно визнаною в Україні, її включено до офіційного «Переліку посад у закладах охорони здоров’я». Нині офіційна медицина не тільки співіснує з народною і нетрадиційною, а й дедалі більше з нею інтегрується. Наприклад, у статті 74 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» зазначається, що «як виняток за спеціальним дозволом Міністерства охорони здоров’я України або уповноваженого ним органу охорони здоров’я особам без спеціальної освіти дозволяється діяльність у галузі народної й нетрадиційної медицини». Керує діяльністю в галузі народної й нетрадиційної медицини комітет з НіНМ Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України, створений відповідно до Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо врегулювання діяльності у сфері народної й нетрадиційної медицини» та спеціального наказу МОЗ України. Комітет не лише видає дозвіл на медичну діяльність у галузі НіНМ, а й разом з Українською асоціацією народної медицини проводить експертизу та атестацію діяльності цілителів.

СПРАВЖНІЙ ЛІКАР МАЄ ПОСТІЙНО САМОВДОСКОНАЛЮВАТИСЯ

Народний цілитель — це людина, яка має медичну освіту, сертифікат та ліцензію Української асоціації народної медицини, володіє рецептами, які передаються з покоління в покоління його роду і має біоенергетичні здібності. Лікар-гастроентеролог, рефлексотерапевт, фітотерапевт, іридодіагност і літотерапевт та член-кореспондент Академії безпечного розвитку людства ЮНЕСКО Іван Пашов розповів «Дню», що пройшов довгий шлях, аби отримати ліцензію та офіційний дозвіл на практику:

«Мій дід по материнській лінії лікував людей за допомогою народної медицини і багато спілкувався з відомою Вангою. По батьковій лінії також усі були цілителями. І мати, і батько за фахом вчителі, але, пам’ятаю, завжди вдома приймали хворих і допомагали їм: мати — травами, а батько був костоправом. Я з дитинства спостерігав за тим, як вони лікують, і так багато чому навчився».

Після закінчення Львівського медичного інституту, працюючи педіатром у столичній клінічній лікарні, він зрозумів, що лише традиційними методами не завжди можна зарадити хворобі: іноді призначав хворим трав’яні настої, а пізніше навчився використовувати свої біоенергетичні можливості. «Пам’ятаю, якось до реанімації привезли дитину у критичному стані. Невже нічого не можна зробити? Підійшов до малюка, поклав руку на хворе місце — так сидів усю ніч. Зранку дитині стало набагато краще», — згадує Іван Іванович.

Під час проходження ординатури під керівництвом професора Жанни Луценко написав наукову працю «Лікування нейродермітів (атопічних дерматитів. — Ред.) у дітей». Запропонований ним спосіб лікування запатентовано як винахід у медицині, ним керуються педіатри США, Японії, Франції. Вважає, що справжній Лікар повинен постійно самовдосконалюватися. У 1980-х роках Іван Пашов навчався у Москві у Центрі нетрадиційної медицини.

Пан Іван отримує інформацію вже з перших хвилин консультації: «Усе відчуваю на собі. Заходить людина з хворим горлом — і в мене починає боліти, з бронхітом — і я кашляю». Допомагає у визначенні проблем пацієнта іридодіагностика: цяточки і затемнення на райдужці ока містять усю інформацію про організм. Важливим інструментом цілителя є біоенергетична рамка, за допомогою якої визначається амплітуда коливань біополя пацієнта. Важливе значення має колір аури. У здорової людини вона фіолетова, при захворюваннях голови — синя, печінки — коричнева.

Потрібно лікувати причину хвороби, а не наслідок, вважає лікар. «Причиною може бути навіть вплив ззовні, коли хтось побажав людині зла. Я не лише отримую необхідні відомості про хворобу, а й обов’язково стираю інформацію про неї з біополя людини. Якщо цього не зробити — недуг повернеться. Наприклад, когось прооперували, видаливши злоякісну пухлину. Пройшов час — метастази з’явилися знову. Чому? Бо на аурі залишилася інформація про них».

