На засадах гри

У лютому на платформі EdEra розпочався онлайн-курс для вчителів початкової школи. Його неодмінно мають пройти 22 тисячі педагогів, котрі вчитимуть 400 тисяч першокласників вже цієї осені. Наразі на дистанційне навчання зареєструвалося аж понад 50 тисяч бажаючих. Щоправда, певно серед них є батьки школярів, адже така можливість передбачена і для них.

Усі хочуть зрозуміти суть змін, адже навчання у першому класі незабаром буде абсолютно іншим. Урок на килимі посеред шкільного коридору або у парку, наскрізні теми-проекти, де діти вчаться ставати дослідниками, а не зубрять інформацію. У школі повинна з’явитися інша система навчання, коли важливі не оцінки, а розвиток дитини загалом. І блиск в її очах дорогою до школи.

«МОЇ УЧНІ СТАЛИ ВІДКРИТИМИ»

Як навчати молодших школярів по-новому, добре знає Ольга Мірошникова. Вона працює вчителем початкових класів у київській загальноосвітній школі І—ІІІ ступенів №294, а також є учасницею Всеукраїнського педагогічного експерименту «Початкова школа: освіта для життя» та тренером Нової української школи.

Нагадаємо, пілотний проект Нової української школи нині триває у ста навчальних закладах країни. Педагоги та їх учні першими випробують новації, які незабаром стануть загальними. Так, вихованці Ольги у перші тижні навчального року опановували тему «Школа», а заодно — ази грамоти. Урок у трамваї, запис відеоінтерв’ю в батьків про їхнє шкільне життя, створення макету школи з конструктора «Лего» — все це складові уроку та елементи пізнання світу. Учні аж ніяк не відстають від однолітків, які вчаться за старою системою. Просто рахувати в межах десяти чи писати під диктовку речення навчилися в інший спосіб.

Ольга Мірошникова вже пройшла перші модулі нового онлайн-курсу для педагогів і охоче ділиться з колегами враженнями: «Моя порада — не треба боятися та панікувати. Це дуже зручна форма роботи. Онлайн-курс доступний цілодобово, кожен вчитель у будь-якому куточку країни може зайти на сайт у зручний для нього час. Сьогодні можна вивчити матеріал, а завтра скласти тести. Звісно, присутня проблема ажіотажу, у перші дні велика кількість бажаючих хоче зайти на сайт, сервери не витримують, тому раджу поки не чіпати тестування, а просто вивчати матеріали. Побудова курсу теж ідеальна, за що подяка тим, хто займався підбором матеріалу. Навчаючись у межах курсу, є можливість скористатися додатковими матеріалами. Але основне зерно закладене у відео, що триває усього шість хвилин. Кожен відеоматеріал має свого експерта, це теж легко сприймається».

Батькам Ольга Мірошникова радить забути про те, як навчали у школі їх, та довіритися учителю. «Це діти іншого століття, і навчання буде іншим, — переконує Ольга. — Чомусь існує думка, що малу дитину треба задіяти у максимальній кількості гуртків. Але потреба шестирічної дитини — гра. Тому Нова українська школа в усіх її проявах побудована на засадах гри. Ми дозволяємо дитині погратися, спілкуватися на уроці, динамічно рухатися, навіть заохочуємо до того, що дитина може перервати свою роботу, якщо хоче відпочити. Результат буде тільки тоді, коли дитина робить щось із задоволенням. Мої учні стали відкритими, не мають страху та обмежень, легко діляться своїми напрацюваннями з батьками, вміють працювати у малих групах».

«У НАВЧАННЯ НЕ ВПИСУЄТЬСЯ ФОРМА»

Хтось поставиться до реформи шкільної освіти зі скепсисом і недовірою. Мовляв, до чого тут килими та прозорі стіни. Науковець та член громадської організації «Точка росту: освіта і наука» Ірина Єгорченко описала у «Фейсбуці» досвід знайомої вчительки: «На початку уроку з класу виносять килими, вчителька має сідати з дітьми на килим і хвилин 15 уроку говорити з ними, що вони вивчатимуть, і про життя. Ще хвилин десять йде на повернення до класу, згортання килимів і розсадку. Залишається час лише записати завдання. Порушувати не можна. Якщо вчительці фізично важко сідати на підлогу та вставати — пропозиція директора звільнятись».

З іншого боку, експеримент для того і запроваджено, щоб вчасно виявити недоліки. Та й старі методи навчання чомусь не працюють. Нещодавно активісти громадського об’єднання «Батьки SOS» побували у столичній школі, де впроваджується проект НУШ. У них лишилися приємні враження.

«Одна справа — говорити про зовнішні ознаки змін, вікна чи прозорі стіни, інша — змінити філософію навчання. Чи всі хочуть її зрозуміти, я не знаю, — поділилася з «Днем» Олена Бондаренко, співголова ГО «Батьки SOS». — Діти повинні зрозуміти, що світ навколо — це можливість для навчання та пізнання. Необов’язково навчатися тільки за партою, тому роблять відкриті простори, де діти вчаться посеред коридору. Багато чого залежатиме від виконавців, від людей, котрі приймуть рішення, чи подобається їм нова школа. У цей процес навчання не вписується шкільна форма, бо йдеться про свободу дітей. У нас багато вчителів і батьків вважають, що результат — це написати три рядки рівних паличок і навчитися додавати. Але не бачать результатів у розвитку дитини, бо цього не можна оцінити. От чи зможуть люди сприйняти інші результати, які проявлятимуться у розвитку дитини, у розумінні якихось зв’язків у світі?».

ДО ШКОЛИ — ЗАЛЮБКИ

У Міністерстві освіти і науки переконані — все вдасться. Передусім треба дати вчителям нові знання. Для цього, власне, і запрацював онлайн-курс із перепідготовки. Навчання триватиме до 1 травня, а потім педагоги складуть кілька очних сесій та отримають сертифікат, що зарахується як підвищення кваліфікації.

«Курс дає можливість ознайомитися з новим державним стандартом початкової освіти, отримати практичні навички управління класом, навчитися методикам компетентнісного та інтегрованого навчання,  — нещодавно пояснювала педагогам міністр освіти і науки Лілія Гриневич. — Важливою частиною курсу є розділи, присвячені інклюзивній освіті та основам нейропсихології, науці, яка дозволяє зрозуміти особливості функціонування мозку дитини, виявити причини труднощів у навчанні й усунути їх».

За словами Ольги Мірошникової, школярі мають іти до школи не вчитися, а дізнаватися щось нове. З її учнями саме так. Діти навіть засмучуються, коли через хворобу чи інші причини пропускають уроки. Це найкращий доказ, що вчителю вдається зберегти дитячу жагу до знань.