«Ми усуваємо обмеження»

Один із найвідоміших громадських урбаністичних проектів в Україні – це «Сквер Гідності» у Львові, який став першим інклюзивним громадським простором країни. Коли відвідуєш сквер уперше, мимоволі дивуєшся: «Невже це диво можна створити власноруч?». І справді, хто б міг подумати, що лише два роки тому на цьому місці був занедбаний сквер.

У Львові цей простір називають «Сквер Гідності» тому, що мешканці та активісти відстояли його від забудови, висловили своє право на громадський простір та створили гідний, комфортний та доступний для всіх сквер. Реалізація проекту стала результатом партнерства трьох учасників: місцевих мешканців та ГО «Кращий Сихів», Сихівської РДА та «Групи 109».

Львівський «Сквер Гідності» – чи не єдиний в Україні проект, що втілений у пострадянському житловому масиві. Перед практичним втіленням проекту учасники «Групи 109» провели ґрунтовне дослідження, а також намагались максимально залучити громаду до участі у проекті. Так «Сквер Гідності» став одним із перших у країні успішних урбаністичних прикладів співпраці влади, активістів та мешканців району задля поліпшення простору міста.

Самі ж учасники проекту між собою називають сквер «Простір вільних людей» і продовжують його вдосконалення та модифікацію досі. «День» поцікавився в учасника «Групи 109» Максима АСАФАТОВА подробицями про те, як локальна громадська ініціатива перетворилась на успішно втілений масштабний проект.

«ГОЛОВНА МЕТА — ЗАОХОТИТИ ЛЮДЕЙ ДО СПІЛКУВАННЯ»

— Як народилась ідея «Скверу Гідності»? Хто був ініціатором проекту?

— Учасник «Групи 109» Маркіян Максимюк проживає на Сихові, поруч зі сквером. Влітку 2014 року він познайомився там з місцевою активісткою Наталією Піпою. Тоді ми як урбаністичне об’єднання шукали ділянку в місті, з якою могли б працювати. Разом із тим, мешканці прагнули змін, адже вони щойно відстояли сквер від забудови. Спільна синергія уможливила появу проекту скверу, який пізніше підтримала місцева влада. Проект втілюється за партнерства трьох учасників: місцевих мешканців, зокрема ГО «Кращий Сихів», Сихівської районної державної адміністрації та «Групи 109».

— Які були труднощі у втіленні ідеї? Як знайшли фінансування на реалізацію?

— Коли ми вперше прийшли у сквер, то побачили велику кількість бар’єрів та перешкод, а саме покриття було у незадовільному стані, часом ним було просто небезпечно користуватись. І це при тому, що сквером щодня проходить велика кількість людей, це важлива транзитна зона. Тому першим етапом роботи було дослідити, як і куди пересуваються сквером люди.

Нам пощастило, бо учасниця нашої Групи Наталя Мисак робила дослідження щодо містобудівної структури Сихова, тож у нас вже були деякі напрацювання. Річ у тому, що на Сихові був запланований пішохідний бульвар, який з’єднував разом весь мікрорайон. Він так і не був до кінця втілений, але ми для себе окреслили його «Зеленим кільцем» і розглядали сквер саме в контексті початкової точки активізації пішохідного бульвару.

Інша проблема, з якою ми зустрілись, - криза спільного - якщо простір належить усім, то він не належить нікому. Радянські мікрорайони добре ілюструють, що трапляється, коли простір стає «нічийним». На так званих «пустирях» виникають МАФи, спірні забудови, як такої комунікації у просторі не відбувається, а сам він притягує «небажані» активності на кшталт розпиття алкогольних напоїв. Більшість громадських просторів в Україні є яскравою ілюстрацією цієї проблеми, яка лежить в площині менеджменту.

Тому наступним етапом у роботі був процес залучення «всіх гравців» до спільного діалогу, це принцип так званого учасницького проектування. Для нас також важливо було не нав’язувати функції у сквері, а почути від громади їхнє бачення використання простору, таким чином зробивши їх співтворцями проекту. Адже кінцевими користувачами є саме мешканці. Протягом року ми провели дуже багато зустрічей із місцевими мешканцями, локальним бізнесом та представниками школи, яка розташована поруч зі сквером. Ми також проводили спостереження в різний час доби і за різних погодних умов. Дослідження тривало близько дев’яти місяців, і лише після цього ми запропонували проект. Власне, 80% часу роботи над проектом пішло на дослідження та збір інформації.

