Миколаїв — батьківщина одного із найвідоміших єврейських діячів XX століття

Він народився в Миколаєві в декількох кварталах від судноверфі, мріяв стати відомим суднобудівником, а перевернув весь єврейський світ.

Майбутній 7-й Любавицький Ребе народився 11 Нісана 5662 року (18 квітня 1902). Його батько рабі Леві-Іцхок Шнеєрсон був одним із відомих рабинів Росії того часу. Вчений, що володіє глибокими знаннями в Талмуді, єврейському законі, хасидській думці, став непримиренним противником нових вітрів, принесених більшовиками. Його дружина Хана, дочка миколаївського рабина Меєра-Шлоймо Яновського, була однодумницею і вірним другом свого чоловіка.

Хлопчика, як першу дитину в родині, назвали на честь прадідуся, рабі Менахема-Мендла, третього Любавицького Ребе, широко відомого в єврейських колах своєю працею «Цемах це дек». Коли Менахему-Мендлу було п’ять років, батьки змушені були забрати його з хедера через його надзвичайні успіхи в навчанні і найняти йому вчителів для індивідуальних занять. Вчитель із хедера був упевнений, що «це дитя народилося бути великим». Ох уже ці ортодоксальні євреї, та ще в пролетарському місті, де, як на дріжджах, сходила імперська потужність броненосного флоту — потрібно було бути сильними.

У чисельних спогадах про дитинство Ребе звертає на себе увагу одна деталь — відсутність відомостей про дитячі ігри. Хлопчик не грав у дитячі ігри, не ловив рибу в річках, з трьох сторін Миколи, що обступив, він вчився. Багато хто пишався тим, що був з ним знайомий, але ніхто не зважувався назвати себе його другом. Мабуть, у нього не було друзів: для хлопчика він був дуже розумний, для дорослих — малий. Батько рано зрозумів, що його син не зможе бути простим «єшива-бохер», студентом єшиви. Хлопчикові було дев’ять років, коли він послав свою нотатку в дитячу газету «Ах», яка виходила тоді в Любавичах, — релігійному центрі хасидизму (нинішня Смоленська область РФ). Твір вундеркінда опублікували.

Підлітка явно цікавила не лише Тора, але й світські науки. Батько дозволив йому вивчати науки у вільний від вивчення Тори час, який займав у нього 18 годин на день. Проте Менахем-Мендл протягом шести місяців екстерном закінчив Миколаївську класичну гімназію, отримавши золоту медаль і атестат. Промайнули неспокійні роки німецької окупації, громадянської війни. Євреї Миколаєва все ще збиралися в чисельних синагогах.

ЄВРОПА

1923 року молодий чоловік відправився до Ростова на, ймовірно, найважливішу зустріч у своєму житті. Він поїхав познайомитися з рабі Йосефом-Іцхоком Шнеєрсоном, Любавицьким Ребе. 1927 року разом з родиною рабина він назавжди покинув уже Радянську Росію, а 1929-го у Варшаві одружився з дочкою Ребе Хає-Мушке. З Варшави молодята переїхали до Берліна. Наступний період життя Ребе є найменш висвітленим біографами. Спочатку це навчання в берлінському університеті — до 1933 року. З приходом у Німеччині до влади нацистів студент Шнеєрсон змушений покинути Гейдельберзький університет, де він вивчав математику і, одночасно, філософію. Його тодішній товариш по навчанню, згодом знаменитий рабин Йосеф-Дов Соловейчик згадує: «Це був незвичайний студент. Я відразу звернув на нього увагу. Молодий чоловік з бородою весь час на лекціях читав якусь маленьку книгу на івриті. Незабаром я дізнався, що цей студент — зять Любавицького Ребе».

1933 року подружжя переїхало з Німеччини до Франції, до Парижа. Навчання тривало в Сорбоні, на факультеті суднобудування, тут він і отримав диплом інженера. А далі в його долі почався найзагадковіший етап. Людина, яка освоїла досконало релігійні тексти і теорію конструювання судна, повинна була зробити вибір. Доля його підштовхувала і натякала, що час здійснювати вчинок. Говорять, що його долею опікувалися і Сталін, і Черчилль, і американський президент. У Європі вибухнула Друга світова війна. 1941 року після серії пригод і воістину детективних обставин подружжю Шнеєрсонів удалося втекти з окупованої Франції до США.

