Масовий спорт набирає обертів

Попри всі парламентські перипетії та економічні проблеми, Україна лишається спортивною державою. Як доказ цього — тріумфальний виступ національної збірної на Олімпіаді в Пекіні. І хоч у спортивній галузі існує низка проблем — застаріле обладнання, відсутність сучасних тренувальних баз та спортмайданчиків — наші олімпійці лишаються гордістю країни. Саме вони подають приклад молоді, пропагують здоровий спосіб життя та несуть спорт у маси. Наскільки це вдається робити, як вплине на розвиток спорту економічна криза і яким видався для України 2008 рік, «Дню» розповів міністр у справах сім’ї, молоді та спорту Юрій ПАВЛЕНКО.

— Юрію Олексійовичу, які заходи здійснюються міністерством для поширення масового спорту в Україні?

— Найперше — це розвиток мережі «Спорт для всіх», тобто відродження спортивних клубів за місцем проживання. Завдяки цій системі було проведено близько 30 всеукраїнських та 11 тисяч регіональних спортивних змагань, до яких було залучено понад 15 мільйонів осіб. Одним з найбільших заходів було «Олімпійське літо»: десять мільйонів українців протягом 105 днів узяли участь у заходах на підтримку нашої олімпійської збірної (було проведено близько 11 тисяч спортивних заходів за місцем проживання, місцем відпочинку в усіх регіонах України). Звісно, це й наші програми «Мама, тато, я — спортивна сім’я», «Ігри чемпіонів» для школярів, які залучили понад 15 тисяч шкіл, а також програми щодо реконструкції, ремонту та будівництва спортивних майданчиків. За даними нашого дослідження, лише 4% українців займаються спортом постійно і лише до 10% — час від часу. Тому наше найголовніше завдання — переконати українців, що спорт — це найкращий засіб зберегти здоров’я. На жаль, в Україні виділяється мало коштів на фінансування спортивно-масових заходів. Наприклад, у Франції та Німеччині на це йде у 15 разів більше коштів, а в Японії — у 20 разів, ніж в Україні. В усіх європейських країнах на спорт виділяється мінімум один відсоток від ВВП. В Україні — 0, 1%.

— А скільки залучається державних та приватних коштів для розвитку спорту?

— Нині однозначні цифри назвати важко — через відсутність відповідного закону. Сподіваюся, що наступного року він з’явиться — наразі нову редакцію Закону про фізичну культуру і спорт передано на друге читання до Верховної Ради. Закон 1992 року сьогодні вже не відповідає реаліям спорту, потребам у новаціях та участі приватного бізнесу у розбудові спортивної інфраструктури. Наразі невідомо, скільки і хто вкладає коштів. Новий закон передбачає, що з 2010 року буде чітко вказано, де держава іде назустріч приватному бізнесу і як держава контролює місцеві органи влади, щоб вони у своїх генеральних планах зазначали будівництво спортивних об’єктів у достатній кількості.

Утім, за три роки видатки на будівництво спортивних об’єктів зросли з 18 до 250 мільйонів гривень, без урахування коштів на реконструкцію НСК «Олімпійський». Вдалося виробити цілісну політику держави, місцевих органів влади і приватного сектору, який в основному підтримує спортивні федерації, прямі види спорту. Сподіваюся, що бюджет 2009 року, незважаючи на наслідки світової фінансової кризи для України, все-таки зреагує на необхідність розвитку спорту.

— Вже два роки в Україні діє Державна програма розвитку фізичної культури та спорту. Які основні її здобутки?

— Цього року ми започаткували реформу фізичного виховання у школі — як уроку фізкультури, так і загалом системи фізичного виховання у навчальних закладах. Важливо й те, що розпочата реформа системи дитячих юнацьких спортивних шкіл. Положення про ДЮСШ, яке сім років не ухвалювалося урядом, нарешті прийнято. Серйозні рішення, ухвалені Президентом України в Указі про пріоритети розвитку фізичної культури та спорту, заклали стратегію розвитку спорту до 2020 року. Тобто, ми перейшли від річного й місячного планування в спорті до стратегічного планування на 10 років уперед.

