Не тільки про футбол...

Приголомшлива перемога минулої п’ятниці збірної України з футболу над французами з рахунком 2:0 подарувала шанс нашій країні на участь у Чемпіонаті світу-2014, який з 12 червня по 13 липня пройде у Бразилії. Останній крок до світового футбольного форуму — сьогоднішній матч. Голи Романа Зозулі (60) та Андрія Ярмоленка (83, пен.) у першій зустрічі забезпечують прохід України у фінальну стадію ЧС навіть за умови сьогоднішньої нічиєї чи поразки (з рахунком 1:3, 2:4 тощо). Але футбольні вболівальники та експерти переконані — Україна знову переможе.

ОБ’ЄДНАНІ ФУТБОЛОМ

Перемогу українських футболістів над французами не можна назвати звичайним спортивним протистоянням. Футбол вже давно став чимось більшим, ніж просто спорт. Ажіотаж довкола матчу, емоції, які він викликав та тисячі відвертих коментарів у соціальних мережах показали важливість таких маленьких, але вирішальних перемог для країни. Три дні після матчу країна практично жила на одній емоційній хвилі. Результативна гра стала об’єднуючим чинником для українців. Десятки тисяч вболівальників на НСК «Олімпійський» та мільйони українців біля екранів своїх телевізорів минулої п’ятниці не могли вгамувати шквал радості та оптимізму, які відчули з фінальним свистком судді. У Києві, Донецьку, Львові, Харкові та інших містах тисячі українців у національній символіці вийшли на вулиці, щоб разом привітати команду та одне одного з перемогою. Раділи не лише самовіддані спорту вболівальники, а фактично вся країна. За словами соціолога Ірини Бекешкіної, такі перемоги особливо важливі, адже слугують джерелом оптимізму та є додатковим стимулом для національної гордості.

— Спорт віддавна є фактором, який об’єднує будь-яку країну. Але для України ця перемога у футболі наразі особливо важлива. Чому? Бо поняття «наша країна», на жаль, сьогодні у політичному плані для українців досить роз’єднане. А збірна України з футболу, яка перемагає — це спільний для всіх привід пишатися, — зауважила у коментарі «Дню» соціолог, директор фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Ірина БЕКЕШКІНА. — У кожної людини є потреба чимось пишатися — на індивідуальномуі, на суспільному та на рівні країни. Але у масштабах країни, на жаль, нам поки що пишатися є мало чим. І спорт, зокрема футбол як масовий його вид, відіграє позитивну роль, нормалізуючи суспільний градус держави. І тут загалом не важливо — ти вболівальник з досвідом, чи футбол взагалі не дивишся. Перемозі своєї країни радіють всі. І вона надихає оптимізмом. Крім того, нашу країну за кордоном позитивно виокремлюють передовсім спортивні успіхи. Увесь світ знає боксерів братів Кличків, фанати футболу знають Андрія Шевченка... А от цими днями країна буквально живе перемогою футбольної збірної, бо громадяни сприймають її як свій індивідуальний здобуток. Саме це об’єднує країну. Часто на другий план відходить те, якою мовою розмовляють футболісти, яких вони дотримуються політичних поглядів — на полі всі вони відстоюють честь України.

Говорячи про значення спортивних перемог для країн, Олександр Бондарєв у «Фейсбуці» провів свої паралелі: «Сьогоднішня ПАР (без сегрегації) фактично виникла не після виборів 1994, а в один вечір 1995 року, коли ПАР стала чемпіоном, обігравши Нову Зеландію. Люди цілувалися і обіймалися в барах — і білі, і чорні, і «кольорові»...

«СВЯТКУВАТИ НЕМАЄ ЧАСУ...»

Відразу після переможної гри, коли вся країна вітала команду з результатом (Президент Віктор Янукович зайшов до роздягальні й особисто подякував гравцям, потиснувши їм руки), головний тренер вказав своїм підопічним на ряд допущених тактичних огріхів. «Головний тренер — єдиний авторитет для футболістів, — відверто зізнався воротар національної збірної команди України Андрій ПЯТОВ у інтерв’ю для сайта Федерації футболу України. — Після матчу тренер вказав нам на велику кількість зроблених помилок. Нічого ідеального не буває, ми вчимося на своїх помилках». Фоменко закликав гравців не розслаблятися. «Святкувати немає часу...» — відповів він журналістам на привітання з перемогою.

Скромність, професіоналізм та вимогливість. У цьому почерк Фоменка.

— Майстерність та тренерський талант у футболі визначається з багатьох складових, зокрема кадрових рішень, тактичних рішень, мотивації та вміння створити правильний, робочий та дружній клімат в колективі. Україна нарешті знайшла тренера, який зумів дати нам все це в комплексі, — говорячи про стиль роботи Михайла Фоменка, відзначив футбольний експерт, головний редактор журналу «Футбол» Артем ФРАНКОВ. — Він одночасно хороший мотиватор для гравців, тактик і селекціонер. Михайло Фоменко показує одночасно і гру, і результат. Ця моя оцінка не зміниться від результату сьогоднішньої гри. Я просто переконаний, що як би не склався хід поєдинку, за цю команду нам соромно ніколи не буде.

Французька збірна, вибачаючись перед своїми вболівальниками за поразку, поквапилась заявити, що дасть гідний реванш українцям. Головний тренер французької команди Дідьє ДЕШАМ відзначив, що його підопічні у сьогоднішньому матчі зіграють не традиційно, чим здивують українців. «Ми докладемо всіх зусиль для того, щоб претендувати на успіх. Так, в першій грі ми отримали ляпас, але зараз іншу щоку підставляти не збираємося», — наголосив він.

Утім, футбольний експерт Артем Франков закликає не реагувати на такі закиди. На НСК «Олімпійському» Україна перемогла не випадково, а показала агресивний атакуючий футбол. А відтак, маючи перемогу в першій зустрічі з рахунком 2:0, українські футболісти «залишають за собою прекрасні шанси на здобуття квитка до Бразилії». «Виходячи з того рівня гри, яку наша збірна продемонструвала у п’ятницю, я цілком оптимістично дивлюсь в майбутнє, — зауважує експерт. — Результат тренерського стилю Фоменка та налаштування гравців на гру, переконаний, не розчарують».

ДО РЕЧІ    

У новому глянцевому додатку «Дня» — «Маршрут №1» (тема: «Суми — небуденна історія») вже цієї п’ятниці чекайте на сюрприз — ексклюзивне інтерв’ю з головним тренером збірної України з футболу Михайлом Івановичем ФОМЕНКОМ. На читачів очікують цікаві  роздуми тренера про футбол, бачення проблем сучасного спорту, а також спогади про дитинство, старт тренерської кар’єри і... своє рідне місто Суми!