США

В Америці рабі Менахем-Мендл розраховував займатися своєю професійною діяльністю — суднобудуванням. Тим більше ще в Сорбоні він познайомився і потоваришував з американським євреєм Хаїмом Ріковером, який згодом став батьком американського підводного флоту. Він працював на військовій базі в Нью-Йорку, брав участь у конструюванні підводних човнів. Роботи зі створення атомного підводного флоту почалися саме тоді, а режим секретності досі не знято. Секретар Ребе Шнеєрсона розповідав, що до кінця життя Ребе отримував виплати, які йому належалися, за нововведення в галузі суднобудування. Що це були за винаходи, досі неясно, можливо, саме «режим тиші», за яким радянські підводні човни значно поступалися американським. Життя людини не безрозмірне, знаменитий тесть, що не мав сина, наполіг на тому, щоб зять очолив дві найбільші любавицькі організації — Малах, штаб освітніх установ Хабада, і Кегот, найбільше в світі єврейське видавництво.

Після смерті 1950 року шостого Любавицького Ребе рабі Йосефа-Іцхока Шнеєрсона, природно, постало питання про його наступника. Перед хасидами стояв вибір між двома зятями Ребе. Рабі Шмар’я Гурарій, чоловік старшої дочки, очолював любавицьку єшиву. Він провів усі роки поряд із тестем і готовий був стати його продовжувачем. Рабі Менахем-Мендл, навпаки, не прагнув покласти на себе настільки велику відповідальність. Окрім того, він представляв нове покоління: випускник Сорбони, вчений, що володіє декількома європейськими мовами. Ребе Йосеф-Іцхок не залишив із цього приводу чітких вказівок. Щоправда, кілька разів він натякав, що своїм наступником він хотів би бачити молодшого зятя.

Майбутній Ребе був категорично проти пропозиції посісти місце тестя. Він навіть якось у серцях сказав хасидам, що докучали йому, що змушений буде виїхати до Росії, щоб уникнути «абсурдних пропозицій». Але в одному він не міг відмовити євреям — у пораді і підтримці. Так чи інакше, у перші роковини з дня відходу Ребе рабі Йосефа-Іцхока з цього світу його молодший зять фактично став новим Ребе. Ну, а далі почалася ера незвичайного рабина-суднобудівника з Миколаєва.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА КОЖНОГО ЄВРЕЯ

За 43 роки свого керівництва рабинові Менахему-Мендлу Шнеєрсону вдалося наблизити до єврейства більше людей, ніж усім релігійним керівникам нинішнього покоління разом узятим. Його методи були абсолютно новаторськими, раніше небаченими в єврейських організаціях. Ребе використовував, здається, всі можливості пропаганди, технології просування, в першу чергу — пресу, громадський вплив, щоб домогтися того, чого він досягнув. Знекровлений, здавалося б, умираючий хасидський рух перетворився на потужну силу, вплив якої відчувають мільйони людей. Ребе побудував небачену мережу філій релігійної секти Хабад у всьому світі. Тисячі його послідовників роз’їхалися у всі куточки землі, і, як висловився один із найбільших ізраїльських рабинів: «Куди б ви не приїхали, ви зустрінете дві речі — кока-кола і Хабад. І навіть там, де немає кока-коли, є Хабад».

Якщо спробувати в декількох словах описати головне послання, яке залишив Ребе світові, то мабуть, це буде відповідальність єврейського народу за кожного єврея. Ким би він не був і в якому б духовному стані не перебував. Немає такого, про кого можна було б сказати, що він «нуль», «фарфален», «пропащий». Саме для цього Ребе побудував імперію Хабада, посилав своїх емісарів навіть у такі місця, де було лише декілька євреїв.

Помер Любавицький рабин Шнеєрсон у Нью-Йорку вже після отримання незалежності Україною, яке він сприйняв дуже позитивно. Після нього залишилася величезна книгозбірня хасидизму, де збереглися й книги з питань суднобудування. Відродилася за час незалежної України синагога і в Миколаєві, приїхали рабини — пожвавилася єврейська громада. Євреї поставили невеликий пам’ятник у кварталі, де стояв колись будинок рабинів. Померло або, точніше, завмерло в цьому місті лише суднобудування.