У СКВЕРІ, СТВОРЕНОМУ ЗА ІНІЦІАТИВИ ГРОМАДИ, ВСТАНОВИЛИ ЗРУЧНІ ЛАВКИ, ДЛЯ КОМУНІКАЦІЇ ВІДВІДУВАЧІВ

Головна мета проекту - привабити людей до скверу та заохотити їхнє спілкування. Приваблюємо ми за рахунок того, що усуваємо перешкоди та обмеження: замість сходів - пандуси, замість «декоративних» бар’єрів (травники з бордюрами по периметру) - відкрита активна зона. Ключовий магніт у проекті - кругові лавки, конфігурація і розташування яких є найбільш комфортними для спілкування груп людей. Зокрема, сидіти на лавках можна навпроти один одного. Велика кількість точок для комунікації та варіативність їхнього застосування дозволяє зробити  сквер справді  громадським простором: місцем взаємодії людей.

Ми раді, що проект підтримали мешканці, а згодом і Сихівська РДА. В підсумку місто виділило з бюджету 700 тис. грн. Цих коштів вистачило на усунення бар’єрності: заміну мощення, облаштування пандусів та тактильної плитки для людей з інвалідністю зору. Наповнення скверу відбувається за рахунок мешканців, активістів та спонсорів. Спільними зусиллями було зібрано ще близько 200 тис. гривень, ці гроші пішли на висадку нових дерев, встановлення п’яти нових лавок, смітники, освітлення тощо.

Левову частку коштів зібрала ГО «Кращий Сихів». Також проект підтримали Німецьке товариство міжнародного співробітництва (GIZ), студія ландшафтного дизайну Garden, розсадник «Еліт Флора», Іван Лещишин.

«МИ БАЧИЛИ ЖІНКУ У ВІЗКУ, ЯКА ВПЕРШЕ ЗА ДЕСЯТЬ РОКІВ ПОТРАПИЛА ДО СКВЕРУ»

— Що стало консолідуючим фактором у проекті?

— Першопочатковою точкою змін став конфлікт місцевих мешканців із забудовником, який на місці кафе з літньою терасою хотів збудувати декількаповерховий ТЦ, який суперечив існуючим правилам (зокрема, відстань між ТЦ та сусіднім багатоповерховим будинком складала б сім метрів). Цей конфлікт відбувався весною 2014 року, одразу після Майдану, що ще більше збурювало настрої та привертало увагу. Мешканці об’єдналися та почали відстоювати своє право на громадський простір. В результаті будівництво ТЦ було призупинено, а доступ до скверу був знову відновлений. Але боротьба в юридичній площині триває досі: для більш системної діяльності місцеві мешканці об’єднались та утворили громадську організацію «Кращий Сихів». Цей конфлікт створив запит у локальної громади для змін.

Спочатку мешканці самотужки облаштовували сквер: встановили лави та смітники, почали проводити там різноманітні заходи. Одразу після конфлікту багато мешканців були зацікавлені у новому проекті. Тому коли ми почали працювати зі сквером, то відчували їхню підтримку. Зокрема, одне з перших обговорень супроводжувалось чаюванням та конкурсом випічки. За рік часу ентузіазм мешканців підсилився реальними змінами, адже в грудні 2015 року в сквері були виконані роботи із заміни мощення. Зараз «Група 109» працює над наступною чергою проекту, і на зустрічі приходить багато людей. Спільними зусиллями утворився прецедент змін, тому люди продовжують брати активну участь у цьому процесі.

— Наскільки очікуваним став результат проекту?

— Проект втілено лише частково: ми змогли привабити людей у сквер — усунули перешкоди для пересування, й одразу отримали результат: на відкритті вже побачили жінку в інвалідному візку, яка вперше за десять років сюди потрапила. Ми робимо можливим вільний доступ мам і тат з візочками, дітей на роверах тощо. Щойно настала весна, і простір одразу наповнився людьми. Попереду — насичення простору точками комунікації, щоб взаємодія, яка вже відбувається, була повноцінною.

Також вперше в Україні ми створили інклюзивний громадський простір. Це означає, що доступ до скверу мають люди з особливими потребами, зокрема і з інвалідністю по зору. Для цього використали тактильну плитку, яку ми довго шукали й знайшли аж у Дніпропетровську.

— Як плануєте розвивати проект «Сквер Гідності»? Можливо, вже є нові урбаністичні ініціативи?

— Передусім ми плануємо втілити проект до кінця. Для цього навесні запускаємо краудфандингову кампанію, щоб назбирати кошти на решту лавок. На черзі — облаштування газонів, це вже коштом мешканців. А далі на нас чекає наступна черга проекту — площа біля школи. Зараз ми на етапі розробки цього задуму, взимку проводили дослідження та зустрічі з мешканцями, представниками школи та учнями.

У майбутньому плануємо рухатися далі «Зеленим кільцем» і готові залучати до цієї роботи інші ініціативи.