Людмила Янукович: «Я вражена»

Зала аплодувала протягом п’яти-десяти хвилин стоячи. «Я вражена. У мене немає слів. Вистава дуже вражає», — прокоментувала «Дню» дружина Президента України Людмила Янукович.

Таких аншлагів Донецький драматичний театр не бачив давно. Навіть на прес-конференцію, яка мала розпочатися перед виставою, прийшли не тільки журналісти, а й керівники бібліотек, співробітники університетів тощо.

Єдине, що інколи заважало розумінню, — це говірка героїв вистави. Це зазначає й студентка Донецького національного університету Олена Зашко. Вона до вистави книжки не читала. Проте після спектаклю прийшла додому й із захопленням відкрила книжзку. «Вистава сподобалася, про гру я взагалі мовчу — це було щось! Найбільше вразили звукові ефекти: крики «йой, ехо.» Усе це разом формувало неймовірну картину». Громадський діяч Станіслав Федорчук написав на своїй сторінці у Facebook: «Напевно, це одна з найкращих форм митецької національної терапії, коли страшні історичні події розгортаються на тлі родинної та особистої історії. Враховуючи високу емоційність і природність героїв, неможливо їм не співчувати. Чомусь думається, що на таких драматургічних творах і має виховуватися якщо не національна єдність, то хоча б людське профанне розуміння того, що пережила Західна Україна за «Совітів». Хід із ляльками-мотанками, які оживають і стають живими людьми, є просто неймовірним мистичним перетворенням під час вистави».

Марія Матіос: «Ми розчулені, ми вражені, ми розчавлені такою увагою до нас у доброму розумінні. Сьогодні ми вам розповіли чотири історії з життя із Західної України, з тієї частини, де тільки за першу половину ХХ століття майже двадцять разів мінялася влада. А люди до того жили, вони народжували, вони любили, вони ненавиділи, вони були добрими й були злими. Коли вхопилося колесо історії, жорна їх жорнили, і хто залишився чесним, а хто ставав безчесним, і хтось вважав, що честь — понад усе, хтось ставив любов понад усе, ті жили. Пробачте мені, якщо сьогодні ви отримали удар у сонячне сплетіння. Можливо, у вас у когось буде безсонна ніч; можливо, в когось болітиме серце. Пробачте нас за це, але я вдячна за те, що ви нас чуєте. Я точно знаю, що ви нас почули, що ви почули те, що я хочу сказати своїми книжками: людське в людині не залежить ні від часу, ні від влади, ні від ідеології, воно залежить тільки від людського сумління, від сумління та Бога... Ми можемо володіти трьома мовами, якимись фантастичними знаннями, але ми можемо не знати самих себе... Я б хотіла, щоб кожен із нас мав таку потребу — знати про свою історію... Для нас сьогодні свято. Ми нарешті подолали той бар’єр, якого насправді не існує. Я дуже щаслива, що ви, Донецьк, отакий. Мені ніколи не було так спокійно, як сьогодні в залі».

Протягом останніх років так виходило, що ані театр, ані сама вистава не могли бути в місті. Проте після інтерв’ю «Українській Правді» Марії Матіос, де вона каже, що ще жодного разу не була в Донецьку, народний депутат Микола Левченко від Партії регіонів попросив у неї пробачення й запросив у місто з виставою. «Чому раніше не виходило приїхати?» — «Люди», — відповідає пані Марія. «А що зараз змінилось?» — «Люди», — каже Марія Василівна.

Можливо, Микола Левченко ще до кінця не розуміє, що він зробив, але він зробив хорошу справу для всього міста й для держави. Тому символічною є фраза Ростислава Держипільського, режисера, керівника Донецького драматичного театру, який на початку вистави зазначив: «Сподіваюся, що після цієї вистави ми станемо ще ближчими, ще ріднішими, ми станемо більше любити одне одного». Бо, як пише Матіос у книжці: «Цей час минеться — й хтось колись буде перебирати наші кістки. Я не хочу, щоб ними трусило від прокльонів. Добре було би, якби біле було білим, а чорне чорним. Але так не є. Нас стільки разів за цей час обдурили з усіх боків, що не хочу, щоб ми ще й самі себе дурили».

До речі, Марія Матіос оголосила про початок конкурсу для студентів Донецького національного університету — за його умовами треба зобразити «Дерево мого роду», а також написати одну з історій своєї родини. Перші 30 учасників конкурсу цього літа матимуть можливість тиждень відпочивати в Західній Україні: Карпати, Львів, Івано-Франківськ, Чернівці. Конкурс також може бути всеукраїнським. Пані Марія пообіцяла, що підсумки всеукраїнського конкурсу підбиватимуть у Донецьку.