Ноосфера як альтернатива «ядерній зимі»

У статті О. Дюльдіна «Ноосфера: слов’янський шлях?» («День», №106 від 14.06.2002) я беззастережно можу погодитися лише з першою фразою, яка повідомляє про те, що В.І. Вернадський був першим президентом АН України, всі ж наступні містять ті чи інші неточності. Дане у другій фразі визначення ноосфери — як сфери розуму — належить не Вернадському, а Леруа. Вернадський взяв цей термін (про що він багаторазово писав), але вклав у нього зовсім інше значення. Він писав про ноосферний етап еволюції біосфери, яка все більшою мірою починає обумовлюватися діяльністю людства.

І ЗДАС, про яку в автора якісь фантастичні уявлення, — це не наукове управління державою, а лише верхній, державний рівень управління економікою в СРСР, що далеко не одне і те ж. У 1978—1979 рр. я розробив у Військовій інженерній академії ім. Л.А. Говорова (нині на її базі створено Харківський військовий університет) курс «Автоматизовані системи управління розробкою, виробництвом і ремонтом озброєння» і читав його протягом низки років, в 1985 р. було видано навчальну допомогу з курсу (до цього низка інших матеріалів із нього), в якому було показано місце ЗДАС у системі управління економікою країни. І авторами ЗДАС були не тільки В.М. Глушков, і навіть не очолюваний ним Інститут кібернетики АН УРСР, а ціла низка науково-дослідних інститутів. Я не маю наміру зменшувати заслуги В.М. Глушкова в питаннях створення ЗДАС, але такий грандіозний проект, у якому не було нічого утопічного, було під силу реалізувати лише сукупності організацій, що займаються питаннями автоматизації.

І не В. Казначеєв пов’язав уперше «ідею управління планетою та ідею ноосфери» в 1985 р., а з 1979 р. в Доповідях АН СРСР публікувалася низка статей академіка М.М. Моїсеєва і його колективу про хід розробки імітаційної моделі біосфери, заснованої на ідеях Вернадського. Створений ними у ОЦ АН СРСР моделюючий комплекс дозволив спрогнозувати низку сценаріїв розвитку подій на нашій планеті, зокрема з’ясувати умови настання «ядерної зими». Поріг виявився дуже низьким — усього близько 150 мегатонн! Ці результати (повторювані і в США) і спонукали уряди піти на укладення договорів про ППО, ОКВ і т.д. І просто дивно, що зараз на сторінках ЗМІ не згадується про те, що створення національної системи ПРО нічого з точки зору безпеки США не вирішить. Результати моделювання у ОЦ АН СРСР показали, що «ядерна зима», наслідком якої стане і планетарна катастрофа, настане незалежно від того, де буде висаджено ці 150 мегатонн ядерних боєприпасів.

Я, знову ж, не маю наміру зменшувати значення робіт В. Казначеєва, просто він розвивав один — аж ніяк не вичерпний — із можливих підходів і в цій справі піонером не був.

У 1989 р. я в співавторстві з доктором медичних наук, президентом Фонду «Професіонал» О.М. Новіковою подав на симпозіум з інформатизації доповідь «Вчення В.І. Вернадського про ноосферу і шляхи глобальної інформатизації», у якій ми підіймали низку питань дещо з іншої точки зору, але Казначеєв до Харкова не приїхав, хоч і обіцяв, і подискутувати з ним не вдалося.

Академік же М.М. Моїсеєв продовжував дослідження можливого ходу планетарних процесів і показав, що глобальна катастрофа може статися не тільки внаслідок рутинної господарської діяльності, якщо людство не послухається попереджень вчених. Різниця в порівнянні з «ядерною зимою» буде лише в тому, що агонія людства буде більш тривалою, а отже, і болісною.

Концепції В. Межжеріна і М. Голубця також суперечливі.

Ні Україна, ні Росія самі по собі шляхом переходу біосфери в ноосферу не просунуться. У процесу, який вiдбувається сьогодні біффуркаціонно, є два можливi наслiдки: або людство вступить в епоху ноосфери, або ми вимремо, як вимерли свого часу динозаври чи мамонти, і біосфера Землі продовжить свою подальшу еволюцію вже без людини.

Я нічого не маю проти створення Української академії ноосфери, до чого закликає О. Дюльдін, але створюватися вона повинна на міцному фундаменті робіт В.І. Вернадського і його наступників, а не на основі їхньої вульгаризації.

ВІД РЕДАКЦІЇ

Усвідомлюючи, що в теорії ноосфери як галузі науки, що знаходиться на початковому шляху свого розвитку, досить спірних моментів і положень, ми запрошуємо вчених, які займаються даною актуальною проблематикою, поділитися своїми поглядами на сторінках «Дня».