ЗАПАТЕНТОВАНИЙ РЕЗОНАТОР ПАШОВА

Лікує Іван Пашов фітосумішами, які для нього збирають родичі у Карпатах. Справа ця нелегка «Треба жити у полі, щоб не прогавити час збирання кожної рослини»,— говорить цілитель. Але, можливо, найцікавішим є «Резонатор Пашова» — власноруч виготовлений пристрій, запатентований як винахід, якому, звісно, немає аналогів у світі. Це складена з правильних шестикутників металева коробка (додекаедр), на дні якої — камінчики. Довжина ребра шестикутника — 12,5 см. Суть її дії в тому, що енергія, проходячи крізь верхній отвір пристрою, у сотні разів підсилюється, доповнюється лікувальною енергетикою камінців, що містяться всередині коробки, і спрямовується безпосередньо на пацієнта. На виготовлення та апробацію резонатора пішло п’ять років.

Пан Іван каже, що людина отримує з їжею лише 20% життєвої енергії, решта надходить від оточення. Тож потрібно замислитися, як ми будуємо свої стосунки з людьми, адже за законом віддзеркалення добро повертається добром, а зло — злом. Як лікар, Іван Іванович розуміє, що бувають ситуації, коли без крапельниць або без операції не обійтися. Тоді він про це відверто каже пацієнтам. Очевидно, аби лікування не завдало шкоди організму, що ослаблений порушенням екології, стресами та неправильним харчуванням, дуже важливо, щоб народна, нетрадиційна й офіційна медицини доповнювали та підтримували одна одну.

КОМЕНТАРІ

Ольга БОЙКО, лікар-гастроентеролог:

— Народна медицина є ефективною в багатьох випадках. Особливо ж, коли нею займається людина з медичною освітою. Але так само можна довіритися й людині, в роду якої з покоління в покоління передаються рецепти лікування. Думаю, це може принести користь. Але не раджу довіряти тим, хто закінчив кількамісячні курси й отримав диплом цілителя. Є багато шарлатанів, які завдають більше шкоди, ніж користі.

Сергій ГУБАНОВ, гомеопат:

— Гомеопатія — це теж нетрадиційна медицина. Вона дещо близька до народної, бо теж базується на використанні фітопрепаратів, мінеральних та органічних речовин. Та слід розрізняти гомеопатичне лікування й лікування гомеопатичними готовими препаратами, які продають в аптеці. Останнім абсолютно законно займаються представники офіційної медицини. Жоден метод не може бути неефективним в мудрих руках.

Світлана ПІСКУНОВА, педіатр:

— Багато хвороб пов’язані з певним станом психіки людини. Будь-яку хворобу треба розглядати системно, у взаємозв’язку з особистістю хворого, його оточенням, обставинами життя. Є навіть вислів: виразка у людини не стільки в шлунку, скільки в голові. Якщо людина повірила у народну чи нетрадиційну медицину, то лікування буде досить ефективним. Все залежить від особистості самого цілителя. Але вилікувати серйозну хворобу за допомогою трав’яних настоїв (наприклад, захворювання крові) — це з області казок. Що стосується нетрадиційного лікування, роботи з аурою, біополем — ці терміни введені серйозними вченими-фізіологами. Заперечувати існування цих явищ — все одно, що заперечувати теорію ймовірності Ейнштейна. Щоправда, явище цілительства було дуже скомпрометоване під час буму екстрасенсорики у 1990-ті роки, коли лише лінивий не намагався заробити як екстрасенс.

Олена КУХАРЕВСЬКА, викладач фізики:

— У науковців немає єдиної думки щодо існування аури (біополя). Але останнім часом усе більше досліджень підтверджує цю думку. Особисто я схиляюся до того, що біополе існує. І можна повірити в те, що цілителі отримують космічну енергію, адже космічне випромінювання — факт доведений, а будь-яке випромінювання несе енергію. Нею людина може поповнювати свої сили й передавати її іншим для зцілення знову-таки за допомогою випромінювання.