Невже ніхто не допоможе?

Тим часом квартири отримують одиниці. Чиновники переконують — проблема полягає у відсутності коштів та вільного житлового фонду. Однак вони констатують: легше забезпечити помешканням тих дітей-сиріт, що проживають у районах, — у Рівному ж ситуація складніша. Натомість нерідко буває, що дітей, які виховуються в інтернатах, даху над головою позбавляють їхні ж горе-батьки. Про те, як захистити майнові права дітей — у розмові зі Світланою Перетятко, заступником начальника служби в справах дітей Рівненського міськвиконкому.

— Скільки сиріт вдалося забезпечити житлом за останній час?

— На квартирний облік ми ставимо дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування, які досягли 15-ти років і не мають житла. Якщо діти та молоді люди цієї категорії на момент закінчення навчального закладу IV рівня акредитації так і не отримали житла, то вони продовжують мешкати в гуртожитках. Інколи це буває проблематично.

На сьогодні на квартирній черзі в місті перебуває 50 осіб із числа сиріт та позбавлених батьківського піклування. Серед них є діти, а є й такі, кому більше 30 років, хто вже утримує свою сім’ю. Із тих, хто перебуває на квартирному обліку, протягом минулого року житло отримали троє. Згідно з рішенням депутатів сесії Рівненської міської ради, з міського бюджету виділили 584 тисячі 933 гривні на придбання помешкань для цієї категорії населення. Однокімнатні квартири малосімейного типу купували на вторинному ринку. Також для однієї сироти надали кімнату в гуртожитку. Однак придбати житло для сиріт вдалося вперше за багато років. Адже у період з 2000 до 2004 року міська влада купила всього три квартири.

— Кажуть, заради житла рівненські діти-сироти та позбавлені батьківського піклування, які закінчують навчання, намагаються переїхати в інші міста, де квартиру отримати легше. Чи траплялися такі випадки?

— Річ у тому, що на сьогодні житло для осіб із числа сиріт та позбавлених батьківського піклування стабільно надають у Києві. У нас дійсно був випадок, коли хлопець-сирота з Рівного (який тут житла не мав) поїхав у столицю, влаштувався там на роботу, став на чергу й отримав квартиру в Києві. Однак така ситуаціє не є закономірністю. Це швидше виняток.

— Наскільки частими є порушення житлових та майнових прав дітей-сиріт?

— На жаль, нерідко буває, що дітей даху над головою позбавляють горе-батьки або родичі. Трапляються випадки й продажу (відчуження), й обміну житла. Однак усе це здійснюється обманним шляхом. Такі «умільці» зазвичай підробляють документи, примудряються продавати помешкання без необхідних дозволів. З цього приводу порушено кримінальні справи.

Житлове питання та соціальний захист дітей — одна з найскладніших проблем. Власник квартири, який має дітей, може продати її лише в тому випадку, якщо купує помешкання не гірше, ніж попереднє. Та справа в тому, що в чинному законодавстві відсутній чіткий перелік документів, які необхідно надавати при відчуженні житла. Тому виконавчий комітет міської ради ухвалив рішення «Про затвердження положення про порядок надання дозволу органу опіки та піклування Рівненського міськвиконкому на вчинення батьками чи особами, які їх замінюють, право чинів щодо майнових та житлових прав дітей». Відповідно до цього рішення, якщо власник продав квартиру, де були прописані діти, він повинен у двомісячний термін надати документи, які підтвердили б, що дитина забезпечена житлом, а умови проживання не гірші, ніж попередні.

У нас був випадок, коли матір, що зловживала спиртним, ледь не позбавила власну дитину помешкання. Жінка проживала із сином у квартирі майже в центрі Рівного. Згодом вона вирішила продати це помешкання. З’ясувалося, що жінка мала на меті купити хату за містом. Спочатку мова йшла про один будинок, потім про інший, однак умови проживання там були значно гірші. Тож ми направили в управління житлово-комунального господарства, в КП РМБТ, заборону продавати квартиру. Доки жінка намагалася продати помешкання, її позбавили батьківських прав. Її син сам дав на це згоду.

А днями до нас звернувся чоловік, який хвилюється за майнові права дітей, за якими доглядає. Для них він — вітчим. Матір про дітей піклуватися не може, адже на даний час перебуває в слідчому ізоляторі. Нині вирішується питання, щоб він став їхнім законним представником. Чоловік переймається, що родичі можуть без дозволу продати будинок, частина якого належить дітям. Тож попросив спеціалістів Служби в справах дітей втрутитися.

Також був прецедент, коли чоловік хотів продати помешкання, де були прописані діти, щоб розпочати власний бізнес.

Загалом, до вирішення кожної з таких ситуацій варто підходити зважено. Це позбавить від зайвих турбот із відновлення майнових прав.