Цього року на законодавчому рівні запровадили нові нормативи забезпечення спортсмена інвентарем, формою та іншим обладнанням. Таким рішенням ми змінимо ситуацію, коли збірна команда виходить на спортивну арену у різних костюмах. Також ми майже зрівняли нормативи харчування спортсмена і тренера. Важливо навіть те, що цього року ми нарешті прирівняли призові винагороди спортсмена та тренера. Починаючи з 2010 року, вони будуть однакові.

Нині міністерство реалізовує три стратегічні програми: сучасна система олімпійської підготовки до 2020 року, державна програма «Спортивні споруди України» (це генеральний план розвитку спортивної інфраструктури до 2015 року) і національна програма «Здорова нація» як система збереження здорового способу життя. Ми фактично змінили політику держави щодо ставлення до здоров’я людини, так, щоби акцент робився не на лікуванні хворого, а на збереженні здоров’я.

Три роки тому розпочалося будівництво спортивних майданчиків для масового спорту. А в 2008 році розпочато будівництво капітальних споруд у сфері спорту і фізичної культури, зокрема, чотирьох льодових палаців, тенісних кортів та інших об’єктів, чого не робили в Україні останні 17 років. Вперше всі місцеві бюджети, аж до району та містечка, заклали кошти на будівництво та реконструкцію спортивних споруд. Чотири року тому такої статті й позиції не було навіть у державному бюджеті. Весь цей комплекс заходів позначається на підготовці спортсменів. Все, що ми нині робимо, здійснюється в рамках Державної програми. А незабаром ми розширимо її, оскільки того, що планувалося три року тому — замало для розвитку спорту.

— А чи плануєте збільшувати кількість дитячих шкіл?

— В Україні нині діє понад 1600 дитячих юнацьких спортивних шкіл (ДЮСШ), у яких займається понад 700 тисяч дітей. За останній рік відкрилось 20 нових шкіл. Проте на жаль, система дитячих спортивних шкіл протягом останніх років була нерегламентована, не існувало навіть нормативного документу, який би визначав систему роботи ДЮСШ і захищав викладача, тренера й вихованця. Відповідне положення вже ухвалено, це дає нам право перевіряти, атестувати та підтримувати всі ДЮСШ, чим нині займається міністерство. До наступного навчального року ми плануємо вийти з новою програмою підтримки, захисту та безпеки вихованців. Так ми зупинимо процес закриття ДЮСШ.

Наше завдання — втричі збільшити кількість вихованців дитячих спортивних шкіл (наразі в них займається 11% від загальної кількості дітей шкільного віку). Для цього треба змінити систему фінансування, оновити обладнання, зробити ремонти і створити умови для тренерської роботи.

Україні потрібна нова система фізичного виховання школяра і в школі, й в позашкільних закладах. Це передбачено у програмі «Крок до здоров’я», яка включає й реформу уроків фізкультури. Але змінювати треба не фізичні навантаження на дитину, а систему оздоровлення. Цього року Міністерство охорони здоров’я, Міністерство освіти та Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту ухвалили наказ про формування нової системи фізичного виховання. Нові вимоги до системи фізичного виховання в школі виходять з того, що обсяг щотижневої рухової активності дитини має складати не менше 8 — 10 годин. Це не означає, що у школах має проводитися по 12 уроків фізкультури. Мова йде про ігрові зарядки між уроками, спортивні гуртки, активний відпочинок з родиною на вихідних тощо. Це реформа не одного дня чи місяця, проте ми плануємо повністю ввести нову систему з вересня 2009 року. Реформа оцінювання на уроках фізкультури передбачає й те, що кожна дитина повинна мати необхідний рівень знань про те, якими вправами їй корисно займатися, де це можна робити в позаурочний час, і навіть про те, як надавати першу медичну допомогу.

