Перейти до основного вмісту

МIЙ «День»

17 вересня, 00:00

По шостому році мого перебування в Україні я не можу не бачити, що життя тут іде за іншими законами, ніж в Америці чи Західній Європі. Не можу не бачити змін. І не усвідомлювати, що не всі вони — на краще. Моє завдання як викладача, між іншим і американської політології, полягає зовсім не в тому, щоб довести досконалість американської системи, вона зовсім недосконала. Але треба визнати, що на сьогоднішній день — це досить успішна система. Попри всі плюси та мінуси.

Я — історик, мене тягне туди, де віють вітри історії. Сильний і бурхливий вітер історії сьогодні вирує над Україною. Багато що вирішується тут. Не тільки майбутнє новоствореної країни. Майбутнє Європи. А можливо, — а я впевнений, що беззаперечно, — й цілої свiтової спільноти. Мова йде не лише про відкриття нового ринку чи нового політичного розподілу. Або нової орієнтації. Йдеться, насамперед, про те, що високі духовні вершини України відкриються перед цілим світом. І це буде хоча б часткова компенсація талановитому й працелюбному народові за ті страдницькі дороги, якими він пройшов протягом століть. Я про це мрію, я на це сподіваюся. І просто як чесна людина, і як політолог змушений уважно приглядатися до політичної та суспільної конструкції, яка виникає на моїх очах. До системи.

На превеликий жаль, на сьогодні вона просто деградує. Знаки такої деградації ми бачимо щоденно. Я впевнений, що варто уважно придивитися, як тутешні стандарти відрізняються від тамтешніх. Варто судити українську дійсність за стандартами цивілізованого західного світу. Тому що, справедливо це чи ні, такий світ є домінантним на нашій планеті. І якщо народ новонезалежної держави хоче жити гідно на цій планеті, треба адаптуватися до успішних експериментів людського життя. Багато хто може мене звинуватити за те, що я занадто критичний стосовно того, що відбувається в Україні. Є деструктивний і конструктивний критицизм. Я приєднався до «Дня» не за те, що газета, як комусь може видатися, вдається до критики заради критики, але тому, що в нас є спільна надія, спільне переконання, що український народ заслуговує на краще і зможе зробити життя кращим, ніж тепер.

Я поважаю «День» за громадянську відвагу говорити правду, якою б гіркою вона не була. За аналітичний розум, за те, що «День» освітлює проблеми науки, культури, економіки, політики при повній орієнтації на думку читачів. За те, що в критичний і доленосний для українців час газета є хоч маленьким (не самотнім), але мужнім островом правди і вільної думки. З нами — наш читач.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати