Невідомий Володимир Висоцький: миколаївський епізод

«Стояла незвичайно спекотна погода, коли 25 липня 1980 року помер Висоцький. У Миколаєві про це дізналися з новин західних радіостанцій. У нашому миколаївському дачному селищі кораблебудівників весь вечір, після короткого некролога на ВВС, звучали його магнітозаписи. Були розпиті заповітні півлітра, «за упокой душі Володимира», а я почув розповідь очевидців єдиного концерту легендарного барда в закритому місті Миколаєві.

Власне, концерту могло б і не бути, якби Висоцький під час зйомок фільму «Небезпечні гастролі» в Одесі не опинився в компанії молодих художників. Ну а ті рвонули 1969-го до друга, який нещодавно переїхав до Миколаєва.

— Ну, у нас у Родниках є рибальська база, ви ж знаєте? Коротше, нас туди послали щось відремонтувати. А ми після зміни піднялися до тамтешнього ресторану, пивка випити після трудового дня. Красою широкого Бугу помилуватися. Після п’ятої в ресторані зазвичай не багато людей було, а тут дивимося — машин зібралося, та й людей багато. Дехто під кущами, до ресторану не заходять. — Так збереглася у мене в мозку розповідь бувалого слюсаря, який уперше в житті опинився на закритому виступі суперпопулярного артиста.

— Ми заходимо, усміхаємося знайомій офіціантці, мовляв, приймай і всаджуй. А вона так не дуже весело: та йшли б ви на автобус і до міста їхали, у нас тут таке...

Ну, я тим паче увійшов у раж, думаю, що це відбувається, що робочу людину після трудової зміни не хочуть пивом з півлітрою пригостити?! Прориваюся на веранду й... батюшки святі — Семенич!», — от як цей день описував у своїх спогадах інший миколаївець, рафінований інтелігент радянської закваски — поет Еміль ЯНВАРЬОВ.

«Привести до «закритого» Миколаєва настільки небезпечного персонажа для радянської ідеології було практично неможливо. Але Висоцького все ж таки привезли на блакитному «Жигулі». Знайшовся відчайдушний професіонал — концертний адміністратор. Але, незважаючи на те, що рекламні плакати вже були розклеєні, квитки продані — концерт скасували. Сто розклеєних афіш, навіть тисяча — ніщо порівняно з маленьким конвертом і написом на ньому «урядова...». Але концерт усе ж таки відбувся. Нечисленна аудиторія, приблизно десь десять людей, зібрана в ресторані «Родники», могла послухати знамениті хіти: «Тот, кто раньше с нею был», «Где твои 17 лет?», «Нинка», «Мой друг уехал в Магадан», «Про дикого вепря», «Парус».

Концерт офіційно заборонили, оскільки дуже боялися поширення самої інформації, що московський поет-улюбленець співає в пролетарському Миколаєві свої пісні. Ті, хто служив у той час в обкомі партії, згадують, що посадова особа, відповідальна за ідеологію, й поклопоталася, щоб із ЦК надійшло «цеу»: концерт Висоцького заборонити.

У Миколаєві аж ніяк не випадково мав відбутися концерт Висоцького. У місті моряків і корабелів, льотчиків морської авіації, фанатів його творчості завжди було дуже багато. Яхтсмен, видавець Лев Траспов, який усе життя захоплюється творчістю Володимира Семеновича, до 70-річного ювілею любовно підготував невеличку книжку «Высоцкий о море. Стихи, проза, высказывания», а за нею й «Народный сборник Высоцкий». Обсяг понад 20 друкарських аркушів вмістив у себе статті й спогади літературних і театральних критиків, очевидців концертів і зйомок, гастролей. Виходить літературно-художній альманах про творчість Висоцького за останні чотири роки, накладом одна тисяча розлітається й стає бібліографічною рідкістю. Так у збірці «В.В.73» опубліковано унікальне дослідження «висоцькознавця» із США до 30-річчя першої надрукованої книжки поезій Висоцького, що вийшла за океаном на півроку раніше легендарного «Нерва». А американський співвидавець Марк Цибульський розкопав нові фотографії з гастрольних вистав у Парижі й лекції в Нью-Йорку (1979) у Квінс-коледжі. Миколаївці книжку фантастично якісно віддрукували й тепер вона «подорожує» бібліотеками любителів Висоцького. Ще одна «унікальність» цієї чергової інтернаціональної збірки — публікація в ній повного каталогу прижиттєвих публікацій поетичних творів В.С.Висоцького на 1 грудня 2011 р., який підготував московський бібліограф Дузь-Крятченко.

Чотиристасторінковий том народної збірки, яку автор люб’язно нам презентував, вміщає й розповідь про IX фестиваль документальних фільмів про Висоцького «Пристрасті за Володимиром», що проходить у польському містечку Кошалині, куди протоптали стежку дослідники творчості російськомовного поета з Китаю, В’єтнаму й США. І про першу в світі вулицю Володимира Висоцького, названу його ім’ям в українському Поліссі, в місті Нетішині.

Феномен Висоцького, напевно, в тому, що дуже органічно народний автор зміг зрозуміти й передати емоції й слова людей з життя. Він же звернув увагу формації, яку було заведено вважати «радянським народом», на те, що всі люди різні. Це їхнє щастя, в цьому їхня сила й слабкість. Кожен є індивідуальністю й має що сказати світу. Почути його — ось завдання автора літератури або музики, драми, кіно й живопису.

Ніхто поки не порахував усі професії, від імені людей яких співав Висоцький, але вийде неабияка когорта. Цей творчий прийом плюс артистичний талант перевтілення створили такий творчий продукт, який серйозно випередив свій час.

Ну а в Миколаєві, де Володимир Семенович співав один вечір, у камерній кампанії, городяни продовжують не створювати міф, а відкривати світу невідомого Висоцького.

Першим це зробив Миколаївський прес-клуб, який під час передачі «Телевізійний прес-клуб з Глібом Головченком» в ефірі телеканалу ТАК-tv знову заговорив про Висоцького в Миколаєві й про те, що це може бути одним з туристичних магнітів нашого міста.