Наталія РУДЕНКО: Ми є школою майбутнього в Криму...

Українську школу-гімназію в Сімферополі створено 11 років тому після численних звернень міської громади у вищі органи влади України. Для цього Управління освіти міста виділило частину приміщення старої кірхи та купило 38 стільців. У перший рік до гімназії за результатами конкурсного набору було прийнято 379 учнів — і це була тільки невелика частина бажаючих навчатися українською. Серед прийнятих тоді лише 9% назвали українську мову своєю рідною. Сім років учителі та учні поневірялися по трьох пристосованих приміщеннях, що не відповідали елементарним вимогам. З того часу колектив подолав такі хронічні проблеми, як брак україномовних вчительських кадрів, повна відсутність підручників та навчальних посібників, відсутність парт, стільців, шкільних дощок, письмових столів для вчителів, наочного приладдя. Під керівництвом директора Наталії Руденко працює колектив педагогів-однодумців, який ставить перед собою завдання посісти в кримському соціумі провідні позиції, стати привабливими для кримчан, серед яких хоч і немало українців, але вони не почувають себе вдома, живучи у власній державі. Вчителі гімназії ставили собі за мету формувати у дітей мотиви ціннісної орієнтації — розбудити любов до України, до української мови, гордість за те, що вони є громадянами своєї держави. За останні чотири роки, з 1 вересня 2004 року, коли гімназія отримала нове приміщення, тут вдалося реалізувати унікальний архітектурний та педагогічний проект.

«День» має особливі стосунки з гімназією. Кілька років тому головний редактор Лариса Івшина передала педагогам і учням видання «Бібліотеки газети «День», і з тих пір шкільна книгозбірня поповнюється новинками з колекції «Дня». Наша газета уважно відстежує успіхи української гімназії та вболіває за її долю.

Про нинішній етап роботи НВК «Українська гімназія» в Сімферополі наш кореспондент веде розмову з її беззмінним директором Наталією РУДЕНКО.

— Наталіє Іванівно, для початку скажіть, будь ласка, чого ще, крім названого вище, вдалося досягти педагогам гімназії?

— Я вважаю, головне досягнення — в тому, що громадськість Сімферополя вже побачила потужний вплив нашого навчального закладу на суспільне життя не тільки міста, але й усього Криму й підтримала прагнення педагогічного колективу до виховання державницької еліти. В новому приміщенні забезпечено всі умови для навчання учнів: 38 кабінетів, три комп’ютерні класи, швейна і гончарна майстерні, кабінет домогосподарства з кухнею, два басейни, два спортивні зали, танцклас, бібліотека із читальним залом, відеотекою та книгосховищем, художні студії, їдальня, радіовузол. Колективу вдалося створити престижну територію української мови і культури, що стала максимально привабливою для мешканців російськомовного регіону.

В гімназії індивідуалізували навчання та виховання через механізми створення школи повного дня. Школа забезпечена мультимедійним, копіювальним обладнанням. Кабінети музики, іноземних мов, початкової школи, українознавства, фізики, хімії, літератури, бібліотека забезпечені необхідною аудіо- та відеотехнікою.

Після закінчення уроків гімназисти мають можливість займатися в 17-ти гуртках та секціях, на спецкурсах з логіки, країнознавства (Німеччина, Велика Британія, Франція), журналістики, а також профілізації освіти, коли гімназисти навчаються за програмою одного з обраних профілів — філологічного, економічного або спортивного тощо...

— Я пам’ятаю, як у 80-х роках «Учительская газета» пропагувала прогресивні методики «Педагогіки співробітництва» і як радянські вчителі їй опиралися. За останні роки українська педагогіка зробила значні кроки від обмеженості колишньої радянської школи. Вчителі країни працюють над реалізацією проекту «Школа майбутнього»...

— Коли запроваджувався цей проект у Криму, ми вважали, що якій же школі, як не нашій, бути базою для «Школи майбутнього». Однак керівництво вирішило інакше — для реалізації цього проекту обрали російськомовну школу в Ялті. Тоді ми вирішили: може, це й на краще. Хай допомагають стати школою майбутнього тим, хто не зможе стати нею сам, а ми й самотужки в змозі запровадити прогресивні педагогічні технології ХХІ століття...

