На прийомі у «королеви квітів»

«Якщо квітка красива, ніхто не зважає на колючки», — зауважує Володимир Кваша, старший науковий співробітник ботсаду. Селекціонери всього світу самовіддано працюють насамперед над забарвленням нових сортів троянд, намагаються вивести найбільш екзотичні, найяскравіші за кольором, а от які у них будуть шипи, особливо не переймаються. Справді, коли милуєшся цими квітами, про колючки і не думаєш.

НАЧЕ МАЛЬМЕЗОН

До розарію ми прийшли вранці, доки спека не стала геть нестерпною. Нечисленні перші відвідувачі уже блукали стежками між квітів і фотографували найпримітніші. Взагалі в колекції Національного ботанічного саду імені М. Гришка НАН України до 600 сортів троянд, але в експозиційній частині їх представлено близько 150. «У ботсаду випробували понад дві тисячі сортів троянд, але не всі прижилися, — розповідає Володимир Кваша. — За європейськими мірками, наша колекція невелика, бо у Франції та Німеччині є розарії, де вирощують по шість тисяч сортів. А у світі загалом — щонайменше 25 тисяч сортів троянд, деякі кажуть, що й усі 30 тисяч».

Троянди розводять з античних часів, але ще в ХІХ столітті знали близько 300 сортів цих квітів. Чи не першою почала збирати колекцію троянд дружина Наполеона Жозефіна Богарне — вона займалася цим захопленням у своєму маєтку Мальмезон, що неподалік від Парижа. До речі, якісь риси цього пишного квітника можна знайти і в київському розарії. Столичний сад троянд почали створювати 1946 року. Площа чимала — 3,5 гектара. «Проект розробив досить відомий фахівець, на той час головний архітектор Києва Олександр Власов. Деталі розробляв інший знаний архітектор Микола Холостенко, — розповідає Володимир Кваша. — Одна частина експозиції має динамічну структуру, там люди прогулюються, споглядають квіти, а друга — статична, там можна сидіти і медитувати». Пейзаж у статичній частині розарію раніше доповнювала невелика штучна водойма. Власне, вона є й сьогодні, але вже кілька років як не наповнюється водою.

РОЗА МИРУ

Сезон у розарії відкрили паркові троянди, які розквітнули наприкінці травня. Зараз — черга троянд чайно-гібридних сортів, котрі цінуються за великий розмір квітів. Пекучо-червоні, блідо-жовті, помаранчеві, білі, аж від них навіть віє прохолодою — ділянки розарію спалахують різними барвами. Деякі троянди під час цвітіння змінюють забарвлення, певним чином вигоряють. Так, квіти одного із сортів спочатку густого рожевого кольору, а потім білішають, і врешті рожевими залишаються тільки краї пелюсток.

Предок культурних сортів троянд — шипшина. Найчастіше її квіти рожеві, рідше вишневі, ще рідше жовті або білі. Інше — плід фантазії та праці селекціонерів. Уже багато років, за словами Володимира Кваші, науковці одержимі ідеєю створити синю троянду. Чомусь у цієї рослини не виробляється пігмент антоціан, який надає квітам блакитного кольору. Але, наприклад, є сорт — представлений і в колекції київського ботсаду, — який у сутінках виглядає наче блакитний.

А колись селекціонери дуже пишались виведенням коралових троянд. «Також свого часу вважалася великим досягненням поява сорту Concord з насиченим червоним забарвленням, — розповідає Володимир Кваша. — Великим успіхом стала також поява квітів жовтого кольору та відтінків, близьких до нього. Найвідоміша серед таких троянд — Gloria Dei, виведена в 1940-х роках». До речі, Gloria Dei, пелюстки якої жовті, з блідо-рожевою кромкою, вважається одним із найвідоміших сортів у світі. У деяких країнах ця троянда знана під назвою Peace, що перекладається як «мир», — на назву квітки вплинуло те, що вона поширилася світом 1945 року.

Національний ботсад імені М. Гришка також займається селекцією троянд, тут виводять різні сорти, зокрема «Тарас Шевченко». Зараз цією роботою опікується куратор розарію Олена Рубцова.

СОТНІ КОЛЬОРІВ, ДЕСЯТКИ АРОМАТІВ

Велетенський кущ шипшини розкинув колючі віти в усі боки. Виявляється, у столичному ботсаду збереглись такі, що були посаджені ще під час заснування саду троянд. «Шипшина живе до ста років», — коментує Володимир Кваша.

Неподалік квітнуть кущі троянд сорту Robusta. Квіти прості, але надзвичайно насиченого червоного кольору. В глибині саду оплітають металеву арку троянди німецького сорту Veilchenblau з китицями дрібних білих квітів. Такі троянди можуть мати забарвлення, подібне до фіолетового, це один із найвідоміших прикладів спроб вивести синю троянду.

Аромати в розарії такі ж різні, як і кольори квітів. Направду, не завжди назвеш їх ароматами. Адже є Rosa foetida, в перекладі з латини — «роза вонюча», названа так, бо справді неприємно пахне. Той, хто першим описав цю квітку, порівняв її аромат із запахом клопа. Але більшість троянд все-таки мають приємні аромати: фруктові або власне квіткові, густі, що вловлюєш за метр, або ледь відчутні. Володимир Кваша зазначає, що тільки основних різновидів запахів троянд — близько 25.

Барви й аромати розарію Національного ботанічного саду імені М. Гришка змінюються кожні кілька тижнів. Цвітіння тут триває до жовтня. «Милуватися трояндами, які відцвітають, теж велике задоволення, — переконаний Володимир Кваша. — Тоді у квітів посилюється аромат. Ніби перед тим, як загинути, рослина хоче про себе нагадати». Тож сміливо вирушайте на прогулянку до столичного саду троянд — точно відкриєте щось цікаве. Але будьте готові, що пишні квіти запаморочать голову.