Мова довела до корпоративного конфлікту?

У «столиці» Західного Донбасу — місті Павлоград, уже не перший місяць триває конфлікт між власниками та менеджерами компаній торгівельної марки «БудМайстер». Група управлінців вищої та середньої ланки стверджує, що всім їм довелося піти з роботи через «антиукраїнську» мовну й національну політику голови наглядової ради концерну «ЛІС» Ігоря Слюнкова — власника 75% активів ТМ «БудМайстер». Початок конфлікту, за їхніми словами, поклало розпорядження наглядової ради, що роз’яснює «мовну політику» в спілкуванні з клієнтами та бізнес-партнерами, а також між працівниками самого підприємства. Таке рішення власників незгодні, на чолі з директором заводу «Павлограджитлобуд» Юрієм Щербаком, розцінили як наступ на державну мову та права україномовних громадян. У результаті конфлікту з акціонерами директор був усунений із посади.

Групу підприємств, що працюють під торгівельною маркою «БудМайстер», знають далеко за межами Павлограда. Зараз вони успішно освоюють ринок будівельних матеріалів, поставляючи свою продукцію по всій Україні та за кордон. Як кажуть городяни, чималий внесок у розвиток виробництва зробив і Юрій Щербак — досвідчений виробничник із багаторічним стажем. Близько десятиліття тому його підприємство «Павлограджитлобуд», що займається виробництвом бетону й брущатки, увійшло до складу концерну «ЛІС» і стало одним із провідних на ринку. Сам Ю. Щербак вважає, що не останню роль у цьому зіграла маркетингова кампанія, що проводилася під гаслом «Відбудуємо Україну!» — впровадження українських назв усіх видів продукції, використання національних узорів, поступовий перехід персоналу на державну мову. Дистриб’ютори продукції також залучалися з числа прибічників національної ідеї. Команда «БудМайстра», на думку Ю. Щербака, з часом усе більше «ставала українською по суті». Тим паче, що на підприємстві в національному дусі проводилися свята, читалися лекції, проводилися концерти. Постанову наглядової ради від 18 листопада 2009 року він вважає «громом серед ясного неба», хоча, пояснюючи суперечку з власником підприємства, називає й інші її причини, крім мови. Як зрозуміло, його невдоволеність викликала також фінансова політика керівництва, тим паче, що сам Ю. Щербак одночасно є міноритарним власником заводу «Павлограджитлобуд», володіючи 25% акцій. Крім того, екс-директор розійшовся в поглядах з іншими акціонерами стосовно стратегії розвитку торгівельної марки.