— Отже, чи можемо ми говорити вже зараз, що в центрі всього навчально-виховного процесу поставлено учня як особистість?

— Саме так. Мова йде про запровадження в навчально-виховний процес в гімназії особистісно-зорієнтованих технологій, які є підѓрунтям індивідуалізації навчання та виховання. Шляхом запровадження цілого ряду поетапних проектів ми дійшли до того, що на базі гімназії реалізується експериментальна технологія «Проектування особистісного розвитку учня», розроблена Інститутом обдарованої дитини Академії педагогічних наук України. А етапи були такими. Ще в травні 2001 року на базі гімназії пройшов республіканський семінар директорів загальноосвітніх закладів академічного (інноваційного) типу на тему «Особистісно-зорієнтований підхід в організації навчально-виховного процесу». У листопаді 2002 року ми провели семінар керівників шкіл Криму на тему «Менеджмент освітніх інновацій». За цей час ми налагодили зв’язки із навчальними закладами різних типів і тісно співпрацюємо з Науково-дослідним інститутом українознавства МОН України, Таврійським національним університетом ім. В. І. Вернадського, Львівським національним університетом ім. І Франка, Національним технічним університетом «Львівська політехніка», Київським національним педуніверситетом ім. М. Драгоманова, Львівським інститутом фізкультури. Наша гімназія є базовим навчальним закладом Кримського республіканського інституту післядипломної педагогічної освіти. У нас є постійно-діючий опорний пункт КРІППО, куди щодня приходять педагоги з різних шкіл Криму і відвідують наші уроки, спілкуються з нашими вчителями з метою вивчення досвіду.

З 2004 року гімназія стала членом елітного партнер-клубу шкіл, гімназій і ліцеїв України та зарубіжжя. Це дало можливість нашим вчителям брати участь у майстер-класах кращих ліцеїв і гімназій, приймати на практику студентів із Криму, Ягелонського університету (Краків, Польща), педагоги гімназії проходили стажування у Вільному Мюнхенському університеті (Німеччина), кращих освітніх закладах України. Ми стали працювати в руслі Декларації тисячоліття ООН, яка, як відомо, визначила десятиріччя освіти (2005-2014 роки) в інтересах сталого розвитку одним із пріоритетних напрямків педагогічної діяльності в світі.

Ця робота ще до запровадження методики особистісного проектування дала змогу підійти до неї впритул — тобто сформувати гарний психологічний клімат школи-родини. Адміністрації школи через запровадження концепції школи-родини вдалося досягти позитивних змін у відносинах між педагогами та учнями. Свідченням цього є відсутність конфліктів, скарг, пліток між учнями та вчителями. Молоді педагоги отримали можливості для гарного кар’єрного зросту. Учні гімназії люблять допізна затримуватися в школі. Нам вдалося створити стимули для розвитку творчості гімназистів. Вже традиційно в гімназії проводяться персональні виставки робіт кращих митців. На передсвяткових ярмарках продаються роботи гімназистів, які відвідують гуртки кераміки, декоративно-ужиткового мистецтва, фітодизайну, вишивання, української кухні, що служить потужним стимулом для подальшого розвитку учнів.

— У чому суть технології особистісного проектування учнів?

— Загалом це всеосяжна навчально-виховна технологія, в основу якої покладено розроблену Академією наук «Модель випускника». В ній закладено особистісні параметри, на які ми маємо вийти на момент випуску учня з гімназії. Сучасного випускника ми формуємо як життєво компетентну особу, яка володіє повним комплексом особистих вартостей — таких, як доброта, віра, чесність, свобода, гідність, щирість, великодушність, правда, шляхетність тощо, а також вартостей національних, громадянських, сімейних, особистих. Для цього розроблено показники компетентності, яким випускник має відповідати — інформаційна, політична, трудова, політкультурна, комунікативна й інші.

