Не на полі бою...

Пограбування, арешти та викрадення — це головні небезпеки, які спіткають цивільне населення Донбасу, не враховуючи постійних обстрілів. До таких висновків дійшли експерти Центру соціальних і трудових досліджень, які моніторили ситуацію в східних областях протягом останніх місяців: у полі зору фахівців близько 200 обласних новинних сайтів. За їхніми підрахунками, за серпень-вересень було зафіксовано 335 випадків насильства щодо цивільних осіб на території Донецької та Луганської областей. Але ж не факт, що місцеві ЗМІ повідомляють про абсолютно усі випадки викрадень, погроз чи шантажів, тож кількість потерпілих може бути значно більшою.

«Ці події не включають бойові дії між нашими силами та сепаратистами, а також цивільні жертви внаслідок бойових дій. Найчастіше жертвами стають прості громадяни, а далі — приватні компанії, представників місцевої української влади, співробітники державних підприємств, у вересні було багато випадків насильства проти працівників університетів та освітніх закладів», — коментує Володимир Іщенко, соціолог, заступник директора Центру соціальних і трудових досліджень.

Існуючі загрози для мирних мешканців фахівці розділяють на кілька груп, серед яких найпоширеніші — пограбування. За останні два місяці таких випадків зафіксували щонайменше 93. Третина цих злочинів скоюється сепаратистами, долучаються і кримінальні формування, які використовують ситуацію хаосу в регіоні для своїх цілей. Небезпекою другого рівня експерти називають арешти та затримання нашими правоохоронцями осіб, що підозрюються у підтримці чи пропаганді тероризму, шпигунстві на користь Росії тощо. Таких випадків зафіксували 59 (знову ж таки, лише за серпень-вересень). Третя небезпека — це викрадення та взяття в заручники сепаратистами: за два останні місяці у полоні опинилось 112 цивільних осіб.

З одного боку, такі злочини проти мирних людей на Донбасі — не новина для нинішнього часу, а з іншого — держава мала б на це реагувати. Адвокат Євгенія Закревська, яка якраз допомагає полоненим та потерпілим у східних областях, розповідає, що правоохоронні органи повинні відкривати за такими фактами кримінальні провадження, вести слідчі дії, шукати злочинців, та оскільки останнє зробити практично неможливо, то держава мала хоча б відшкодовувати збитки, наприклад, за пограбоване майно. Але на практиці нічого цього нема. Адвокат пояснює, що у перші місяці окупації Донбасу кримінальні справи надсилались у правоохоронні органи, що знаходились безпосередньо в Донецьку та Луганську, коли приміщення вже належали бойовикам. Таким чином до їхніх рук потрапляли персональні дані про потерпілих, через що ці люди наражались на небезпеку.

«Оскільки атестацію працівників правоохоронних органів так і не проведено, направлені у східні області кримінальні справи блокуються, не проводяться допити потерпілих та слідчі дії. Правоохоронна система та СБУ працює лише на те, щоб захопити в полон представників протилежної сили. І не для того, щоб документувати їхні злочини, а щоб мати поле для обміну. А закон про амністію, який поки хоч і не підписаний Президентом, став поштовхом до охолодження усіх цих справ, які були у провадженні», — констатує адвокат.

Експерти відзначають, що навіть попри перемир’я кількість потерпілих цивільних громадян на сході динамічно зростає, і з такою кількістю злочинів правоохоронна система не справляється.