Його опонент, голова наглядової ради Ігор Слюнков, запевняє, що українська мова тут зовсім ні причому. Ідеться, в першу чергу, про цивілізовані правила ведення бізнесу. «Впродовж довгого часу, — пояснює він, — основні акціонери, у тому числі і я, нормально ставилися до ініціатив Юрія Щербака. Навіть попри те, що деякі моменти справді насторожували». Наприклад, чи повинні працівники підприємства обов’язково спілкуватися українською мовою між собою, а тим більше — з клієнтами та бізнес-партнерами, і наскільки це відповідає конституційним правам громадян? «Наші підприємства, — розповідає І. Слюнков, — мають партнерів у десяти країнах закордоння та СНД, а також у різних регіонах України. Тому досить логічно користуватися в роботі принаймні трьома мовами — українською, російською та англійською, а, можливо, й іншими — так, як буде зручно нашим клієнтам». Адже це забезпечує підприємству роботу, а державі — податки. У будь-якому випадку, створювати незручності замовникам та партнерам зовсім нелогічно. Саме тому, пояснює голова наглядової ради, акціонери нагадали, що «вільний вибір мови спілкування є одним із фундаментальних прав людини». Вони постановили, що «при спілкуванні на роботі між собою працівники підприємства мають право вибирати будь-яку мову спілкування, яка зручна для них». У наступному пункті тієї ж постанови записано, що «при спілкуванні з клієнтами та бізнес-партнерами працівники підприємства повинні використовувати мову, якою до них звертаються». У випадку, якщо працівник підприємства не знає відповідної мови — його обов’язок знайти взаємоприйнятну мову спілкування або знайти колегу, який володіє цією мовою. Тому, чим більшою кількістю мов володіє працівник, тим вища його цінність для підприємства. Акціонери записали і ще один пункт: «Будь-яка діяльність, не пов’язана з безпосереднім бізнесом підприємства, — політична, просвітницька, релігійна тощо — може проводитися на підприємстві лише на підставі відповідного рішення засновників». З’явився цей пункт не випадково, оскільки Ю. Щербак був ініціатором проведення корпоративних свят в українському національному дусі, при цьому, як підкреслює І. Слюнков, за рахунок коштів підприємства. Ініціативи колишнього директора нібито не завжди знаходили розуміння в колективі. На доказ головний акціонер показує лист, підписаний двомастами працівниками, які заявляють, що зі звільненням Ю. Щербака тепер «ніхто не чіпляється з націоналістичними ідеями, не підслуховує, якою мовою ми розмовляємо, не вчить нас як «правильно» жити». Сам Ю. Щербак пояснює, що «прищеплювання українського духу» підлеглим було абсолютно необхідне. Оскільки підприємство працювало під національними гаслами, які довели свою ефективність на ринку. «Для того, щоб працівники підприємства пройнялися українським духом, — розповідає екс-директор, — у нас проводилися екскурсії та лекції з історії України. На свята ми запрошували музичні групи, вчили українські пісні та танці. Одним словом, «корпоративи» проводилися в дусі «українських вечорниць». Фінансування коштом підприємства було передбачене його статутом, тому жодного порушення в цьому немає».

Ніні 18 колишніх працівників підприємств ТМ «БудМайстер» чекають на рішення суду щодо позовів про відновлення їх на роботі, хоча їхні колишні колеги запевняють, що більшість із цих людей ніхто не виганяв. «Попри те, що всі ці «ображені», — зазначається в згаданому колективному листі, — самі написали заяви про звільнення, тепер вони строчать скарги й позови, що їх нібито звільнили насильно. Насправді їх ніхто не виганяв. Навпаки, багатьох із них навіть умовляли одуматися і залишитися. Проте вони, як загіпнотизовані, лише повторювали націоналістичні гасла Щербака». «Ображені» написали й заяви до міської прокуратури, за якими спочатку відкрили дві кримінальні справи, проте потім суд закрив їх, не виявивши порушень українського законодавства. Таке рішення Ю. Щербак схильний пояснювати тим, що І. Слюнков у Павлограді дуже впливова фігура, адже в міській раді він очолює фракцію Блоку Юлії Тимошенко. Проте стосовно цього сам голова наглядової ради вважає, що його опонент штучно роздуває скандал. «Щербак бореться не за правду, — стверджує він, — а за корпоративні права. Річ у тім, що довгі роки акціонери не активно керували компанією, і в нього почалося «запаморочення від успіху». Але коли рада акціонерів ухвалила рішення змінити стратегію компанії, Щербак не погодився і пригрозив оголосити війну. Ніхто й ніколи не докоряв йому в захопленні українською культурою. Хоча Щербак і стверджує, що в компанії була мовна дискримінація, але з 500 співробітників звільнилося всього лише 18 осіб. Причому з цих 18 — сам Щербак і п’ять його родичів. Інші — люди з його оточення. Хай там як, ми готові відстояти свою правоту в суді». Варто зауважити, що в останні дні свого президентства ситуацією в Павлограді зацікавився Віктор Ющенко. Він звернувся до Генпрокуратури України з проханням порушити кримінальну справу проти голови наглядової ради компанії за фактом дискримінації за ознакою мови та національності. Невідомо, яким результатом закінчилося це грізне звернення, але тим часом закінчився президентський термін самого В. Ющенка. Новому главі держави, судячи з усього, поки що не до подібних конфліктів.