Технологія полягає в тому, що на початку процесу з усіма учнями і вчителями проводиться діагностика, яка визначає рівень компетенції і обсяг вартісних цінностей, якими володіє учень. Потім, виходячи з результатів цієї діагностики, педагогічний колектив планує особисту виховну роботу з кожним учнем для того, щоб, по-перше, доповнити його компетентність і обсяг цінностей, по-друге, коригувати їх, виправляти недоліки виховання й освіти, поповнювати учня новими знаннями та вартостями. Загальна діагностика проводиться щопівроку, таким чином ми маємо змогу відслідковувати динаміку навчально-виховного процесу та його ефективність.

Багато сил ми покладаємо на те, щоб діагностика була повною і об’єктивною. Для цього проводиться інтерв’ю і анкетування самого учня (самодіагностика), а також його однокласників, батьків, учителів, медичних працівників. Ці результати заносяться в комп’ютерні системи і аналізуються особистісними та соціальними психологами. Динаміка всіх показників спостерігається протягом всього періоду навчання, ведеться статистично-кількісний аналіз та прогнозування розвитку учня, постійно вживаються навчально-педагогічні заходи з метою корекції поведінки та поповнення обсягу знань учнів. Це логічний етап розвитку комп’ютеризованого навчально-виховного процесу...

— Чи показала ця методика свою ефективність?

— Так, ми запроваджуємо вже другий її етап, і тепер зрозуміло, що така методика — це шлях до виховання людини з глибоким громадянським елітарним мисленням і якостями, що дають можливість успішно реалізувати себе в умовах свободи і демократії.

Усі навчальні предмети у нас викладають на засадах філософії та методології українознавства. Ми розуміємо українознавство як процес пізнання себе, роду, народу, що забезпечує соціальний комфорт і психічне здоров’я вихованців. Українознавча робота в гімназії проводиться під патронатом Науково-дослідного інституту українознавства МОНУ та його керівника Петра Петровича Кононенка. У гімназії реалізовуються значущі виховні проекти — систематично відзначаємо свята народного календаря, знаменні дати різними театральними постановками, імпрезами, виставками. Наприклад, «Муза любові і боротьби», присвячена пам’яті Олени Теліги, «Лиш коливання свічі у тумані» — пам’яті жертв Голодомору, «І слава їх встає не вмерши», присвячена героям Крут.

Ми регулярно беремо участь у Всеукраїнському конкурсі знавців української мови ім. П. Яцика, проводимо святкування річниць Незалежності України разом із сільськими школами Криму. У нас регулярні засідання клубу «Харизма», гостями якого були В.М. Чорновіл, патріарх Філарет, П. Попович, А. Яценюк, Е. Умеров, О. Івасюк, П. Кононенко, П. Вольвач, І. Плющ, Б. Олійник, П. Осадчук, М. Слабошпицький, С. Ніколаєнко, А. Матвієнко. В школі створено картинну галерею із робіт відомих митців — В. Поляниціної, Т. Шевченка, М. Кричевського, К. Кричевської-Росандич, постійно демонструються фотовиставки, проводяться благодійні ярмарки, на яких реалізовують товари, виготовлені гімназистами. Вихованці гімназії систематично відвідують сиротинець в селі Строганівка під Сімферополем, дитяче відділення онкодиспансеру з подарунками та концертними програмами, проводять збір коштів на лікування дітей, які цього потребують, на будівництво Тарасової церкви.

В гімназії реалізуємо й комплексну програму фізичного виховання. Гімназія має велику спортивну базу, яка дозволила відкрити клас спортивного профілю із створенням баскетбольної команди. Також працюють секції плавання, футболу, тенісу, туризму, створено гурток бойового гопака, у всіх класах до навчальної програми включено третій урок фізкультури — плавання...

— Гаразд, чи виявила ця методика недоліки в попередній організації виховного процесу?

— Так. Наприклад, виявилося, що головний недолік дітей сьогодні — брак комунікаційних здібностей. Телевізор і комп’ютер роблять свою справу: сучасні діти вміють більше спілкуватися з монітором і інтернетом, ніж одне з одним. Тому наші соціальні психологи розробили детальну програму розвитку комунікаційних навичок, за виконанням якої ми ведемо ретельний моніторинг.

— Наскільки мені відомо, гімназія проводить значну науково-методичну діяльність?