Також потрібен обов’язковий контроль фізичного розвитку дитини, наприклад, шляхом співвідношення ваги і зросту школяра до певних стандартів здорової людини. Вводиться контроль за серцево-судинною та дихальною системами учнів. А фізичну працездатність слід визначати через систему цікавих для дитини спортивних ігор. Тому ми передбачаємо переатестацію та перенавчання вчителів фізкультури, без чого реформу неможливо здійснити.

— Які нові програми для розвитку спортивної сфери з’являться наступного року?

— Багато що залежить від економічної ситуації в країні. Все, що можна буде зробити без додаткового фінансування, ми будемо реалізовувати. Наприклад, «Олімпійське літо» для державного бюджету майже нічого не коштувало. Але воно залучило до занять спортом майже 10 мільйонів українців, з них — 20 тисяч волонтерів, тобто людей, яким було цікаво це робити у вільний від роботи час. Тож на таких заходах ми будемо робити особливий акцент.

— Чи відчувається економічна криза у спорті вже сьогодні?

— Напряму не відчувається, але частину проектів ми змушені призупинити, зокрема, капітальне будівництво деяких спортивних об’єктів. Нині прийнято рішення про оптимізацію фінансування окремих видів спорту, тобто про максимальне та економне використання коштів. Незважаючи на це, ми не втратимо позитивної динаміки у спорті, бо у нас є найголовніший ресурс — кадри міністерства, НОКу, федерацій, спортсменів та тренерів.

Я переконаний, що криза жодним чином не позначиться на підготовці олімпійців до зимової Олімпіади у Ванкувері (2010 р.). У 2005 році було нормою, коли спортсмени їхали в борг на змагання. Але ніяких боргових зобов’язань перед спортсменами бути не може. А коли нещодавно виникла проблема з фінансуванням команди біатлоністів, бо на два тижні зупинилися виплати нашим командам, це стало надзвичайною подією, хоча ще три роки тому це було нормою. Наразі й спортсмени, й тренери розуміють, що Україна переживає непросту ситуацію. Але, незважаючи ні на що, спорт завжди буде в зоні особливої уваги.

— Як би ви підсумували 2008 рік в плані розвитку українського спорту?

— Я б назвав його найуспішнішим за всі роки незалежності. Насамперед, завдяки виступам наших спортсменів на Олімпіаді в Пекіні, рекордам, на які будуть рівнятися всі наступні покоління. Це й кількість завойованих ліцензій (254 спортсмени здобули право виступати на Олімпійських іграх), і число видів спорту, у яких ми брали участь (28), і кількість завойованих нагород (27). А якщо взяти ще й кількість здобутих місць, включаючи до шостого, які ми умовно беремо в залік, то це майже подвоєння результату попередньої олімпіади в Афінах. По-друге, це успішні виступи на інших змаганнях, зокрема, четверте місце на параолімпійських іграх, третє місце на Всесвітніх інтелектуальних іграх, перемога наших ветеранів на Перших європейських іграх. Всього протягом 2008 року спортсмени України на змаганнях міжнародного рівня серед всіх вікових категорій здобули 292 медалі, з яких 89 золотих, 82 срібних, 121 бронзова нагорода. На чемпіонатах світу, Європи та інших відбіркових змаганнях ми теж значно покращили свої попередні результати. Це стосується національної збірної з боксу, яка здобула перше командне місце на Чемпіонаті Європи. І, звичайно, успіх футбольної команди, яка з четвертого десятка за рейтингом ФІФА піднялася на п’ятнадцяту сходинку. Слід відзначити успішний виступ наших юніорів, який говорить про те, що Україна таки має перспективу. Оскільки 2009 — це заключний рік підготовки до зимової Олімпіади у Ванкувері, то ці успіхи зробили багато для організації та фінансування спорту на майбутнє.