Небесні автографи Олександра Iвченка

Олександр Івченко народився  23 листопада 1903 року в місті Великий Токмак нинішньої Запорізької області в родині робітника-металіста Георгія Івченка. Вмілі руки та потяг до техніки виявилися з дитинства, але імпульсом і стартом до його конструкторської кар’єри стало навчання в Харківському авіаційному інституті. Після закінчення цього знаменитого навчального закладу підготовки інженерів у всіх галузях авіабудування Івченко був направлений до Запоріжжя на моторний завод, який тут існував із довоєнного часу.

Рубежем його таланту та можливостей стала війна. Завод із Запоріжжя був евакуйований до Омська. Восени 1941 року завод знову розпочав випуск авіамоторів, якими оснащувалися бойові літаки. Івченко очолює одну з важливих ділянок цього підприємства, виявляючи свої яскраві здібності у виготовленні нових і нових двигунів сучасних конструкцій.

Символічно, що один із моторів, у підготовці якого брав участь Івченко ще до війни, вів літаки, які влітку 1941 року вчинили авіаналіт на гітлерівський Берлін. Це був як би знак, що перемога буде за протиборчою стороною у війні з нацизмом. Знаменно, що перед Днем перемоги, 5 травня 1945 року, під керівництвом Івченка в Запоріжжі за рішенням уряду відкривається конструкторське бюро з конструювання та виготовлення авіадвигунів. Бюро працює паралельно із заводом, що відроджується, який потім стане знаменитим підприємством «Мотор-Січ».

Тут уже в перші післявоєнні роки під керівництвом Івченка випускаються поршневі мотори, потім за його участі та його заступника, талановитого конструктора Володимира Олександровича Лотарєва, який очолить підприємство після Івченка, виготовляються мотори для перших радянських вертольотів, які цілком конкурують із американськими аналогами конструкції Ігоря Сікорського.

Але Івченко усвідомлює, що для того, щоб підприємство Запоріжжя збереглося і розвивалося, щоб українське авіамоторобудування мало міцне підґрунтя, необхідний перехід до газотурбінної техніки, яку освоює світ. І ось під його керівництвом у Запоріжжі починають створювати ці повітряні машини за допомогою абсолютно нових конструкторських рішень і технологій. Так, у змаганні з іншими великими авіамоторними підприємствами країни створюється знаменитий мотор АІ-20, який зберіг свої ресурси до цього часу. У випробуванні з іншими моторами він витримав серйозний конкурс, ним були оснащені літаки Ан-10, Ан-12, Іл-62, а потім моторами підприємства Івченка оснащували провідні «крила» нашої країни.

Розуміючи, що ресурси двигунів дуже широкі, Івченко переходить до наземних варіантів, і вони зіграли видатну роль у створенні вітчизняної газотурбінної промисловості та сучасних суден на підводних крилах. Легендарною стала бензопила «Дружба» конструкції Івченка.

У наш час колектив ЗМНБ «Прогрес» імені академіка О.Івченка у співпраці з компанією АТ «Мотор Січ» гідно продовжує справу Івченка, створюючи нові конкурентоздатні авіадвигуни для літаків, які застосовуються на 59 типах літальних апаратів, які експлуатуються в 122 країнах. У тому числі всесвітньо відомі Ан-124 «Руслан», Ан-225 «Мрія», вертоліт Мі-26, Ан-70, а також Ан-148, Ан-158 та інші літальні апарати, в т.ч. у Росії та Китаї. Завдяки втіленим мріям Івченка, слава запорізьких конструкторів піднімається в небо над усіма континентами світу на крилах літаків, піднятих у повітря нашими моторами.

Івченко прожив недовге життя. Підприємство, яке він очолював, належало до оборонного відомства, і про його подвиги, про присвоєння звання Героя соціалістичної праці в ЗМІ не повідомлялося. За свої видатні досягнення доктор технічних наук Олександр Івченко був обраний академіком АН УРСР, а його справу продовжили послідовники: В.Лотарєв, потім - Ф.Муравченко,  нині - І.Кравченко, які несуть титули генерального конструктора нинішнього підприємства «Машинно-конструкторське бюро «Прогрес» імені О.Івченка», що входить до асоціації з підприємством «Мотор-Січ».

Пам’ять інколи припорошується пилом забуття. Так вийшло, що і ім’я Івченка, який створив провідне українське авіамоторне підприємство, працюючи разом з Антоновим, і їхню співпрацю недаремно Олег Костянтинович назвав союзом «крилець і лопаток», довгий час ніби замовчували. Його відродив Федір Муравченко, Герой України, який повернув виробам підприємства відому марку «АІ», і підприємство 1994 року назване ім’ям Олександра Георгійовича Івченка. Подвиг Івченка не був би увічнений і широко відомий, якби не зусилля його нащадків - родини, яка зберігає тісну дружбу з підприємством Запоріжжя. Це його дочка Наталія Івченко, за фахом авіаконструктор, що довгий час працювала на «КБ Антонова», і Едвін Задорожний, генеральний директор компанії «МЕДВІН». Завдяки їхній ініціативі багато в чому пам’ять про цю чудову людину збережена. Зусиллями династії Івченко-Задорожних відкрито цілу низку пам’ятних знаків на честь видатних українських авіаконструкторів: Івченка, Антонова та інших. Ім’ям Івченка названа низка об’єктів у Запоріжжі. А нині в Токмаку, на батьківщині Івченка, відкриється пам’ятник - так рідне місто вшановує свого славного сина.

Юрій ВІЛЕНСЬКИЙ

ДО РЕЧІ

У Запоріжжі нагородили ветеранів, які працювали разом із Олександром Івченком

Напередодні ювілейної річниці від дня народження Олександра Івченка запоріжани зібралися на урочистий мітинг біля інженерного корпусу ДП «Івченко-Прогрес», де розташований пам’ятник Олександру Георгійовичу: академік підняв голову і дивиться в небо.

Ігор Кравченко, генеральний конструктор «Івченко-Прогресу», кандидат технічних наук, академік Інженерної академії України, сказав про відомого авіаконструктора: «Він розумів людей, намагався вкласти в колектив ті принципи, які включають взаємодопомогу, дружбу, творчість. «Прогрес» дотримується цих принципів, і я в тому числі. Завжди прагнучи до нового, Олександр Георгійович створив запорізьку школу авіаційних двигунів. Вихованці школи - сотні конструкторів, сотні робочих». Теплі слова на адресу О. Івченка прозвучали також від міського голови Запоріжжя Олександра Сіна та голови обласної ради Віктора Межейка. На свято прибули й рідні Олександра Георгійовича із Харкова, Києва, Росії. Доньки академіка, Наталія і Любов, а також наймолодша онука Ліза вручили срібні медалі ветеранам, які працювали разом із О. Івченком. Така відзнака створена родиною саме з нагоди 110-річчя від дня народження славетного конструктора.

 Доповнила мітинг виставка робіт художника Дмитра Кравцова, визнаного найкращим художником Європейського конгресу письменників-фантастів, відкрита у виставковому залі Спілки художників. А днем раніше розпочав заходи, присвячені 110-річчю від дня народження Олександра Івченка, ювілейний концерт заслуженого діяча мистецтв України Анатолія Сердюка.

Анна СТАВИЦЬКА, Запоріжжя