— Так, я є співавтором Програми з української літератури для загальноосвітніх навчальних закладів з вивченням мов національних меншин. Учитель української мови Т. С. Михальчук створила авторську програму «Українське ділове мовлення», яка використовується у школах м. Сімферополя, вчитель С. В. Єфименко готує до друку навчальний посібник з українознавства для 5 та 7 класів. Педагоги гімназії систематично займаються самоосвітою. Наше гасло: «Де починається наука, там закінчується провінція». Вивчення сучасних освітніх технологій вчителі роблять через участь у різноманітних проектах, таких як «Орієнтація на особистість» тощо. Роботи вчителів друкуються в книгах, журналах та газетах — «Школа ума и сердца», «Ліцейна освіта в Україні», «Українознавство», «Дивослово», «Українська мова в гімназіях, ліцеях, колегіумах», українському тижневику в автономії «Кримська світлиця», творчі доробки вчителів гімназії публікують у всеукраїнських виданнях «Математика», «Початкова школа». В школі видається газета «Гімназія-Час». Національне виховання базується на повазі до державних символів України, до її історії та її героїв. Кожен день у гімназії розпочинається із виконання гімназистами Державного Гімну України. Ми ставимо завдання забезпечити 100-відсотковий вступ випускників до вищих навчальних закладів.

— Чи, як і раніше, існує конкурсний відбір дітей на вступ до гімназії і як проводиться прийом?

— І тут ми виступили новаторами, які використали можливості громади міста. Набір нових учнів у перші класи проводиться в гімназії, як правило, 1 березня. Про це ми широко оголошуємо в пресі. Як правило, черга батьків створюється за кілька днів. Вони приїздять цілими автобусами і влаштовуються в них на ночівлю. Потім відкрито діє комісія, до складу якої входять представники Міністерства освіти Криму, міського відділу народної освіти, представники громадськості (правозахисники, журналісти, громадські діячі), приймає заяви і виносить рішення про прийом. Це остаточне рішення, зміни в яке гімназія вже не може внести. На жаль, з багатьох сотень бажаючих щороку ми набираємо лише три класи по 30 учнів, решті доводиться відмовляти, радити звернутися в інші школи. Таким чином прийом нових учнів до гімназії веде сама громада міста, яку ми залучаємо і до вирішення багатьох інших питань гімназійного життя.

— У чому ще, на вашу думку, система освіти потребує реформування сьогодні?

— Для нас очевидно, що саме громада міста, села, селища має бути замовником освітніх послуг. Доки школи перебувають у підпорядкуванні вертикалі Міністерства освіти, доти метою навчально-виховного процесу для пересічних шкіл буде не дитина з її конкретними особливостями, а наказ міністерства з його рутинними параграфами. По-друге, в зв’язку з цим школам слід повернути фінансову самостійність, яку повинна буде забезпечити та ж громада — замовник освітніх послуг, а не централізована бухгалтерія міністерства. Директори втратили інтерес до управління колективом, коли в радянській системі було сформовано централізовану вертикальну систему управління в міністерстві, але в умовах демократичної держави така централізація позбавляє школи можливості враховувати як регіональні особливості, так і індивідуальні якості учнів.

— Над вирішенням іще яких проблем ви зараз працюєте?

— Нам вдалося знайти ефективні моральні та матеріальні стимули для учнів та вчителів. Це шкільний конкурс престижу «Ластівка». Проводиться він щорічно серед усіх категорій шкільних працівників. Кращому вчителю року, крім гарного призу — статуетки ластівки, ми вручаємо премію в п’ять тисяч гривень, кращому технічному працівнику — три тисячі, кращий учень року отримує премію в дві тисячі гривень.

Ми прагнемо ефективно впливати не тільки на результати навчально-виховного процесу в гімназії, але й на процеси сімейного виховання, догляду за дитиною. Для цього з батьками кожної дитини встановлено тісний контакт, що постійно враховується в моніторингу за проектом моделі випускника. По-друге, ми прагнемо утримати романтику, гімназійний патріотизм, незаангажованість, які з’явилися в нас, коли ми не мали гарного приміщення і жити та працювати було нелегко. Зараз працюємо над розробкою такого механізму, який би давав кращим випускникам гімназії гарантії вступу до престижних вишівУкраїни на бюджетні відділення.