Несправжня ягода

Батьківщиною огірка являються, очевидно, тропічні та субтропічні райони Східної Азії, де і тепер зустрічаються дикі лісові зарості цієї незвичайної ліани, що обвиває дерева, досягаючи понад 20 м висоти.

В Індії огірок був поширений в 3 тисячолітті до н.е. Закам’янілі його залишки були знайдені при розкопках єгипетських гробниць ХII династії в II тисячолітті до н.е.

Огірки відносяться до харчових продуктів із групи «мінімум калорій – максимум біологічної цінності».

Історії відомий випадок, коли турецький султан Магомет II наказав розпороти животи своїм сімом візирам, щоб дізнатись, хто із них з’їв один огірок із 10, присланих йому Великим Правителем Індії, які до цього були ще зовсім не відомі у Турції.

Одним із найвеликоплідніших сортів огірків вважають шаньдуньський (батьківщина – Китай). Він має потужну кореневу систему, а вага кожного плоду сягає 2 кг при довжині майже 1 метр.

Огірок – хороше джерело йоду, саме таких його сполук, які легко засвоюються в організмі людини.

Плід огірка – несправжня ягода, яка вживається в їжу недозрілою і у складі якої 97 відсотків води.

Назва огірка на санскриті співзвучна з іменем легендарного індійського князя, потомство якого нараховувало 60 тисяч дітей. Мабуть, назва пов’язана з безліччю насінинок в огірку.

В експериментах на тваринах виявлена протипухлинна активність огірка.