Місто-труба...

До Маріуполя можна дістатися двома способами: автобусом і залізничним транспортом. Обравши перший варіант, ви однозначно проїдете з комфортом гарною трасою повз осінні поля й невеличкі міста. Але відчути по-справжньому маріупольський настрій зможете лише на залізниці. Річ у тім, що залізничне полотно проходить неподалік маріупольських заводів. Дим валить із труб і тягучо проходить крізь вікна вашого вагону, та так, що дихати стає нестерпно. Ось це і є Маріуполь — місто-труба.

З 2004 року це місто за обсягами забруднення атмосфери від стаціонарних джерел вважається найбільш забрудненим в Україні і Європі. Лише за перше півріччя цього року в атмосферу було викинуто 182,4 тонн шкідливих речовин. Врешті-решт така ситуація спонукала мешканців міста вийти на вулицю. На початку цього року було організовано групу «Дайте кисню!», яка неодноразово влаштовувала мітинги та вуличні акції в місті. Нещодавній п’ятитисячний мітинг (див. «День» № 201 від 6 листопада ц. р.) став найчисленнішим за весь час.

«Просто нічим дихати. Прокидатися від кашлю, зачиняти вікна та двері уночі і вдень незалежно від пори року просто набридло. Не можна вийти на пробіжку, не можна займатися активними видами спорту на вулиці. Усі ці викиди вкрай негативно впливають на загальний стан організму, легені, шкіру, очі. Усе це відчувається, коли йдеш по вулиці з червоними очима, в горлі дере, а голова наче чавунна. Стало неможливо жити, залишається виживати», — каже член ініціативної групи, активіст руху «Дайте кисню!» Данило ГЛАДЧЕНКО.

«Наше життя визначається тим, куди дме вітер із заводу Ілліча. Перевіряємо на сайті за веб-камерою. Інколи на вулицю виходити просто не можна», — каже мешканка правобережної частини Маріуполя.

Дні, коли місто стоїть у смогові, називають днями з несприятливими метеорологічними умовами. Міська рада цього року ухвалила програму, яка рекомендує обмежити прогулянки містом. А «за несприятливих метеорологічних умов 2-3 ступеня варто використовувати захисний одяг і респіратори на кшталт «пелюстки» — йдеться в пам’ятці. Але «надто часто маски не почали купувати. Справа кожного — обирати, хоче людина ходити в масці чи ні. Ось до мітингу купували й надягали, а так, аби просто ходити вулицею, — ні», — розповідає «Дню» фармацевт аптеки на проспекті Металургів Наталія.

БЕЗВІТРЯ ЯК НЕСПРИЯТЛИВА МЕТЕОРОЛОГІЧНА УМОВА

«Зазвичай несприятливі метеорологічні умови (НМУ) — це штормове попередження, цунамі, урагани та інші природні явища, які можуть зумовити якісь катаклізми. Безвітря ще ніколи в жодній країні не було несприятливою умовою. Зазвичай це, навпаки, сприятливо для курортних центрів. У нас зневілювали це поняття. Раніше в нас дули сильні вітри, особливо навесні та взимку. Останніми роками у нас стоїть безвітряна погода. І якби це було, як раніше, курортне місто, то кращого й не побажаєш. Водночас раніше вітри допомагали розганяти всі дими і такої концентрації шкідливих речовин не було. Зараз усі викиди підіймаються в атмосферу над містом, нікуди відлетіти вони не можуть і висять над ним щільним туманом. Ось наші метеорологи разом із депутатами-металургами нічого кращого не вигадали, як назвати це НМУ. Виходить, що природа винна в тому, що ми дихаємо цим повітрям, а не викиди з заводів. Колись встановлені фільтри сьогодні вже не працюють. За офіційними даними вони захищають небезпечні об’єкти, і таким чином знижується кількість викидів шкідливих речовин. Але при цьому не враховується кількість викидів, які валять із щілин, дахів тощо. Це все дає ще одну цифру. Отже, офіційна статистика бреше, тому що загальний результат виходить удвічі, а можливо, й утричі більшим», — каже еколог Анастасія БОГДАНОВИЧ.

