«На книжки «Дня» є попит... Бо нам ще дуже багато треба знати про самих себе»
Представленням серій «Бронебійна публіцистика» та «Підривна література» у Волинській обласній універсальній бібліотеці імені Олени Пчілки відзначили День Соборності
Презентація зацікавила як місцеві інтернет-видання, так і телебачення. Продукт, який пропонує газета «День», Волині відомий не тільки із, власне, самого видання, а й майстер-класів, публічних лекцій головного редактора «Дня» Лариси Івшиної, котрі завжди збирають велику і зацікавлену аудиторію. А також із традиційних днів «Дня» в Луцьку, які збирають студентів і учнів, учителів і професорів, краєзнавців і письменників, та, власне, всіх, хто хоче поговорити про правдиву українську історію, яку Лариса Івшина колись назвала найпотужнішим джерелом української ідентичності.
Нині в одному із залів обласної універсальної бібліотеки зібрали дуже юну, здавалося б, аудиторію: учнів правничого ліцею та Училища культури і мистецтв імені Стравінського. Але таким був задум директора бібліотеки, заслуженого працівника культури України Людмили Стасюк. Працюючи з різними категоріями читачів, не раз переконувалася, як важливо донести розумне слово тоді, коли й душа, й серце сприймуть його як істину. Презентація мала стати тим, про що влучно сказала Ліна Костенко: формуванням «гуманітарної аури нації». До неї бібліотекарі підготували й розлогу виставку «День» — флагман інтелектуальної думки», де представили не тільки книжки із «Бібліотеки «Дня» (які заклад закуповує в кількох екземплярах, бо є попит), а й саму газету та її англомовний дайджест, а також праці людей, які стали авторами передмов до серій «Бронебійна публіцистика» та «Підривна література». Ведуча презентації, завідувачка відділу читальних залів Жанна Литвина, була не просто «в темі», проштудіювавши не тільки книжки із представлених серій, а й інші видання газети та її саму. Про сайт же «Україна Incognita» розказувала так захоплено, що її можна було назвати «послом доброї волі» щодо нього.
«КОЖНОМУ БЕЗ ВИНЯТКУ БУДЕ ЦІКАВО ПРОЧИТАТИ КНИЖКИ «Дня», ЩОБИ ТВЕРЕЗО ОСМИСЛИТИ ПРИЗНАЧЕННЯ НАЦІЇ, ДО ЯКОЇ НАЛЕЖИШ», — ПЕРЕКОНАНА УЧАСНИЦЯ ЗАХОДУ, МАЙБУТНЯ БІБЛІОТЕКАРКА МАРІЯ РОСТАНЮК
Володимир ЛИС, письменник:
— Мені було дуже приємно, коли зателефонували з редакції «Дня» й запропонували написати передмову до публіцистики Уласа Самчука. Бо люблю газету «День», котра, і це щира правда, є найінтелектуальнішою газетою України. Це — феномен, який має своє пояснення: це позиція головного редактора видання, нашої землячки Лариси Івшиної-Жаловаги; це професіоналізм очолюваного нею колективу. Івшина вміє працювати й із авторами, в чому не раз переконувався сам. За роки незалежності неодноразово був свідком того, коли газети народжувалися й помирали. Ті ж «Українські обереги», «Родовід»... Вони не витримували конкуренції з жовтою пресою. А «День» не просто живе, він тримає на білому світі вже не перше покоління, яке хоче знати свою історію, яке любить свою історію, яке хоче читати якісну пресу. Так само й Улас Самчук є моєю, так би мовити, «ніжною» любов’ю. Він апелює до сердець читачів, до їхніх почуттів, і через людські долі створює таку публіцистику, яку нам ще читати й розуміти. Як і самого Самчука. Ось йому часто закидають редакторство в газеті «Волинь» за часів німецької окупації. Але треба знати, про що він писав у цій газеті. Це тільки уявити, що в окупаційний період відкрито опублікував статтю про те, що українці мають свою історію, можуть нею пишатися; що це — нація, яка має своє місце у світовій історії. І закінчує її словами, які дуже значимі: «Так було, так є, так буде». Так було, так є і так буде й стосовно газети «День», яка ніколи не боялася говорити правду, правду аргументовану.
Ірина КОНСТАНКЕВИЧ, депутат Луцької міської ради, заступник голови правління Благодійного фонду «Фонд Ігоря Палиці — Новий Луцьк», докторант Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки:
— Я буду щира у своїй любові та симпатії до газети «День». Хочу пояснити, чому ми передплачуємо цю газету для бібліотек, шкіл, підтримуємо видання «Бібліотеки газети «День». Причина цьому одна — від часу заснування газети 1996 року це, без перебільшення, єдине видання, яке здійснює послідовну політику, формує гуманітарну ауру нашої нації. Цей вислів Ліни Костенко я не випадково вживаю для означення того, що потрібно в нашому часі. Потрібно не тільки сформувати гуманітарну ауру, яка народжується й плекається розумними людьми, а й разом з тим, зберігаючи духовні основи, зберігаючи менталітет, який в нас складався впродовж багатьох років, ці інтелектуали мають робити щось конкретно у своєму часі. Тому Лариса Олексіївна Івшина як головний редактор, уся її команда, партнери газети, вміють робити конкретні речі щоденно. Найголовніший принцип, який формується в цій газеті, — не тільки знати й цінувати своє минуле, а й робити з нього правильні висновки. Вивчивши свої поразки, не допустити того, щоб ми знову стали переможеними.
Марія РОСТАНЮК, студентка Волинського училища культури та мистецтв:
— Я поцікавилася, як в обласній універсальній бібліотеці її читачі сприймають «Бронебійну публіцистику» та «Підривну літературу», Адже я — майбутній бібліотекар і розумію, як важливо, щоб люди читали книжки розумні, книжки гарні й доступні для їхнього розуміння водночас. І мене порадувало, що книжки, видані «Днем», мають попит. Бо нам ще дуже багато треба знати про самих себе. Для мене відкриттям була праця Джеймса Мейса про Голодомор. Вразило, що про трагедію українців він у свій час знав більше, ніж знають навіть нинішні громадяни України. Він життя своє поклав на те, щоб ми знали правдиву свою історію. Завдяки «Дню» він також мав можливість доносити до нас нашу історію. Кожному ,без винятку, буде цікаво прочитати цю та інші книжки, щоб тверезо осмислити призначення нації, до якої належиш.
