Меценатські торги

Нещодавно «День» писав, як Федерація профспілок України намагалася зібрати кошти для людей з вадами здоров’я у рамках благодійного аукціону. Лотами були вироби самих інвалідів — вишивка, прикраси з бісеру, сувеніри тощо. Однак зібрати гроші так і не вдалося, оскільки запрошені депутати, чиновники, спортсмени, видатні люди України просто проігнорували добродійну акцію. Можливо, причина в тому, що більшість громадських об’єднань не має досвіду та знань, як привабити бізнес-структури на аукціон та взяти з нього максимум коштів.

— Існують певні правила проведення благодійного аукціону, але про них мало хто з благодійних фондів знає, тому Український форум благодійників проводить час від часу семінари для обміну досвідом, — розповіла директор Українського форуму благодійників Анна Гулевська-Черниш. — Причин декілька: відсутність в Україні чіткого законодавства про благодійну діяльність, брак знань та досвіду проведення подібних акцій, а також брак посібників чи методичних рекомендацій з цього питання. Хоча в Україні відомі приклади і доволі успішних аукціонів, наприклад, тих, які проводить благодійний фонд Олени Франчук «АнтиСНІД». Вони не просто збирають аншлаг серед багатих людей України, а й приносять неабиякі прибутки. Так, за три благодійні аукціони фонду вдалося зібрати понад мільйон доларів.

У фонді переконані, що секрет успіху дуже простий — дружня команда та надійні спонсори. А ще чіткий план дій, щоб привернути увагу бізнесменів до аукціону, а також викликати інтерес суспільства до важливих проблем.

— Для першого аукціону ми запропонувати українським дизайнерам у рамках Українського тижня моди безкоштовно пошити одяг на тему боротьби з ВІЛ/СНІДом. Тоді уся колекція була червоного кольору, — розповіла директор фонду «АнтиСНІД» Ольга Руднєва. — Ми продали ці сукні на аукціоні за 200 тисяч доларів. Через півроку провели ще один благодійний захід. Ідея була схожою, але тоді дизайнери створювали весільну колекцію, щоб довести суспільству: люди з ВІЛ можуть бути щасливими, одружуватися, народжувати дітей тощо.

Окрім моделей, одяг демонстрували українські зірки, а також сімейна пара, де чоловік — ВІЛ-позитивний. Під час другого аукціону ми зібрали понад 500 тисяч доларів. І третя акція цього проекту відбулася торік, тоді на подіумі виступали тільки відомі люди: зірки естради, політики, депутати Верховної Ради, спортсмени. І знову ми зібрали колосальну суму — 580 тисяч доларів. На ці гроші нам вдалося зробити багато чого.

Найголовнішим ключем успіху стало те, що багато уваги ми приділили звітності перед благодійниками, тобто наданню інформації, на що саме підуть їхні гроші. А за них фонд купив квартиру та будинок для родин, що всиновили дітей з ВІЛ, разом з одним банком ми започаткували спільний проект і відкрили 15 депозитів для інфікованих дітей, яких взяли на виховання українські родини.

Також нам вдалося відремонтувати пологовий будинок №4 у Києві, купити п’ять мобільних клінік, які їздять по всій Україні і допомагають ВІЛ-позитивним людям, що живуть у віддалених від лікарень населених пунктах.

На думку Ольги Руднєвої, успіх аукціону багато в чому залежить від атмосфери заходу, адже люди приходять сюди не тільки щоб полегшити свій гаманець на кілька тисяч доларів, а й отримати позитивні емоції та заряд енергії. Тому, за її порадою, організовуючи захід, слід ретельно підійти до вибору його ведучого. Це має буди людина, яка розігріє публіку і надасть азарту торгам. Не слід забувати і про розваги, які б розрядили обстановку.

— Коли ми проводили 2006 року свій перший аукціон «Просто діти», для розваги гостей запросили кілька відомих зірок та артистів цирку «Кобзов», — додає консультант Мережі людей, що живуть з ВІЛ/СНІД Вікторія Гультяй. — Перед нами стояла мета — допомогти ВІЛ-позитивним дітям у двох дитячих будинках — Макіївки та Сімферополя. Ми виручили понад 200 тисяч гривень, на той час це було 40 тисяч доларів. Частину коштів отримали за рахунок продажу квитків, які коштували по 300 гривень (на заході було 225 учасників), решту суми назбирали за рахунок 17 лотів.

Найдорожчим лотом був костюм Елтона Джона, за який отримали 36 тисяч гривень, також серед лотів були черевики співака, рукавички від братів Кличків, іграшка від Ані Лорак, сумка від відомого дизайнера Сергія Єрмакова, майка Андрія Шевченка, вишита ікона із зображенням Богоматері, м’яч із побажаннями та підписами української збірної з футболу. Оскільки це був перший для нас аукціон, було досить складно. Ми б радили починати підготовку до нього за три місяці, можна і раніше. Адже за цей час треба продумати все до найменших дрібниць: кого запрошувати, де відбудуться торги, хто розважатиме гостей, яким буде фуршет тощо.

Також Вікторія Гультяй радить продумати час проведення аукціону — влітку, у період відпусток або під час якихось свят цього краще не робити. Не менш важливо пояснити учасникам мету та ціль благодійного аукціону.

Найчастіше їх проводять, щоб зібрати кошти для хворих людей, на придбання медичного обладнання, ремонт у дитячих будинках тощо. Однак може бути й зовсім інша ціль — навчальна. Зокрема, такі аукціони у рамках благодійний бенкетів уже два роки проводить Український католицький університет.

— Ми збираємо набагато скромніші суми, ніж фонд «АнтиСНІД», але й цілі маємо зовсім інші — будівництво нового студентського містечка, проведення наукових досліджень, розвиток викладацького складу тощо, — пояснює партнер ПР-компанії CFC, організатор аукціону Українського католицького університету Василь Мірошниченко. — У Києві серед друзів УКУ ми провели благодійні бенкети, частиною яких були аукціони. 2008 року зібрали загалом 92 тисячі доларів, з них аукціонних — 23 тисячі, другий вечір, який відбувся близько місяця тому, приніс нам 115 тисяч доларів, з них 46 тисяч зібрали на аукціоні.

У благодійних торгах головне — це аудиторія. У нас вона була не гламурна, прийшли люди, які цікавляться мистецтвом, колекціонують цінні речі й не байдужі до університету. Світова практика показує, що учасники благодійних аукціонів проявляють набагато більшу активність, ніж на звичайних, адже люди не просто купують витвори мистецтва, а ще й роблять добру справу, а це зовсім інша енергетика й інше призначення коштів.

Та хоч би скільки порад давали організатори аукціонів, найкращий учитель — власна практика та власний досвід. Оскільки благодійні аукціони в Україні тільки-но набирають обертів, сподіваємося, що найкращі та найвдаліші ще чекають свого часу.