Начальник відділу зв’язків з громадськістю Маріупольської міської ради Олег КАЛІНІН каже, що металургійні заводи — це спадщина колишньої влади. «Перший завод, який з’явився в Маріуполі (ММК ім. Ілліча), було збудовано за часів царської Росії на відстані 13 км від міста. Це питання ретельно обговорювалося, і тоді при будівництві враховувалася роза вітрів. Другий завод, «Азовсталь», було збудовано вже за радянських часів, в 1930-х рр. Місце для майбутнього заводу обирали з урахуванням економічної доцільності, а не екологічної. Ніхто тоді не радився з громадянами, тоді навіть такого поняття не було «міська громада». І тепер, з одного боку, ми маємо колосальний металургійний гігант (на комбінаті у нас працює 13 тис. осіб), з другого боку — серйозні екологічні проблеми. Потерпають мешканці селищ, які утворилися довкола комбінатів, і ті райони, які розбудовувалися пізніше», — розповідає про ситуацію Калінін.

«Моїй доньці п’ять років. Кілька років тому їй поставили онкологічний діагноз. Ми лікувалися в Києві, і я запитувала в лікаря, чому так сталося, що дитина захворіла, на що він мені відповів, що відповідь криється там, де ми живемо. Ми думали над тим, аби виїхати, але тут залишаються літні люди, на кого ми їх покинемо?» — ділиться мешканка лівого берега Аліна. Хоча лівобережну частину міста заведено вважати чистішим районом, ніж правий.

«Згідно із статистикою з 2006 року, в Маріуполі пік захворюванності на онкологічні недуги припав на 2009 рік. Нині триває певне зниження. Окрім того, смертність від онкологічних хвороб в Маріуполі нижча, ніж середня по області. По Донецької області «лідером» з онкологічних захворювань є місто Краматорськ, в Україні — Кривий Ріг. У нас, безумовно, висока кількість хворих на онкологію. Проблема є, і ми її бачимо. І основне — це профілактика й лікування. У нас є дві програми, які працюють: перша спрямована на лікування пульмонологічних хворих, друга — дітей з легеневими захворюваннями. Відкрито два спеціалізованих пульмонологічних відділення, як для дорослих, так і для дітей. Розташовані вони в найвіддаленішому від промисловості районі міста. Окрім того, з 2007 року окремим рядком у бюджеті міста йде фінансування двох напрямів — легеневі патології у дітей і дорослих. Ми закуповуємо спеціальні апарати, які роздаємо хворим. Велику увагу приділяють нам і в області, і Маріуполь там стоїть на першочерговій позиції», — коментує ситуацію Олександр ЖЕЛЕЗНЯК, начальник управління охорони здоров’я міської ради м. Маріуполя.

ГРОМАДСЬКА АКТИВНІСТЬ — КАТАЛІЗАТОР ЗМІН

Мешканці міста зайняли активну позицію. Активісти борються за чисте повітря у різний спосіб. Наприклад, за допомогою демотиваторів (своєрідних карикатур в інтернеті). Запрошення на мітинги також розсилають через інтернет. У міській раді зазначають, що активізація населення і розвиток екологічної свідомості городян є плюсом для міста. Саме це може стати каталізатором великих змін у ставленні до проблематики і, можливо, невдовзі — в законодавстві, адже це головна вимога маріупольців. «Ми не вимагаємо закриття заводів та інших промислових підприємств, у чому нас неодноразово намагалися звинуватити, оскільки розуміємо, що на промислових гігантах працює значна частина населення Маріуполя і за рахунок податків працівників цих підприємств поповнюється міський бюджет. Ми за встановлення (модернізацію) очисних споруд (фільтрів) і повноцінне їх функціонування. Ми намагаємося достукатися до менеджменту і власників металургійних заводів, влади міста і країни, аби вони забезпечили дотримання нашого законного права на життя в безпечних умовах, на елементарну можливість дихати свіжим повітрям, якого позбавляє нас турбота про надприбутки власників промислових підприємств міста», — йдеться в резолюції мешканців Маріуполя.

