Не втратити генія

Нещодавно донецький школяр зробив сенсаційне наукове відкриття: 14-річний Кирило Дудко на глибині 894 метрів побачив морського слона, який поглинув 70-сантиметрову миксину. Хлопчик спостерігав за цим в режимі онлайн за допомогою сайту океанологічної обсерваторії канадського проекту «Neptune». Усі довідники раніше говорили, що слон не може перебувати на такій глибині, тому Кирило написав вченим канадського проекту «Neptune» з проханням роз’яснити ситуацію. Як незабаром виявилось, хлопчик зробив відкриття, і на сьогодні життя морських слонів для вчених-океанологів знайшло новий сенс. Але і для самого хлопчика воно теж стала цікавішим. Мама Кирила, Світлана ДУДКО, зазначила, що син став виявляти більший інтерес до навчання, він більше зацікавився наукою. Сам Кирило став ще більше захоплюватися біологією. Зараз Кирило є учнем Донецького ліцею «Інтелект». Цього року він поступив туди в 9-й клас. «Ми поступили туди лише в 9-й клас якраз з метою того, щоб «прищепити» любов до навчання. Навчання в ліцеї наближене до вузівського. Заняття організовано парами, і субота — робочий день. Багато учнів пишуть роботи до Малої академії наук. І, як мені здається, навчаючись у ліцеї, Кирило більше став приділяти уваги навчанню. Біологією він цікавиться з раннього дитинства. Правда, спочатку це був інтерес до комах. Але, побачивши передачу проекту «Neptune» на Discovery Channel, серйозно зацікавився підводним світом. Ми, звичайно ж, підтримуємо його інтерес. По-перше, морально, а по-друге, надаємо допомогу в спілкуванні з учасниками проекту, канадською пресою (допомагаємо перекладати на англійську), радимо, яку музику накласти на відео, яке Кирило розміщує на своєму каналі в YouTube», — розповідає Світлана.

Ольга МИХАЙЛИК, учитель біології Кирила, також відзначає його зацікавлення наукою. «Кирило дуже скромний, сором’язливий, але надзвичайно захоплений біологією. У нас дуже хороша матеріальна база. Є два комп’ютерні класи, крім того, у кожному звичайному класі стоїть по одному комп’ютеру. На наших уроках, наприклад, ми можемо влаштувати прес-конференцію, форум. Наші діти готують презентації. Ми із завидною частотою відвідуємо краєзнавчий музей. Усе це створює інтерес до науки. Багато хто з учнів пише роботи до Малої академії наук. Але сьогодні все-таки більше дітей хоче бути медиками, а ось біологія зацікавлює не всіх», — говорить учитель.

«Якщо викладати науку цікаво і весело, то дітям буде цікаво, вони хотітимуть робити все самі», — розповідають хлопчики з групи «Трюки науки», Стєкляшкін і Ухтишкін. Під час їх шоу на донецькому телебаченні демонструється безліч експериментів, які мають не лише видовищний, але і пізнавальний ефект. Така «практична наука», на їх думку, явний ключ до зацікавленості школярів.

Матеріальна база — також одна з ключових можливостей для формування любові до предмету. Але далеко не всі школи можуть похвалитися цим. Відмітними в цій системі є спеціалізовані навчальні заклади. Наприклад, Сіверськодонецький навчально-виховний комплекс «Спеціалізована школа-колегіум Національного університету «Києво-Могилянська академія», що в Луганській області. Школа, окрім статусу колегіум, з 2004 року наділена ще і статусом школи ЮНЕСКО. Учні мають можливість брати участь у міжнародних програмах, семінарах і на рівні з політичною елітою вирішувати глобальні проблеми, шукати шляхи їх розв’язання. Таких шкіл в Україні небагато, налічується 37 асоційованих шкіл ЮНЕСКО. Усі ці можливості дають учням поле для розвитку. «У нас є багато програм, зокрема міжнародних. Такі школи, як наш колегіум, курирують структури Міністерства закордонних справ і Міністерство освіти, науки, молоді і спорту України. Крім того, ми як колегіум при Києво-Могилянській академії маємо також різні спільні освітні проекти з вишем», — розповідає завуч школи Тамара БЄСЄДА. До речі, нещодавно учні колегіуму стали ще і героями YouTube: вони всі разом прочитали вголос вірш Миколи Вінграновського «Я сьогодні не прийду додому», надавши йому новий сенс і масштабність. (Вони взяли участь у конкурсі проекту «Місяць Миколи Вінграновського» — якщо їх виконання набере найбільше «репостів» у соціальних мережах, вони можуть позмагатися за плазмовий телевізор).

Ці позитивні приклади хотілося б множити. Але, як кажуть, є нюанси. «У нашій школі все навчання негуманітарних предметів проходить за допомогою мультимедійної дошки. Наші діти дивляться приклади на моніторі. Реактивів у нас вже давно немає, і ми не користуємося таким наочним посібником», — говорить директор Донецької загальноосвітньої школи №104 Тетяна ЄСИНАЛІЄВА. Але дошка — це одне, а власна участь — інше. «Як можна навчити хімії, не показавши її?» — обурюється директор.

У школі №153 ситуація склалася набагато гірше. Тут немає ані реактивів, ані мультимедійної дошки. Та й комп’ютерний клас з підключенням до Інтернету налічує всього шість комп’ютерів. Навчання проходить за гроші самих учителів, вони купують наочний посібник, дістають все, що залишилося від минулих часів. Давати розширений коментар телефоном заступник директора нам не стала, сказавши, що реакція на такий коментар у відділі освіти може бути негативною. Школа №153 розташована не в самому Донецьку, а за межами міста. Тут небагато учнів і всього два вчителя, які тягнуть на собі вантаж органічної науки: хімік-біолог і фізик.

За даними Управління освіти і науки Донецької обласної адміністрації, підключення до Інтернету шкіл 2011 року сталося в 96,1% навчальних закладів в області. Для цього в області приходить кілька програм — «Відкритий світ», «Один учень — один комп’ютер», державна програма «Сто відсотків». Але, незважаючи на старання держслужбовців, поки до системи «Комп’ютер на кожного школяра» ще далеко. За станом на 2011 рік на один комп’ютер припадає 25 учнів. По Україні цей показник — один до 32. І при тому, що здається — всілякі гаджети заповнюють наше життя майже повсюдно, багато українських родин не мають персонального комп’ютера на одну родину. За даними Київського міжнародного інституту соціології, в лютому 2012 року інтернет-аудиторія в Україні становила 43 % дорослого населення.

«Ми хочемо, в першу чергу, щоб Кирило займався саме тим, що йому дійсно подобається. Якщо він пов’яже своє життя з наукою, зокрема, з біологією — чудово. Тим більше, з нами вже зв’язувалися представники канадського університету «Вікторія». На жаль, перспектив в Україні для розвитку цього напряму я не бачу. Хоча б через відсутність океану (сміється). Але, якщо серйозно, то все-таки солідної бази для розвитку кар’єри як вченого-біолога в нашій країні поки немає», — говорить Світлана Дудко.

Чи стане Кирило Дудко великим океанологом, сьогодні не знає навіть він. Це — питання майбутнього. А ось питання сьогодення — чи з’являться у всіх українських школярів рівні можливості для того, щоб розкрити свій потенціал, у тому числі і науковий.