На Дніпропетровщині вбито відомого еколога
Минулої неділі в Дніпропетровську ховали голову громадського руху «За право громадян на екологічну безпеку» Володимира Гончаренка.
Увечері 1 серпня автомобіль активіста, яким він їхав на дачу, наздогнали на шосе невідомі й заблокували шлях. В. Гончаренко був вимушений вийти з авто, отримав удар по головы, а потім його сильно побили. Прийшовши до тями, він зміг самостійно дістатися дачі в селищі Вовніги. Пізніше еколога доставили до обласної лікарні ім. Мечникова, де йому зробили операцію, але через дві доби він помер. Смерть відомого еколога шокувала дніпропетровців. Протягом багатьох років В. Гончаренко займався проблемами екологічної безпеки регіону, порушуючи такі непрості питання, як виробництво й утилізація автомобільних акумуляторів, тотальне забруднення водоймищ та якість питної води, утилізація побутових і промислових відходів. Усього за декілька днів до смерті — 27 липня — він провів прес-конференцію, на якій оприлюднив інформацію про складування в Кривому Розі двохсот тонн хімічно небезпечного металобрухту. За його даними, ще шість років тому на одне з металургійних підприємств Кривбасу було завезено із Західної України списані теплообмінники, які використовувалися при виробництві високотоксичної хімічної речовини. Власники небезпечного вантажу прагнули збути його як металобрухт, однак спроби розрізати зашлаковані теплообмінники призвели до отруєння робітників. Місцеві екологи багато разів звертали увагу влади на цю проблему, але у відповідь отримували відписки. На думку самого еколога, інертність чиновників пояснювалася тим, що за людьми, які займалися металобрухтом, стоять впливові заступники або кримінал. Судячи з того, що сталося далі, еколог був близький до істини. Як уже нерідко бувало в подібних випадках, дніпропетровська міліція та прокуратура зберігають гробове мовчання. Натомість колеги та друзі, які прийшли на похорон, упевнені в тому, що загибель В. Гончаренка безпосередньо пов’язана з його громадською діяльністю. «Я знав Володимира Івановича багато років, — розповідає директор Центру екологічної безпеки Національного гірського університету Віктор Лапицький. — Він у мене вчився в аспірантурі, працював над дисертацією з екологічної безпеки. Усе життя В. Гончаренко був пов’язаний з утилізацією кольорового металу, а тому він досконально знав проблему. Це привело його як у науку, так і до громадської діяльності у сфері захисту довкілля. Він створив прекрасну лабораторію, був автором численних винаходів. Крім того, Володимир Іванович — заслужений працівник промисловості України, академік Академії інженерних наук України та Міжнародної академії наук екології, безпеки людини і природи». Інший колега В. Гончаренка — голова обласної організації Всеукраїнської екологічної ліги Юрій Грицан вважає, що лиходійське вбивство — удар по всьому природоохоронному руху в Україні. «Ми співпрацювали з ним у багатьох напрямах, проводили загальні заходи, — розповідає він. — Володимир Іванович був небайдужою, а тому «незручною» людиною. Його газета «ЭКО Безопасность» висвітлювала гострі проблеми. На згадку про колегу ми хочемо випустити посмертну збірку його статей, оскільки це був один з провідних екологів не лише нашого регіону». За словами Ю. Грицана, близько 200 громадських організацій підписали колективне звернення до Європарламенту з проханням узяти під свій контроль розслідування вбивства дніпропетровського еколога. «Ми дуже сподіваємося на те, що винуватці цього зухвалого злочину не залишаться безкарними», — сказав він.
КОМЕНТАР
«Боротьба за збереження природи майже завжди пов’язана Із кримінальним світом»
Ганна ГОПКО, громадська активістка, природозахисник, член Коаліції громадських організацій та ініціатив «За вільну від тютюнового диму Україну», співзасновник громадської організації «Бюро екологічних розслідувань»:
— Протягом усіх років незалежності захищати навколишнє середовище в Україні надзвичайно складно, оскільки природні багатства країни, доступ до її ключових ресурсів завжди були предметом боротьби різних олігархічних груп. Можна сказати, що ця боротьба за збереження природи майже завжди пов’язана з кримінальним світом. А всі ці випадки вбивств екологів, які мали місце у Києві, і цей випадок із Володимиром Гончаренком свідчать про те, що захищати довкілля в Україні справді небезпечно.
Коли я дізналася про смерть Володимира Гончаренка, то не змогла стримати сліз: таких бійців, які не бояться і готові доносити правду, ставатиме дедалі менше... А це вже питання здоров’я мільйонів українців, які не матимуть змоги отримати правдиву інформацію про стан довкілля. Таким чином, наше здоров’я може опинитися під загрозою лише тому, що хтось зловживає своїм привілейованим становищем для отримування надприбутків.
Часто люди при владі та кримінальні елементи є одним і тим самим. Якщо ми подивимося, хто володіє найпотужнішими природоохоронними об’єктами, які, здавалося б, мали бути у державній власності, хто має постійний доступ до всіх природних ресурсів і на цьому заробляє великі прибутки, то ми зрозуміємо, що це — люди при владі, які є власниками великих компаній. І все це вже настільки сплелося воєдино, що тут навіть складно не те що захищати інтереси природи, а й взагалі пробувати докопатися до істини. Коли ти тільки починаєш цікавитися цими темами і тим, хто за цим стоїть, — вже тоді для тебе виникає певний ризик.
Хочеться залишатися оптимістом і вірити, що рано чи пізно громадський тиск, громадське обурення, потужні розслідування з боку журналістів, громадська допомога екологам, які не мовчать, призведуть до змін і не допустять тотальної безкарності, яка існує сьогодні. Прикладів достатньо. Нещодавно в Ірпені активісти боролися за 4 тисячі гектарів Біличанського лісу. Після цього одному з найактивніших учасників протесту спалили машину, а іншому погрожували фізичною розправою... Ми бачимо, як сьогодні зростає кількість погроз і залякувань екологів. Це показник того, що влада переживає системну кризу — настільки грубо вона діє.