Компанія Метінвест також відреагувала на мітинги зверненням до городян. «Реальність сьогоднішньої ситуації є такою, що загальні збитки Азовсталі і ММК ім. Ілліча за період з 2009 року по жовтень 2012 року становили більше 10 млрд грн. Ці надзбитки було покрито за рахунок власних коштів акціонерів Метінвесту. Ми чітко розуміємо свою відповідальність за майбутнє трудових колективів Азовсталі і ММК ім. Ілліча і за майбутнє міста. Незважаючи на глибоку економічну і фінансову кризу, наші підприємства продовжують працювати, трудящі продовжують отримувати зарплату, а до скарбниці міста продовжує надходити більше половини міського бюджету... З наших надзбитків ми продовжуємо фінансувати реконструкцію такого масштабу, яку до нас ніхто не здійснював протягом останніх 50 років. Тому ми закликаємо громадських активістів при відстоюванні своїх прав рівною мірою враховувати всі факти, говорити правду і вести чесний діалог», — говориться у зверненні. Варто зазначити, що керівництвом компанії Метінвест достроково виведені на МК Азовсталь з експлуатації мартенівський цех, три коксові батареї і доменна піч, на ММК ім. Ілліча вводиться в експлуатацію комплекс вдування ПУТ, розпочато програму масштабної реконструкції аглофабрики. Крім того, у зверненні компанії йдеться про те, що було прийнято рішення зупинити аглофабрику Азовсталі з 12 листопада терміном на 1 місяць для проведення детальної діагностики очисних систем і усунення можливих дефектів.

Але чи вплине це на ситуацію в цілому? Чи зміниться найголовніше — ставлення влади до екологічних проблем? Адже Маріуполь не єдине місто, яке вже багато років має значні проблеми з екологією.

В Україні налічується з десяток нормативно-правових актів, які регулюють екологічну ситуацію, таку як в Маріуполі. Але навіть при цьому ситуація залишається такою, як і була. Чи з’явиться новий законопроект, повний і вичерпний, який зможе повною мірою задовольнити бажання мешканців промислових центрів? За станом на 5 листопада 2012 року на розгляді Комітету з екологічної політики, природокористування і ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи перебуває 55 законопроектів, з підготовки яких визначено головних виконавців, а також 65 законопроектів, до яких Комітет має внести пропозиції.

«МИ ІНІЦІЮВАТИМЕМО СТВОРЕННЯ ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНИХ ПРОГРАМ»

Щодо Маріуполя, та справи тут такі: перша екологічна програма, яку було спрямовано на мінімізацію екологічного навантаження на місто, діяла з 1998 до 2012 року. «Так, не все було зроблено, з різних причин, але програма виконувалася», — говорить О.Калінін. При цьому він зазначає, що нову програму розробляли інакше. «Нам довелося посадити за один круглий стіл представників власника, керівників крупних промислових підприємств, представників міської громадськості і представників міської влади. І на підставі цього діалогу була створена глобальна «Програма охорони і оздоровлення довкілля м. Маріуполь на 2012—2020 рр.», яку було легалізовано на сесії міської ради і скріплено печатками всіх учасників круглого столу. Більш того, програму було прийнято у вересні цього року, заходи, які були заплановано, уже виконуються. Зокрема, у жовтні, МК Азовсталь вивів з експлуатації коксову батарею №7. І за нашою інформацією 10—11 листопада повинен був вивести другу коксову батарею №6. Такі ж заходи є і на ММК ім. Ілліча. Але основним нашим болем є Азовстальська аглофабрика. Вона породжує основну частину наших проблем. Керівництво комбінату знає про це і зараз ведеться активна робота щодо реконструкції фільтрувальних систем. Коли ми приймали екологічну програму, ми її опублікували в Інтернеті. Її активно обговорювала наша громадськість, і в підсумку, до нас надійшло близько однієї тис. доповнень, які було взято до розгляду», — говорить О.Калінін.

