Мистецький бульвар: бути чи не бути
На останній сесії Рівнеради, коли розглядалося питання про виділення землі під чергове літнє кафе в районі кінопалацу «Україна», що на майдані Незалежності в обласному центрі, постало питання: а чи не досить уже плодити в місті «пітєйні» заклади? Як альтернатива, пропонувалося подумати над питанням створення своєрідного «бульвару мистецтв» на кшталт набережної Сени в Парижі чи московського Арбату, де митці Рівненщини змогли б виставляти для огляду та продажу свої твори. Втім, поняття «мистецького бульвару» дещо ширше. Виставити на продаж там можна не лише власноруч намальовану картину чи виріб у стилі народно-декоративного мистецтва, а й, скажімо, старі книжки.
Насамперед слід сказати, що подібний «мистецький бульвар» у Рівному певний час був. На бордюрах недалеко від приміщення обласного музично-драматичного театру рівненські букіністи розкладали свій крам. Хоча нерідко тут можна було побачити й рамки під фото або картини, виготовлені руками умільців, зразки плетива тощо. Але кілька років тому цей бульвар зник з волі міського голови та рішення міської ради, спрямованого на впорядкування вуличної торгівлі. Головним аргументом влади, яка направила сюди міліцію для «очищення» території, був той, що в Рівному вдосталь ринків, а тому немає чого торгувати з бордюрів.
Що стосується вуличної торгівлі, то дійсно торгувати слід у спеціально відведених для цього місцях, а не захаращувати вулиці. Компромісне рішення було знайдене — букіністів «відселили» на територію центрального продовольчого ринку, де вони й нині займають порівняно невелику ділянку з торговими місцями.
А ось «очищення» від торгуючих колишнього «мистецького бульвару» так і не відбулося: нині він окупований продавцями шкарпеток, нижньої білизни, хоча є й «стаціонарні» торгові точки на зразок бочки з квасом та лотка з пиріжками. Причому торгувати тут буцімто заборонено, але міліціонери до «шкарпетників» не чіпляються.
Розпочата влітку реконструкція торгових рядів на центральному продовольчому ринку вже нині суттєво потіснила букіністів. Саме тому вони з такою зацікавленістю сприйняли інформацію про те, що, можливо, подібним видом торгівлі міська влада нарешті заопікується. А питання, поза сумнівом, назріло: далеко не кожен любитель друкованого слова нині може дозволити собі придбати книжку у книгарні. Для прикладу — нове видання, яке у книгарні коштує гривень 14—16, на ринку можна придбати за 10—12 гривень.
Є й інший аспект: спеціалізованих букіністичних відділів у рівненських книгарнях немає, а, отже, доля багатьох книжок складається так, що замість того, щоб потрапити на полиці чиєїсь бібліотеки, вони опиняються у контейнерах з макулатурою. Ніби вони, оті контейнери, і є справжньою скарбницею людських думок.