«Міський голова Юрій Хотлубей, депутати міської ради зайняли активну позицію, і в цьому ми підтримуємо нашу громадськість, щодо зміни законодавства. Ми виступили ініціаторами так званого «маріупольського лобі» у Верховній Раді, щоб наші депутати відстоювали як інтереси міста в цілому, так і екологічну складову. Наше місто у ВР представлятимуть три депутати. Ю. Хотлубей з ними вже говорив на цю тему, і можна сказати, що вони згодні відстоювати інтереси міста. Керівництво міста ініціюватиме створення загальнодержавних програм, тому що з підтримкою держави нам легше знаходити рішення на місцях. Крім того, на думку міського голови Маріуполя, має докорінно змінитися система виплат і замість 50%, які зараз залишаються в місті, на нашу думку, має залишатися 100% виплат. Це проблема будь-якого техногенно навантаженого міста, не лише Маріуполя. Ми ініціюватимемо створення загальнодержавних програм, тому що без підтримки держави нам важко знаходити рішення на місцях. Ще одна вимога мешканців міста — підсилити контроль над заводами з боку громадськості. Для нас це нововведення, яке ми однозначно підтримуємо. Громадськість повинна бачити те, що відбувається. І на нашу думку, керівники підприємств мають бути зацікавлені в цьому. Але нас не завжди чують», — вважає Калінін.

«МИ ПОВИННІ ЗМІНЮВАТИ МИСЛЕННЯ»

До речі, якщо законопроект, про який говорив міський голова, буде ухвалено, він має всі шанси стати найбільш запитаним не лише для Маріуполя, але і для всього Донбасу в цілому. У той же час Анастасія БОГДАНОВИЧ вважає: «Маємо законодавство одне з непоганих, будемо відверті. Єдине, що в Європі краще — це штрафні санкції, які застосовуються до заводів, там такої дрібноти, як у нас, немає. Якщо пам’ятаєте, на півдні Італії закрили завод у зв’язку з тим, що керівництво не виконувало екологічні вимоги. З одного боку, вони залишили 12 тис. людей без роботи, з другого — влада потурбувалася про екологію. Перед цим було встановлено термін на три місяці для установки фільтрів, завод вимоги не виконав і його закрили. У нас є санітарні норми і правила. І вони регулюють, скільки грам викидів на секунду є припустимим. Що зробили наш уряд і наша влада? Вони зробили нормативи не санітарні, а спеціальні, ті, які можуть досягти агрегати. Але, якщо говорити сучасною мовою, це є корупцією на підприємствах. Нещодавно губернатор Донецької області А.Шишацький заявив, що не може зрозуміти, як ми тут до цього ще не звикли. Як так можна? Алергія у нас вже в астматику переходить, діти потрапляють до лікарні пачками, отримують хімічні опіки. Не варто звинувачувати природу в тому, що у нас не дме вітер, тим більше що у нас така зона, сприятлива для землеробства. Ми маємо радіти цьому і змінювати мислення, змінювати взагалі прерогативу розвитку Приазовського краю. Це потрібно робити на всеукраїнському рівні, за допомогою наших депутатів. І тепер треба, щоб маріупольці донесли те, чого не розуміють у верхах».

Примітно, що Президент Віктор Янукович оголосив 2012 рік Роком спорту і здорового способу життя, а минулий рік був роком Чорнобиля... Хочеться вірити: якщо раптом цей смисловий ряд продовжить тема екології або проблема Маріуполя, то на назві року захист екології не закінчиться, як і не закінчиться увага самих мешканців Маріуполя до цієї проблематики. І мітинги, які проводять активісти, виведуть тему екології вже не в тренди новинних стрічок, а в тренди законодавства.

До речі, наступний мітинг заплановано на 20-ті числа листопада. Поглянемо, що станеться.